Нехай думки, укладені в книгах, будуть твоїм основним капіталом, а думки, які виникнуть у тебе самого – відсотками з нього.
Тома Аквінський, теолог, святий католицької церкви

Президентський кагал і мангал

Картина підкреслено вульгаризованого заходу, що припав до вподоби учасникам, наводить на сумні думки
11 червня, 2021 - 13:21
ФОТО НАДАНО ПРЕС-СЛУЖБОЮ ПРЕЗИДЕНТА

Запах смаженого привертає журналістів. Тим паче аромат смаженого шашлику з президентського фільварку. Туди за традицією, заведеною Януковичем, зібралися діячі ЗМІ, що симпатизують владі. Ті з них, хто стрибав пеньками у Хонці, відчули різницю гостинності. За пана Януковича всіх годували стравами високої (за вартістю) кухні, а за слуги Зеленського гості готували їжу разом із господарями, що робило їх ніби одного штибу. Маски та правила етикету було скинуто, руки опустилися в салати, зелена трава підкреслила природно-партійне тло заходу. Хто похвалив президента найкраще від усіх, той і отримав з його рук шматочок свинини...

Але картина нарочито вульгаризованого заходу, що припав до вподоби учасникам, наводить на сумні думки. Президент Зеленський зустрівся не з журналістами, а зі своїми прес-камердинерами, хто щодня вбирає його у привабливе для публіки вбрання. І тут прояв не тільки його особистої волі. Українські ЗМІ розділені на вхожих і невхожих на галявини влади, які вміють ставити правильні запитання від безцеремонних у їх постановці. Сепарація за цим принципом тривала давно і дійшла до передбачуваного підсумку, коли плюралістичні погляди великої спільноти представляє однаково мисляча група «своїх» людей. Тим паче, що ця група завжди перебувала на маргінесі національної дискусійної культури, подібно до Савіка Шустера, який за десятиліття роботи в країні перебування ледь навчився вимовляти українською три слова. Свідомо до президента покликали саме таких журналістів чи їхній пул сформувало бажання комфортного спілкування в тусовці — не має значення. Важливо, що господар вважав гостей представниками української преси.

З другого боку, поїдання шашлику на пленері не привід для розмов на серйозні теми. Для більшості наших громадян переносний мангал — прикмета втечі від суєти сумних буднів, розслабляючий «виїзд на природу». За президентським задумом так і сталося. Простота сервірування і спілкування збіглися. Їли, як малозабезпечені, говорили, як знедолені, обговорюючи мрію президента про виселення багатих із палаців Кончі-Заспи. Для пролетарського антуражу бракувло лише ленінського куреня в кущах. Хіба таке не припаде до душі електоратові? Той, хоч і підозрює, що почт президента їсть не з дощечки і живе не в хатинці, все одно розчулився від споглядання відпрацьованих картинок виробництва «Студії Квартал 95».

Знавці театрального фарсу, кажуть, що попри абсурдність ситуацій і персонажів, жанр має зберігати хоча б невеличку частку реалізму. Інакше п’єса може не сподобається публіці, схильній шукати зв’язок вигаданих речей з життям. У нашому випадку такою реальністю став шашлик. Його смак, колір і запах добре знайомі більшості наших громадян. Шашлик — ідеальна страва. Навіть погано зготований, він поглинається залюбки.

Олександр ПРИЛИПКО
Газета: 
Рубрика: