У п'ятницю стало відомо, що Валерій Хорошковський продав свої медіаактиви Дмитру Фірташу. Озвучена сума операції в $2,5 млрд вельми здивувала учасників ринку. Занадто дорого! Forbes обговорив це із самим досвідченим продавцем медіаактивів в Україні.
Продюсер Олександр Роднянський має багатий досвід продажу медіаактивів. У середині нульових він продавав телеканал «1+1» американській медіакомпанії СМЕ і Ігорю Коломойському. У 2006 році на посаді генерального директора «СТС Медіа» виводив цю компанію на IPO. Forbes поцікавився його думкою про угоду з продажу «Інтера» Дмитру Фірташу.
– За якими критеріями зазвичай оцінюють медіаактиви?
– Як і будь-який інший бізнес – за економічними показниками. Суть усіх методів оцінювання – спробувати спрогнозувати, скільки покупець зможе заробити у довгостроковій перспективі. Як рахувати – це вже інше питання. Можна прогнозувати cash flow (грошовий потік. – Forbes) майбутніх періодів або використовувати метод мультиплікаторів. Але у будь-якому випадку ключовими показниками будуть виручка, EBITDA і їх потенційне зростання, частка і позиція каналу на ринку.
Інвестори дуже уважно оцінюють операційну ефективність і маржинальність активу. Іншими словами, наскільки добре в компанії налагоджені бізнес-процеси і на скільки більше вона заробляє, ніж витрачає. Природно, що чим більше маржа, тим дорожче компанія.
– Не секрет, що останніми роками «Інтер» був дотаційним. Як у такому випадку могло відбуватися оцінювання?
– Угода з «Інтером» з озвученою ціною в $ 2,5 млрд – це питання домовленостей. Якщо покупець вважає, що для нього цей актив дуже цікавий і він готовий за нього платити будь-яку ціну, а продавець готовий назвати, яку йому хочеться суму, то вони зможуть домовитися. Але це домовленість за межами економічних показників конкретної компанії. Це те, що називається понятійною домовленістю: вона може включати політичні чинники, людські, які завгодно, але не має нічого спільного з економічним оцінюванням.
– Скільки може коштувати медіагрупа «Інтер» як бізнес?
– Якщо не братии до уваги політичні, соціальні та особисті чинники, то максимум $ 600–700 млн. За умови, що можна оптимізувати бізнес-процеси і вивести групу на беззбиткову діяльність.
– Якщо вірити прес-релізу, то про угоду оголосили в день досягнення домовленості, при цьому вказали суму. Така оперативність та відкритість є рідкісною практикою для українських бізнесменів. Як ви вважаєте, чому це було зроблено?
– Ми ж розуміємо, що ця угода, або домовленість, була викликана обставинами. І ці ж обставини продиктували необхідність і швидкість публікації.
– Що можна купити в Росії за $ 2,5 млрд?
– Теоретично за $ 2,5 млрд можна купити «СТС Медіа». На сьогодні її капіталізація на американській біржі NASDAQ становить близько $ 2 млрд, хоча компанія прибуткова і високомаржинальна. За $ 2 млрд можна купити два холдинги «Профмедіа» (канали «2х2», «MTV Росія», телемережа ТВ3, видавництво «Афіша», «Рамблер» та ін. – Forbes). Але це все теоретичні роздуми: ці активи ніхто не поспішає продавати, і за такі гроші покупці в чергу теж не шикуються.
– Наскільки можна вважати перспективним український телеринок з точки зору бізнесу?
– Я вважаю його безперспективним. Я не вірю в телебачення, а тим більше в українське телебачення. Це надзвичайно сегментна сфера медіа, яка поступово згасає. Думаю, на наступному етапі ми побачимо скорочення кількості каналів. В Україні залишиться 3–5 каналів.
– Чому «тим більше в українське телебачення»?
– Велика проблема – рекламний ринок. Кілька років він практично не зростає, тому що кожна медіагрупа захищає свої інтереси і бореться за рекламодавців знижками і дисконтами. Для прикладу, в Росії спостерігається стабільний приріст рекламних зборів. Це пояснюється тим, що вже дуже довго на російському ринку працюють тільки два сейлз-хаузи – «ВідеоІнтернешнл» і структура «Газпром-Медіа».
Вони виступають у ролі профспілок, які представляють інтереси медіаіндустрії перед рекламодавцями. Обидва солідарно піднімали ціни, виходячи з можливостей ринку, і тим самим забезпечили каналам щорічне зростання рекламних надходжень. В Україні постійні війни власників медіагруп призвели до того, що рекламний ринок складає 1/12 від російського, а повинен – 1/5.
Матеріали на тему:
«Угода року: канал «Інтер» перейшов під контроль Фірташа»
«Дымовая завеса. Зачем Хорошковский продал «Интер»
«Інтер» мінус Хорошковський = Фірташ»
«Анна Безулик: «Я підписувала контракт із каналом, а не з власником»
