23 лютого — День захисника Вітчизни. Існує безліч суперечок щодо цього свята... Стосовно дати, походження, калькування радянської традиції. Але відкиньмо на хвильку суперечки!
Особисто для мене цей День — день, коли я з радістю вітаю свого дідуся. Він — ключова фігура мого дитинства. Саме завдяки дідусеві я вмію полагодити майже все вдома своїми руками, навчилася користуватися надфілем і пилкою, зав’язую і розв’язую карколомні вузли. Разом із ним усе дитинство я ходила на риболовлю й косила траву... Можливо, це не найголовніші вміння в житті, але мені вони нагадують про тепло та світло. Про родину.
А кожного лютого, коли мені найсильніше хотілося весни, дідусь ставив гілочку верби у воду, і вона розквітала в мене на очах.
Тож я, чесно кажучи, надто не розмірковую щодо «чоловічого» свята, бо для мене це, перш за все, нагода привітати любого дідуся.
