Кожний нарід може лише тоді духовно і фізично розвиватись і рости, якщо його громадяни користуються повною свободою совісті, думки, слова та зібрань.
Михайло Сорока, український політичний діяч, дисидент, член ОУН

Про точність визначень...

Про причину наших поразок
14 травня, 2021 - 12:12

Пасха і Першотравень  пройшли спокійно. Хоча були виправдані побоювання. Особливо щодо Одеси, де антиукраїнські сили досі спекулюють на травневих подіях 2014 року. Але і там, хто хотів, той поклав квіти на згадку про загиблих путчистів. Патріоти України в Одесі справедливо називають те, що сталося 2 травня 2014 року, «АТО за добу». Відбувся в Одесі також марш захисників України, що, безумовно, тішить. Але проросійська пропаганда, кремлівські наративи впливають і на позиції деяких наших ЗМІ, у тому числі офіційних. Українське державне радіо закликало вшанувати пам’ять загиблих в Одесі. Чию пам’ять, яких саме загиблих? А якби така ж відсіч була дана бойовикам і російським спецслужбам у Донецьку та Луганську з великими втратами в їхніх рядах і ці міста залишилися б в Україні, то ми сьогодні  вшановували б бойовиків «ДНР—ЛНР»?

Шанували б «світлу пам’ять» Гіві та Мотороли?

Це саме те небажання називати речі своїми іменами, яке так шкодить Україні та сприяє багатьом нашим поразкам.

На Українському радіо говорили, що 2 травня 2014 року в Одесі було зіткнення Майдану й Антимайдану. Між іншим, улюблена теза кремлівської пропаганди про «громадянську війну в Україні». Так що, Крим у нас захопили «антимайданівці» чи російська армія? У ОРДЛО проти нас воюють «антимайданівці» чи російські регулярні й іррегулярні війська?

Мені здається, що подібні словесні хитрощі використовуються «зеленою» владою, щоб принизити тих людей в Одесі, які залишилися вірними Україні.

Коли я незабаром після почутого на радіо дивився канал «1+1», то почув там іншу формулу: «зіткнення патріотів з проросійськими бойовиками». Навіть не чекав від  цього телеканалу таких правильних і чітких визначень.

Хороший приклад для усіх наших ЗМІ.

Триває таємна дипломатія пана Зеленського. Вже просто нудить від постійних пошуків місця зустрічі з Путіним.

Ми, суспільство, не знаємо, що робить і про що домовляється наш президент за спиною громадян України. Ми не знаємо, про що і з ким він розмовляв у Катарі, Омані, що обіцяв Путіну, зустрічаючись із ним віч-на-віч. Це вкрай небезпечно для країни. Тим більше в той час, коли, за словами російського політолога Піонтковського, «Завдання знищення України з порядку денного в Кремлі не зняте». За його ж словами, «Захід погано розуміє сутність російської влади. У Кремлі сидять кримінальні злочинці». Здається, на Банковій це теж дуже погано розуміють. Звідси і гарячкова активність пана Зеленського щодо свідомо програшної для України зустрічі з Путіним. Якась загадкова активність. Утім, міністр закордонних справ РФ Лавров трохи  відкрив завісу. В одному з останніх інтерв’ю він публічно сказав: «Головне — не спустити Зеленського з гачка, на якому висить». Цікаво, що ж це за гачок такий, що примушує президента України поводитися саме так?

До речі, відомий пан Арестович підтвердив слова Піонтковського про незмінність планів Кремля: «У липні російські війська будуть знову стягнуті до українських кордонів».

А поки в деяких містах відбувається демонстративне ігнорування українського законодавства, зокрема закону про декомунізацію. У студії програми «Право на владу» («1+1») виконувач обов’язків міського голови Харкова Ігор Терехов захищав пам’ятник Георгію Жукову в цьому місті й ексклюзивне «право» не виконувати українські закони. Терехов заявив, що пам’ятник Жукову стояв і стоятиме в Харкові. Від такої позиції до створення «ХНР» («Харківської народної республіки»), на мій погляд, один крок. Жуков повністю підпадає під норми закону про декомунізацію, він не просто маршал, а один з комуністичних вождів СРСР, він був членом Президії ЦК КПРС (деякий час так називалося політбюро). За Жуковим багато осудних справ. Це і Тоцький полігон, де він зробив інвалідами десятки тисяч солдатів, перетворивши їх на піддослідних кроликів реального ядерного вибуху, здійсненого за його наказом. Жуков був кривавим катом повсталого  1956 року Будапешта. Це полководець, який влітку 1941 року зазнав однієї з найбільш нищівних в історії людства поразок. І це ще далеко не весь список його діянь.

Міф Жукова — один з центральних міфів путінської Росії. І, як тепер з’ясувалося, в. о. очільника Харкова.

У новинах на «1+1» (де поступово відходять від суцільного вихваляння діючої влади), справедливо покритикувавши вітчизняну ситуацію з боротьбою з пандемією, мабуть, як приклад для Банкової показали цікавий сюжет з Ізраїлю. Там за останній час на 9 мільйонів населення тільки 13 хворих і жодної смерті. Пропорційно з нашим населенням у нас повинно бути приблизно 40—50 хворих, а у нас —  щодня багато тисяч хворих і  сотні смертей.

Старший офіцер ізраїльської поліції Михайло Зінгерман правильною українською мовою розповів, як вони борються з пандемією та забезпечують карантин. Маски носять усі. І усі дотримуються соціальної дистанції, за винятком особливих груп населення. Нещодавно в Ізраїлі була трагедія на горі Мерон, де зібралося понад 40 тисяч представників специфічного релігійного напряму — хасиди. Ось у них на екрані телевізора я жодної маски не помітив. У тисняві загинуло більше 40 осіб, сотні поранених.

Деякі хасиди кидалися на ізраїльських поліцейських з кулаками. Вартові порядку їх насилу стримували. Що ж, у кожної країни є свої проблеми. А у нас на Паску в Києво-Печерській лаврі зібралася величезна кількість людей, які стояли дуже щільно і без масок. Скільки ще це дасть хвороб і смертей?

Про точність визначень змусив ще раз замислитися наш міністр закордонних справ Дмитро Кулеба. Він сказав, що головним  питанням на зустрічі Зеленського з Путіним буде припинення війни в Україні. Але ж це дуже просто. Або Путін виведе свої війська з Донбасу та Криму, або Зеленський здасть Україну Путіну. Або-або. Tertium non datur — третього не дано, як казали римляни. Може, Путін запропонує «мир» без повернення Криму та Донбасу Україні? Адже Путін заздалегідь відмовився обговорювати відновлення української територіальної цілісності. Згода ж Зеленського на «мир» без Криму та Донбасу — це капітуляція. З усіма наслідками, що звідси випливають.

Iгор ЛОСЄВ
Газета: 
Рубрика: