Політичний екстрим

У багатьох областях і містах відключають мовлення опозиційних телеканалів. Причому до опозиційних можуть записати будь-який, якщо він дозволяє собі об’єктивно висвітлювати події на Майдані. А в Євпаторії в Криму закрили телекомпанію «Моріон» за репортажі з Майдану. Зрозуміло, причини репресій називаються пристойніші, хоча не переконливіші. Під час діалогу між владою й опозицією в палаці «Україна» починало відбуватися щось дивне зі звуком, коли виступали представники непровладних сил. Про це з обуренням розповідав журналістам Леонід Кравчук. Дехто чомусь вірить, що тактика дрібних капостей принесе великий успіх. До речі, ті компанії кабельного телебачення, які добровільно або з примусу беруть участь й порушенні прав телеглядачів, недорахуються багато своїх клієнтів, у яких ще є можливість перейти на прийом супутникового телесигналу. Якщо на ці компанії тисне влада, то чому вони не звертаються до судів? Я не плекаю ілюзій щодо наших судів, але хоча б спробували. Адже спроба не тортури, як казав товариш Берія, вибачите за чорний гумор. Урешті-решт, те, що сьогодні відбувається з телебаченням, інакше як медійним бандитизмом назвати не можна. Його жертвою став і ваш телеоглядач. У п’ятницю 13-го грудня чи то кабельний оператор «Maximum-ТВ», чи то хтось іще якраз перед початком програми «Шустер-LIVE» відключив канал «Інтер». Не було ні заставок, ні інших програм, ні навіть «Лебединого озера», як під час ДКНС 1991 року, а просто чорний екран. Усі інші телеканали працювали у звичайному режимі. Звісно, у звичному стилі спілкування наших надавачів послуг зі споживачем ніхто нічого не пояснив і ні за що не вибачився.

ЯК КЕРУВАТИ КРАЇНОЮ?

У тій Європі, куди нас наполегливо не пускають діячі, що давно там окопалися, за такі фокуси будь-якого виробника розорили б судовими позовами. У Європі вважають, що грубіянити клієнтові не можна. У нас же сповідують євразійський принцип: «Що дадуть, тим і будеш задоволений». Там, куди нас заганяють стусанами, людина — пил, а її права — дурниця, самоправство ж будь-кого, хто має владу, нічим не обмежене.

У такій атмосфері цілком реалістично сприймаються настирливі чутки про можливе позбавлення ліцензій телеканалу ТВІ і «5-го». Причини, як завжди, знайдуть, а не знайдуть — вигадають. Цікаво, що все це відбувається під акомпанемент закликів до діалогу, що не заважає хвилі політичних репресій котитися Україною. Постійно надходять повідомлення про переслідування в регіонах учасників майданів, людей залякують, звільняють з роботи, виключають з вишів (польський міністр освіти навіть заявила, що Польща виділила 50 стипендій для репресованих українських студентів), порушують проти них кримінальні справи. А в цей самий час пан Янукович медовим голосом закликає до взаєморозуміння й примирення. Як ця влада збирається керувати країною, якщо жодному її слову вірити не можна?

На телеканалах обговорювалося питання про організований владою Антимайдан на Європейській площі в Києві. На ТВІ присутні непокоїлися з приводу можливих провокацій, оскільки ідеологічно ворожі майдани відділятимуть всього 200 метрів.

Трансляцію з Європейської площі вів Перший національний телеканал. Зібралося там, за даними міліції, близько 16 тисяч осіб замість обіцяних владою 200 тисяч (принаймні 16 тисяч було на 13.00), що не завадило відомому Нестору Шуфричу заявити про присутність одного мільйона прибічників пана Януковича. Нестор ніс пропагандистську нісенітницю, навіть пригадав, як «ми перемогли Наполеона», не знаю, яких «ми» він мав на увазі, але вторгнення Бонапарта торкнулося України лише краєчком. Потім він мстиво заявив, що «це не ми зустрічали гітлерівців з квітами й хлібом-сіллю». Мушу засмутити полум’яного Нестора, зустрічали скрізь, зокрема й у Центральній Росії, що аніскільки не дивно після «гуманного» правління більшовиків.

