«Собачий хвіст» у «матриці»

17 грудня 1997 року в США пройшов перший показ фільму «Хвіст крутить собакою» (Wag the Dog). 31 березня 1999 року відбулася прем’єра «Матриці».

Для того, щоб якісно проаналізувати виборчу кампанію в Україні, треба спочатку уважно подивитися обидва ці фільми і тільки після цього вже переходити до розбору польотів президентських перегонів-2019.

Фактично українцям, базуючись на досягненнях політтехнологій та здобутках кіномистецтва минулого, вдалося написати новий сюжет для подібних сюрреалістичних драм або гротескних комедій. Відмінність лише одна — в цьому вигаданому світі доведеться жити насправді.

Зараз, коли виборча боротьба ще триває, зарано аналізувати успіхи та невдачі кандидатів та їхніх команд. Спробуємо лише дослідити, чому саме тут і зараз стало можливим створення фантастичного віртуального світу.

НАТОВП

...люди, що складають натовп, ведені безмежною уявою, збуджені сильними емоціями, що не мають відношення до ясної мети. Вони мають дивовижну схильність вірити тому, що їм кажуть. Єдина мова, яку вони розуміють, — це мова, що обминає розум і звернена до почуття.

Серж Московічі. «Вік натовпів»

Вірний спосіб позбавити поведінку людини раціональності — помістити людину в натовп. Велика кількість людей, які зібралися разом, як свідчать дослідники, починають мислити синхронно, діяти автоматично, і легко піддаються впливу (навіюванню).

Ця технологія працювала ще в домедійну епоху. А вже Велика французька революція відбувалася за допомогою медіа — сотень газет, які ідеологічно обробляли та мобілізовували на боротьбу тисячі людей. Фактично саме тоді медіа вперше стали відігравати роль створювача та головного «кормчого» віртуального натовпу.

В епоху телебачення такі натовпи перестали обмежуватися кордонами, стали транснаціональними, а кількість учасників груп, на яких можна здійснювати вплив, якими можна керувати, збільшилася на сотні мільйонів.

Ера інтернету, а особливо соціальних мереж, створила умови для появи ефективних та простих у використанні технологій організації та управління віртуальними натовпами. (Згадаємо Cambridge Analytica, яка втручалася у вибори по всьому світу, крадучи в соцмережах (Facebook) персональні дані потенційних виборців і маніпулюючи їхньою думкою за допомогою інформаційних технологій.)

КЕРУВАННЯ НАТОВПОМ

Важливо, що головна базова умова ефективності керування натовпом не змінилася з часів допотопних правил керування великими групами людей: на першому етапі потрібно об’єднати людей на основі спільних інтересів та спільної мети, на другому — за допомогою емоційного навіювання спонукати їх рухатися в потрібному напрямі. Така собі «м’яка «Матриця» — коли людина залишається фізично вільною, але її думки формуються за допомогою цілеспрямованого зовнішнього впливу.

Роль збирачів натовпу та «навіювачів» спеціально зібраним спільнотам потрібних думок в Україні — як і всюди у світі — зіграли традиційні та нові медіа. В першу чергу соціальні мережі.

Якщо із соцмережами все складно, то, теоретично, хоча б засоби масової інформації мали не включатися в цю діяльність зі створювання віртуального світу. Завдання ЗМІ — інформувати людей про реальність якомога більш об’єктивно та повно. Але в українських реаліях найбільш рейтингові медіа — насамперед провідні телеканали та популярні інтернет-ресурси — «заточені» головним чином на формування картини світу, а не на інформування аудиторії про навколишню дійсність.

Це відбувається з різних причин і не завжди має на меті обов’язково «щось погане». Але правда в тому, що викривлення реальності само по собі є деструктивним явищем.

МИНУЛЕ УКРАЇНСЬКИХ МЕДІА

Два роки тому я проводила експерте опитування «Майбутнє українських медіа» (див. «День» №125—126 від 2017 року). Тоді експерти з різних сфер практично одностайно зазначили, що найпопулярнішою в українських ЗМІ є корупційна тема — її постійно висвітлює велика кількість медіа. Але щодо інших суспільно важливих існує брак інформації.

Зокрема, недостатнім вважало експертне середовище присутність в інформаційному полі кримської проблематики. Понад 2/3 експертів, котрі взяли участь у дослідженні, зазначили, що ЗМІ практично не висвітлюють тему пошуків рішення проблеми Криму.

