Помпезна організація & якісний зміст?

На території «Львів-Арени» медіафорум триватиме з 25 до 27 травня. Як повідомили організатори під час відкриття, на захід зібралися 850 учасників. Очікується, що упродовж трьох днів роботи виступлять понад 100 спікерів з 15 країн. Ззовні масштабністю позиціонування старт заходу справляє позитивне враження. Чітка організація, злагоджена робота волонтерів, велика кількість іноземних та українських спікерів, які залюбки спілкуються в кулуарах з учасниками…

Вже від початку роботи велике зацікавлення викликала інавгураційна промова, яку виголосила професорка Єльського університету (США) Марсі Шор. Пані Шор досліджує тоталітаризм і посттоталітарні суспільства, тому Східна Європа стала територією, чию історію вона вивчає найретельніше. Як зізналася під час виступу гостя, Євромайдан — це одна з тем, яку вона вважає пріоритетною у своїх дослідженнях, на основі яких підготувала книгу The Ukrainian Night: An Intimate History of Revolution.

Однак, попри насичену програму форуму, важко не помітити його до певної міри «відірваність» від реалій життя української журналістики та країни в цілому. Робочі панелі з тем «Як вижити культурним медіа: де брати теми і гроші?», «Документалістика, якої потребує світ» (Ганна Полак, режисерка-документалістка, Польща), «Як голод на якісні медіа допоміг зібрати 3,6 млн євро» (Даніел Бастейро, El Español, Іспанія), «Журналістика, що змінює свою роль: оптимістичний погляд у цифрову еру» (Джордж Брок City University London, Велика Британія), «Гордість, упередження та політика: уроки для медіа після виборів-2016 у Британії та США» чи «Ділова журналістика», безумовно, були б необхідні для дискусій та майстер-класів українським колегам в мирний час. Але в країні, яка воює, вони видаються щонайменше другорядними. Увесь план роботи триденного форуму жодним словом не згадує війну на Донбасі та її вплив на журналістику, зрештою – відповідальність медіа у ситуації на Сході; особливості роботи воєнних кореспондентів, як підіймати в медіа тему переселенців чи, зрештою, якою має бути інформаційна політика країни на окупованих територіях? Відповіді на ці запитання численна аудиторія журналістів, яка з’їхалася на захід, схоже, так і не отримає.

Єдина панель, запланована для дискусії з актуальних викликів, «Крим: як інтегрувати окуповані території в український медіапростір», передбачає дискусію, у якій братимуть участь відразу п’ять спікерів — Алім Алієв (Крим SOS, Україна), Севгіль Мусаєва (Українська правда, Україна), Валентина Самар (Дзеркало Тижня, Україна), Олена Дуб (Крим.Реалії, Україна), Тетяна Даниленко (ЗІК, Україна), і має часове обмеження в одну годину. Неважко здогадатися, що спікери (не беручи до уваги їхню компетенцію із заявленої теми) лише побічно у відведений час зможуть підійняти для обговорення проблему інформаційної блокади окупованих територій.

На перенасиченість, однак не завжди актуальність програми роботи звертають увагу самі ж учасники та спікери форуму.

«Після анексії Росією Криму та вторгнення на Донбас з’явилося кілька наріжних питань, відповіді на які дають чітке розуміння — по який бік барикад перебуває конкретний журналіст або ціле медіа. Це, безумовно, такі питання, як: чий Крим, з ким Україна воює на Донбасі? На яких умовах Україні потрібен мир на сході? І деякі інші питання, пов’язані з внутрішньою політикою в нашій країні. Адже, на мою думку, шалений популізм у нашій країні загрожує їй не менше, ніж російське вторгнення. І саме такі водороздільні питання мають бути передовсім підняті на подібних майданчиках, — говорить політичний оглядач, спікер Форуму Павло Казарін. — У наших ЗМІ ті, хто відробляє російський або проросійський «порядок денний», відверто зацікавлені в поразці України. І це — ще одна тема. Як боротися з антиукраїнськими медіа в Україні? Вони насправді в меншості. Але далеко не слабкі і навіть активно представлені на рівні національного ТБ і багатьох нішевих проектів, зокрема інтернет-сайтів. Одне з ключових питань, яке має стояти сьогодні перед українською журналістикою і щодо якого ми так відверто і не поговорили, — чи змінила війна особливості нашої журналістики? Адже зрозуміло, що класичні «правила гри», стандарти професії, мовляв, журналіст — це лише незалежний професіонал, який має дотримуватись криштально чистих стандартів, зокрема «балансу думок», вони ж на війні не працюють. Це розкіш мирного життя. Війна, яка йде у нашій країні, повинна передовсім перед медіа поставити питання: з якої спільної ціннісної платформи ми починаємо разом працювати? Ми взагалі будемо об’єднувати зусилля чи ні? Як поєднати професіоналізм мирного часу і громадянську позицію? Це ж зрозуміло, що українські медіа не мали досвіду роботи, коли проти нашої країни воювали. Взагалі, чи всі точки зору, зокрема людей, які хочуть тебе знищити, ми можемо вважати допустимими для поширення? Тобто у медіасфері є чимало питань, об’єднаних загальною умовною темою: «чи може відкрите середовище залишатись відкритим під час війни», які мали б бути в центрі уваги для учасників подібних форумів».