А пан Азаров, виступаючи з трибуни Європейської площі, спростовував «спекуляції», як він висловився, з приводу підписання угоди про вступ України до Митного союзу. І дуже скаржився привезеним до Києва слухачам, що по телеканалах України не «можна почути слова правди про те, що відбувається в країні». Це він мав на увазі Перший національний? Азаров туманно натякав на можливість євроінтеграції, одночасно залякуючи публіку її «жахами». З логікою у нинішньої влади завжди були проблеми. Але цікаво, що ведучий цього політичного шоу говорив українською, оратори закликали до єдності України, а над площею подеколи звучав «Козачий марш». Здається, щось вони починають розуміти, але вже пізно.

Є цікавий прецедент. Коли в Афганістані владу захопили місцеві комуністи, вони почали закривати мечеті й розстрілювати мулл. Потім, коли спалахнуло народне повстання, останній комуністичний ватажок Наджибулла разом з усім Політбюро почав відвідувати мечеть і бити поклони, але їм уже ніхто не повірив. Безглуздо боротися з ісламом у мусульманській країні. Безглуздо боротися з українським в Україні. Хоч би як там було, але всупереч усім миролюбним заявам влади, Київ переповнений всілякими спецпідрозділами, кількість яких постійно збільшується. Нарахували вже понад 12 тисяч бійців. Концентрація силових структур у столиці настільки висока, що це може призвести до ексцесів і некерованих реакцій.

ОГОЛОСІТЬ УВЕСЬ СПИСОК

На «5-му» обговорювали заяву В.Ф. Януковича про те, що в зіткненнях у центрі Києва з боку влади винні три особи, яких він одразу не назвав. А даремно. Як свідчить історія, безіменні звинувачення консолідують усіх потенційних жертв покарання й не лише їх. На цьому «погоріли» такі відомі персонажі, як Максиміліан Робеспьєр і Лаврентій Берія. Краще одразу відокремити «овець» від «козлищ», щоб одні трепетали, а інші раділи, що не їх чекає «чаша ця», й трималися подалі від приречених на заклання. І ось тільки що винних призначили: це Попов, Коряк, Сивкович, Федчук.

Директор Інституту стратегічних досліджень Андрій Єрмолаєв сказав, що ми сьогодні переживаємо колосальну кризу довіри й не лише до влади, а й громадян один до одного. Ну, громадяни на Євромайданах дуже навіть один одному довіряють, а щодо влади Єрмолаєв усе сказав правильно.

Напередодні мітингу на Європейській площі Перший Національний показав багато інтерв’ю з простими його учасниками. Це була демонстрація класичної радянської ментальності — влада, на їхнє переконання, може робити абсолютно все, а протестувати проти неї не можна, хіба що лише якщо сама влада повезе підопічних до місць протестів. І проти чого виступати теж має повідомити влада. Знову звучало універсальне радянське гасло про розв’язання всіх проблем: «Працювати треба!» Питання до трудящих: «Ну й багато ви напрацювали?» Робота сама по собі, без належних умов, без справедливої оплати праці, ще нічого не гарантує. Людина трудяща не повинна перетворюватися на тупу робочу худобу, з якою влада й працедавець можуть робити все, що їм заманеться. А тому робота не має позбавляти громадянина тягаря особистих роздумів і пошуків істини. Влада, звісно, скаже, що треба робити, але не заважає й власною головою думати. Російський телеканал «Россия» всю програму «Специальный корреспондент» найнегидливішого в РФ журналіста Аркадія Мамонтова присвятив подіям в Україні.

