Наскільки велика сила людського духу! Дивишся на нього і дивуєшся: в чому душа тримається, а він мріє, працює, ніби перед ним - вічність...
Микола Амосов, український учений-хірург, письменник, публіцист, громадський діяч, академік НАН України

Плач, смійся, критикуй владу

Із чого складається ТБ-меню українця
19 квітня, 2019 - 12:58

Дуже багато людей щиро не розуміють, звідки взялися таки рейтинги кандидатів у президенти. До того ж ідеться не про пересічних громадян — дивуються експерти, науковці, творча інтелігенція...

У мене є проста відповідь на складне питання — подивиться телевізор. «Блакитний екран» усе ще найефективніший комунікатор, і на цих виборах вплив ТБ важко переоцінити.

ТОП-50

Ось ТОП-50 телевізійних програм українських каналів за березень 2019 року для аудиторії старше 18 років (тобто, виборців) у містах із населенням понад 50 тис.

Дані дослідження телевізійної аудиторії Індустріального Телевізійного Комітету.

Спробуйте знайти в цьому переліку новини «неолігархічних» каналів, просвітницькі програми, пізнавальні документальні фільми про українську історію та культуру — не вийде.

Лідерами новинних програм є Сьогодні ТРК «Україна» та ТСН «1+1». А перші сходинки рейтингу — в політично-нейтральних мелодрам.

СЕРІАЛИ ПРО ЖИТТЯ

Ось переказ сюжетів серіалів — лідерів рейтингу.

Т/с «Серце матері», Україна, 2019. Мелодрама.

У центрі сюжету історія Асі Демидової, в якої помирає мама, і Ася залишається зовсім одна. В дівчини є мрія — стати відомим модельєром. Вона влаштовується на швейну фабрику, де Асю чекає доленосна зустріч із директором фабрики Артемом Ермолаєвим, кар’єрний ріст і інші несподівані повороти долі.

Т/с «Сонячний листопад», Україна, 2019. Мелодрама.

Головні герої картини — брат і сестра Ніна і Кирило Петровські з благополучної забезпеченої сім’ї, в якій панують любов і взаєморозуміння. Молоді люди дуже близькі, їхні відносини наповнені ніжністю і гумором. Кирило — найкращий учень гімназії, він добре малює, популярний серед однолітків і особливо серед одноліток. Ніні ж не вистачає зірок із неба — вона старанна учениця, добра, мила, чарівна, але й тільки.

На очах у глядачів головна героїня з невпевненою в собі, пасивної і не дуже щасливої дівчинки перетвориться на сильну діяльну особистість, енергія якої об’єднує та примиряє абсолютно різних людей. Пройшовши через серйозні випробування, втративши і знову здобувши кохання свого життя, перемігши страшну хворобу, Ніна стає джерелом надії і світла не тільки для своєї родини і друзів, а й для всіх тих, хто потребує її допомоги і підтримки.

Т/c «Мама моєї дочки», Україна, 2019. Мелодрама.

У центрі сюжету — історія двох подруг Олі і Даші, які дружать мало не з пелюшок. Вони допомагають одна одній розв’язувати будь-які проблеми, підтримують у складних ситуаціях. Навіть їхні чоловіки організували загальний сімейний бізнес — клінінгову компанію. Том, коли обидві дівчини дізналися, що скоро стануть мамами, то дуже зраділи, що їхні діти теж народяться майже в один час.

Але, на жаль, на цьому благополучний розвиток фабули переривається трагічно — відразу після народження дитина однієї з подруг, Даші, вмирає. І в її житті починається чорна смуга. Чоловік опинився за ґратами після того, як намагався з’ясувати обставини смерті свого малятка в медичної сестри і на емоціях завдав їй важку травму. Даша терпляче чекає чоловіка з місць позбавлення волі, але після його звільнення їхня сім’я все одно на межі розвалу. Щоб не нагадувати одне одному про трагедію, вони вирішують розлучитися і почати життя з чистого аркуша.

Залишившись без чоловіка, без роботи, дівчина йде до своєї подруги, і та пропонує їй попрацювати нянею її п’ятирічної дочки. А далі низка дивних збігів, які наштовхують Дашу на несподівані висновки, і сюжет знову робить різкий і захоплюючий поворот.

Очікувано, що в фокусі — життя пересічної людини, поза часом та простором. Проблеми, що є близькими та зрозумілими телеглядачам викладені в форматі мелодрами — тобто, легко та невимушено.

Серед ток-шоу в лідерах — також побутові або прості житейські історії — про якість води або про безхатька з вокзалу.

ПОЛІТИЧНІ КАБАРЕ ТА... БІАТЛОН

Поряд із мелодрамами серед лідерів рейтингу — політичний гумор. Навіть за наявності великої кількості «Кварталу» в різних проявах, люди з задоволенням дивилися Dizel Show від 22.03.2019. Заявленою темами програми були «Хто йде в президенти? За кого голосувати на виборах 2019?», а відкривалася вистава пісенькою «Да здравствует Минздрав» про легалізацію марихуани.

Насправді, такі шоу є класичними політичними кабаре, і було б доцільно їх класифікувати як суспільно-політичні програми. Як і проекти «Студії Квартал 95» — їх традиційні «квартали», й насамперед серіал «Слуга народу».

Серед традиційних форматів суспільно-політичного спектру, що увійшли в березневий ТОП-50 — програми «1+1» розслідування, присвячені чинному Президенту. Люди дивилися «Українські сенсації», незважаючи на всі претензії медіаекспертів щодо порушених стандартів. Пересічний глядач у цих тонкощах не розбирається, йому було цікаво — він дивився.

Окремо хочеться розповісти, що ж відбувається на найбільш «правильному» з точки зору дотримання журналістських стандартів Суспільному мовнику. Жодна з передач НСТУ не увійшла в число найбільш рейтингових на українському телебаченні. Що стосується рейтингів «UA:Перший», то в березні лідерами, очікувано, стали інформаційні програми, що транслювалися в день голосування — це випуски новин та підсумкове ток-шоу про вибори «Зворотний відлік». Але в інші дні увагу глядачі привернули... трансляції чемпіонату світу з біатлону. (Дані з щомісячного огляду показників телеперегляду українського ТБ, який готує «Детектор медіа» в партнерстві з рекламним агентством Vizeum Ukraine (Dentsu Aegis Network Ukraine).

Це закономірний результат концепції НСТУ про неважливість рейтингів, ба навіть більш — про свідому відмову від популярності телеканалів Суспільного мовника. Вони вирішили йти своїм шляхом, готувати несмачну та нецікаву «манну кашу» вираз (Зураба Аласанія) — і ось результат.

І справа ж не в рейтингу як у такому — річ у тім, що Суспільне телебачення, через свою непопулярність, є абсолютно невпливовим.

МАСКУЛЬТ ПЕРЕМАГАЄ ЕЛІТУ

На цьому тижні Олександр Зінченко — історик, публіцист, журналіст, автор і ведучий проекту «Розсекречена історія» на «UA:Перший» написав у своєму «Фейсбук» (очевидно, перебуваючи під враженням від рейтингів кандидатів у президенти): «Моя робота — це просвітництво. Відчуття, що не впорався з завданням. Відчуття, що нічому не навчив».

Коли історичний телепроект тільки запускався, Олександр Зінченко говорив про нього так: «Думаю, що «Розсекречена історія» може бути цікавою всім, починаючи від шкільної та студентської молоді, закінчуючи тими, хто вважає, що недостатньо знає історію. Окрім розсекречення, ми також обговорюватимемо і вже відомі речі, про які на нашу думку, потрібно час від часу нагадувати. Завдяки цьому проекту молоде покоління зможе відкрити для себе те, про що не могли дізнатися колись їхні батьки чи батьки батьків».

Але як програма могла стати популярною, якщо проект за форматом був не призначений для пересічного глядача, особливо для молоді, і до того ж транслювався на нерейтинговому каналі?

Вплив «Розсекреченої історії» на настрої суспільства був, очевидно, мізерним — але не через те, що автор «не впорався з завданням» — зміст як раз таки було забезпечено. Але форма, формат, яким мали займатися безпосередньо телевізійники, апріорі визначили «нішевість» програми. В підсумку сталося те, що мало статися — немає рейтингу — немає популярності серед глядачів — немає електорального впливу.

Як вірна і інша закономірність — є рейтинг — є вплив на настрої електорату.

Загалом зв’язок між вибором громадянами улюблених передач та їхнім голосуванням на виборчих дільницях можна буде проаналізувати в повному обсязі вже після завершення виборчої кампанії. Оксана Романюк, виконавча директорка Інституту масової інформації днями написала в «Фейсбук»: — Ми ще будемо підбивати підсумки, але уже можна сказати — ці вибори зробило телебачення. Настільки сильного впливу ще не було». Втім, навіть поверхневий огляд трендів та тенденцій каже про тісний взаємозв’язок між політичними настроями та змістом телепростору.

Український дипломат, постійний представник України при Раді Європи Дмитро Кулеба, який нещодавно представив свою книжку «Війна за реальність. Як перемагати у світі фейків, правд і спільнот», серйозно та системно вивчає вплив медіа на суспільний настрій. Кілька днів тому від виклав у пості в «Фейсбук» свої оцінки того, що відбувається в Україні. На думку дипломата, в нас має місце протиставлення масової культури та елітарної політичної культури.

«У сухому залишку:

— маскульт перемагає еліту;

— еліта, щоб зберегти вплив на суспільство, має переосмислити себе в категоріях маскульту;

— «прикол» — це не спалах, це ключове слово маскульту завтрашнього дня (відповідно, немає сенсу глузувати з приколу);

— треба вчитися жити в цій реальності та управляти нею», — констатує Дмитро Кулеба.

ВІРТУАЛЬНЕ ВІКНО В РЕАЛЬНЕ ЖИТТЯ

Першим кроком усієї вітчизняної т.зв. елітарної тусовки мав би стати уважний перегляд усіх рейтингових програм українського телебачення.

До речі — як ми пам’ятаємо, передвиборча кампанія виборів президента стартувала 31 грудня минулого року. Ось рейтинг ТОП-10 за грудень 2018 року (вік 18+, міста 50+).

Дані дослідження телевізійної аудиторії Індустріального Телевізійного Комітету.

Серіали-мелодрами, політичний гумор, просто гумор, новини «олігархічних» каналів, естрадні концерти, екстрасенси... По суті, перелік найпопулярніших телепрограм — це вікно в світ повсякденного життя «маленьких» українців, із їхніми інтересами, страхами, надіями, бажаннями та мріями... Цілком, реальними, між іншим.

Наталя ІЩЕНКО
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