Ситуація із публікаціями про Донбас була дещо кращою — приблизно рівна кількість експертів вважала, що у ЗМІ «практично немає» матеріалів на цю тему та що «в деяких ЗМІ» є матеріали на цю тему. Але зовсім невеличка частина респондентів була впевнена, що у переважної більшості українських медіа є статті та сюжети, присвячені вирішенню проблеми Донбасу. Тобто тема наявна в статтях і сюжетах, але є не такою ж популярною, як корупція.

Тоді більшість експертів, які взяли участь у дослідженні, дійшли висновку, що пріоритети українських ЗМІ необхідно скоректувати. Головні зміни мають стосуватися тем «Рішення проблем Криму» (ЗМІ треба кардинально збільшити кількість матеріалів на цю тему) та «Рішення проблеми Донбасу» (ЗМІ треба збільшити кількість матеріалів на цю тему). А темою №1, замість сьогоднішньої «Боротьби з корупцією», має стати «Безпека держави».

Утім, цього не сталося.

СВІТ БЕЗ ВІЙНИ

У «Матриці», створеній українськими засобами масової інформації, війна та окупація території була остаточно відсунута на периферію інформаційного простору, а теми захисту держави — маргіналізовані. Одночасно тема корупції стала ще більш популярною.

Замість вигаданої війни з Албанією з «Хвоста, який крутить собакою» ми отримали викривлений світ без РЕАЛЬНОЇ війни. Замість жорсткої «Матриці» — м’який «тунель віртуальної реальності», де головними небезпеками для України та українців стали соціально-економічні проблеми, а не російська гібридна агресія.

На початку поточного року соціологи склали перелік основних загроз, які є найбільш актуальними сьогодні для України. За даними спільного опитування Центру «Соціальний моніторинг» Українського інституту соціальних досліджень імені О. Яременка, компанії «Інфо Сапієнс» та соціологічної групи «Рейтинг», проведеного 19—30 січня 2019 року, більш за все непокоїли людей масовий виїзд українців за кордон (55%), економічний занепад (52%) зубожіння населення (47%), девальвація гривні (39%). На п’ятому місці — вже серед другорядних загроз — опинилася повномасштабна війна з Росією.

(Вибірка: 10 000 респондентів в усіх областях України (без урахування населення АР Крим та окупованих територій Донецької та Луганської областей). Вибірка репрезентативна для населення України віком від 18 років за такими показниками, як стать, вік, тип поселення та регіон проживання. Статистична похибка вибірки: не більше 1,0%.)

Тобто люди не дуже чекають посилення існуючого військового конфлікту та не сильно бояться подальшої російської агресії. Медійна матриця ігнорування війни і фокусування на «грошах» спрацювала ефективно та результативно.

ВІРТУАЛЬНІ РІШЕННЯ РЕАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ

Треба зазначити, що додатково за два останні роки завдяки зусиллям політиків набули популярності «зубожіння» та «тарифний геноцид» — реальні проблеми погіршення життя людей, які завдяки популістам мутували у віртуальних «бабайок». Боротися з ними, відповідно, можна тільки такими ж казковими, як ці персонажі, засобами — чудесами. Раз махнеш рукавом — і газ удвічі дешевший, наприклад. А якісного економічного аналізу реальності в рейтингових медіа у нас як не було, так і не з’явилося. Тому і казки є такими популярними.

Загалом усі популярні рецепти вирішення важливих для українців проблем мають на собі сліди впливу «казковізації» реальності. Це наслідок того, що в жодному популярному медіа не було презентовано людям повного та об’єктивного аналізу того, як кандидати будуть вирішувати завдання, що стоять зараз перед країною. Натомість чемпіонський титул виграв абсолютно віртуальний план дій віртуального персонажу у віртуальній державі, «дуже схожій на сучасну Україну», але в якій немає війни з Росією.

Нюанс у тому, що цей вигаданий світ дивним чином співпав із тією викривленою картиною реальності, яку пропонують нам ЗМІ реального світу. Дві «матриці» — повністю віртуальна та «гібридна» — збіглися, тому ми і побачили саме такий результат 31 березня, в день, коли видатному фільму про Нео виповнилося рівно 20 років.

Розділу, хто винуватий і що робити, в цьому тексті не буде. Дочекаємося вечора 21 квітня. До речі, в цей день виповниться рівно 40 років Київському театру драми і комедії.