У студії були присутні відомі у нас особи: Олесь Бузина, нардеп від ПР Лук’янов, Наталя Вітренко, а з Києва по супутнику приєднувалися журналіст Джангіров і мільйонер Балашов. Що ж, гідна компанія для того різновиду кремлівської пропаганди, яку можна назвати «мамонтовщиною». Спочатку публіці показали сюжет з Києва, виготовлений мамонтовським підручним Євгеном Поповим. За сюжетом виходило, що на Майдані в Києві зібралися суцільні шанувальники біснуватого німецького фюрера. Попов довго брав інтерв’ю в київському підворітті у якогось дивного суб’єкта, що нагадував «тітушку».

Суб’єкт назвав себе «українським націоналістом» і ніс якусь нісенітницю. Зокрема, заявляв, що на Майдані зібралася «тисяча українських націоналістичних організацій». Тут не витримав регіональний нардеп Лук’янов і сказав, що тисячу таких у всій Україні не знайти, не те що на Майдані. Але суб’єкта понесло, мов Остапа Бендера, за його словами, в нього є ніж, оскільки нібито всі українські націоналісти ходять з ножами. «Страшний український націоналіст» говорив російською з вельми нехарактерною для України вимовою. Російську глибинку такими сюжетами можна залякати до смерті.

Аркадій Мамонтов навіть регіональному нардепові Лук’янову не давав говорити, постійно диктуючи, що він має казати й затикаючи рот, коли той відхилявся від «генеральної лінії».

ЧАС «ЕРУДИТІВ»

У студії «России» в організації Майдану звинувачували посольство США. Британського журналіста й аналітика Едварда Лукаса оголосили русофобом, оскільки його жорсткі й справедливі оцінки ситуації в РФ дуже не подобаються в Москві.

Олесь Бузина звинувачував Майдан у спробі державного перевороту й палко вимагав розправитися з протестувальниками. Стверджував, що в Україні — суцільний неонацизм. А врешті-решт дійшов до того, що оголосив, що нібито справжніми європейськими цінностями є нацизм і гомосексуалізм, а серед європейських політиків, за Бузиною, багато таємних нацистів. Узагалі, в нацистській Німеччині гомосексуалістів відправляли до концтаборів, це лише в специфічних мізках Бузини настільки різні явища могли злитися воєдино.

Колишній одесит Анатолій Вассерман, який називає себе ерудитом (радник екс-мера Москви Лужкова), дуже обурювався тим, що, за його словами, «з українців намагаються створити окрему націю». І відчайдушно прагнув довести, що ніякого українського народу не існує. Подеколи «ерудит» кричав: «Припиніть вважати їх (українців. — І. Л.) окремим народом». Вассерман був огидним, як усі провокатори. До речі, автор прочитав кілька опусів Вассермана з українського питання. Це безпорадні компіляції чорносотенних текстів часів царизму. Навіть поліцейська фальшивка «Протоколи сіонських мудреців» написана набагато талановитіше, ніж графоманські потуги Вассермана.

Вітренко зі свого кута лякала росіян тим, що НАТО завоює Україну, а потім, спираючись на неї як плацдарм, завоює й Росію.

Якийсь фізично неохайний імперський патріот вимагав скасувати українську й білоруську нації та приєднати їх до Росії. Потім він розповів, що 2001 року працював в Україні у... пана Медведчука. Усе, що відбувалося, породжувало враження якоїсь оргії дикого мракобісся. Аудиторія явно намагалася нацькувати Схід України на Захід і говорила про це відкритим текстом. Вони там буквально знемагали: ну коли, коли ж, нарешті, їхній Схід покаже, де раки зимують, їхньому Заходу...

«РТР» — це радянське телебачення, але набагато зухваліше й агресивніше. А його журналісти — зборище реакціонерів і обскурантів, що таврує всіх інакодумців «фашистами».

Московський телеоглядач Ірина Петровська в «Новой газете» відгукнулася на висвітлення російськими телеканалами Майдану так: «Є тепер така професія — чужу Батьківщину ганити... Хтось з колег точно зауважив: якщо Україна й брати-українці й відвернуться від Росії, то багато в чому завдяки російському ТБ, яке вони дивляться, здригаючись від огиди».

Додати до цього нічого.