Кожен народ пізнається за його богами та символами.
Лев Силенко, український мислитель, філософ, історик, письменник, номінант на Нобелівську премію

Про дивовижну аберацію зору

або «Гібридна війна» та «частково вільний» інтернет
17 листопада, 2017 - 14:51

«Відомство Геббельса продукує відверту брехню, воно підриває демократію у всьому світі та маніпулює масовою свідомістю, проте ті держави, які обмежують чи забороняють діяльність цього відомства у себе, також порушують принципи свободи слова та поширення інформації, тому є лише частково вільними у цьому плані». Як вам подобається таке твердження? Чи інше: «Заборони, накладені у 1939 — 45 роках урядом Британії на діяльність нацистських мас-медіа, і підтримка ним патріотичних видань роблять вельми сумнівною відданість цього уряду принципам свободи слова й автономії ЗМІ». Теж нічого, правда? Ясна річ, у сенсі неісторичного підходу, абсурду та змішування грішного з праведним. Але саме такі твердження містяться у черговому звіті впливової американської організації Freedom House щодо свободи інтернету в сучасному світі. Я лише замінив на «відомство Геббельса» і «нацистські мас-медіа» неодноразово згаданий у звіті «російський режим» з його «фабриками тролів», а Україну — на Британію...

Ні, звичайно, відзначені Freedom House українські заборони й обмеження вільної (точніше, свавільної) діяльності російських соціальних мереж і низки сайтів — факт. Ба більше, у звіті названа й причина таких заборон й обмежень — те, що російські агенти заполонили соціальні медіа сфабрикованими повідомленнями, що просувають вплив Кремля. Але, виявляється, якщо хоча би намагатися, на четвертому році «гібридної» війни з багатотисячними людськими жертвами, поставити бар’єр тим, хто використовує «приховані методи спотворення онлайн-дискусій і придушення інакомислення», то ти також неправий, оскільки будь-які «втручання з боку держави являють собою серйозну загрозу поняттю інтернет як технології свободи».

Цікаво, де був би сучасний світ, якби у війні з нацистами західні демократії дали повну свободу відомству Геббельса? І що було би, якби свого часу уряд Сполучених Штатів не вклав значні ресурси у створення такої служби, як Радіо «Вільна Європа»/Радіо «Свобода», куди входили свого часу не лише потужні мас-медійні, а й дослідницько-аналітичні структури? І якби Захід не підтримував «патріотичні» (в термінології Freedom House) емігрантські ЗМІ та видавництва поневолених російським більшовизмом і його сателітами народів? Власне, чи існувала б тоді така організація, як Freedom House? Адже і Сполучені Штати в певний період, в силу шаленої підривної діяльності кремлівської агентури, могли би помітно «почервоніти»...

Як на мене, має йтися про дивовижну аберацію зору експертів Freedom House (притаманну, втім, і багатьом іншим західним структурам). Вони об’єктивно оцінюють ситуацію з інтернетом та соціальними медіа у неототалітарних й авторитарних державах, справедливо відзначають, що Росія була піонером у справі використання владою «фабрик тролів» (з єдиною поправкою: йдеться не про «понад 10 років», як у звіті, а про рік-півтора після приходу Путіна до влади, і звалися ці «фабрики» тоді «бригадами», що було зафіксовано й ретельно проаналізовано незалежними громадськими організаціями, які тоді ще існували в РФ). А разом із тим ці експерти виступають апологетами такої собі безберегої свободи слова у світовій мережі. Навіть тоді, коли йде війна!

Звичайно, об’єктивна інформація, вміло подана й донесена до всіх громадян, — це передумова перемоги над намаганнями агресорів поставити під контроль мізки громадян країни, яка є жертвою такої агресії. Але не єдина передумова. Потрібні й бар’єри на шляху поширення дезінформації та «постправди» (а простіше кажучи, інформаційного шумовиння, в якому губляться правдиві повідомлення). Потрібні й дійсно патріотичні (не провладні!) медіа, які здійснюють оте саме «промивання мізків». Бо ж у мільйонів і мільйонів люду мізки загиджені вельми смердючими тоталітарними міфами, і для того, щоби ці мільйони змогли сприймати об’єктивну інформацію, потрібно спершу цілеспрямовано «вимити» з їхніх мізків оту смердючу «речовину», що займає часом увесь ментальний простір. Одне слово, на війні, як на війні. Жаль, що ці абеткові речі перебувають поза розумінням експертів Freedom House.

З іншого боку, серед «частково вільних» у плані інтернету держав Україна опинилася в одній компанії з Державою Ізраїль і Республікою Корея, які протистоять своїм недемократичним сусідам й обстоюють — часом збройним шляхом, часом ні — демократичні цінності, в тому числі свободу слова. Вони вже звикли, що ясночолі експерти нерідко відносять їх до «частково вільних» і не дуже зважать на це, ставлячи на перший план національні інтереси та здатність ефективно протистояти справжнім ворогам свободи. Головне тут — щоби влада не підмінювала інтереси країни та свободи своїми власними, керуючись відомим принципом: «Держава — це я».

Сергій ГРАБОВСЬКИЙ
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