Сергій ДОЛБIЛОВ:

— Наскільки змінився «Проспорт» за цей час?

— Кардинально не змінювалося нічого. Цього року ми повернемо рубрику «Портрет» — розповіді про конкретні особистості. Також приділимо максимум уваги всьому спектру спорту крізь призму Олімпіади в Сіднеї.

— Чи є у вас особисто професійний спортивний досвід?

— Тут мені з Полховським змагатися марно. Він форму підтримує постійно, а весь мій досвід складається тільки з аматорських занять футболом і баскетболом. Хоча знаю ці два види досить глибоко.

— До речі, розкажіть про «баскетбольний проект» каналу.

— Я був на баскетбольному чемпіонаті Європи, на матчах НБА в Америці, бачив, як там усе це організовано. Баскетбол у нас просто нудний. Тому торiк я переконав Олександра Волкова, Шарунаса Марчюльонiса й інших корифеїв зустрітися з Олександром Роднянським. Так великий баскетбол прийшов на наш канал. А це якісне шоу.

— Чи є шанс у ПЄБЛ досягти рівня видовищності НБА?

— Тут це теж можна зробити. Однак кожну дрібницю потрібно виконувати на хорошому рівні. Потрібно глибоко знати предмет, а, з іншого боку — професію. І тоді це буде яскраве шоу.

— НБА легше — там безліч височенних колоритних афро-американців, котрі вже самі по собі чудні артисти...

— Тих хлопців, котрі грають за БК «Київ», це шоу саме схилить до іншої поведінки. Вони можуть повністю віддаватися грі і заводити публіку — у них і зовнішність відповідна.

— Ви згадали про Олімпіаду, адже принципи олімпійського руху далекі від комерції...

— Ідеали — окрема тема. Якщо говорити про мою особисту позицію — я, безумовно, за них. Але з точки зору телережисера вочевидь, що в усьому спорті йде комерційний розвиток. Вектор руху саме такий, і навряд чи він зміниться.

— Досвід виборів демонструє, що зовнішній тиск на ЗМІ — величезний. Чи застрахована спортивна журналістика від цього?

— Не буду кривити душею, скажу: дуже задоволений, що я саме в спортивній редакції. Безумовно, хочеться робити й інші речі, та коли бачу, що відбувається на політичній арені, то просто щасливий, що працюю у спорті. У нас бували випадки якщо не тиску, то невдоволення з боку певних впливових осіб спортивного світу. Та це реально жодного разу не відбилося на нашій роботі.

— Що найнеобхідніше спортивному журналісту?

— Відчуття атмосфери події, що відбувається, та інтуїція.

— У такому прагматичному занятті інтуїція на першому плані?

— Поясню на прикладі: вищий пілотаж — передати атмосферу футбольного матчу, не показуючи те, що звичайно показують, навіть голи або гострі моменти на самому полі. Це реально зробити, якщо є абсолютне взаєморозуміння на всіх стадіях роботи всієї знімальної групи й інтуїція в момент події. Такі речі треба саме відчувати.