Суспільство без віри і любові втрачає здатність розрізняти добро і зло
Євген Сверстюк, український літературний критик, есеїст, поет, мислитель, філософ

Світ фейків

Як врятувати людину, що потрапила у оточення російської дезінформації
12 березня, 2021 - 12:03

Експерт із питань Євразії та колишній аналітик ЦРУ й Державного департаменту США Пол Ґобл під час 12-тої щорічної конференції «Діалог США та України про безпеку» запропонував свої рецепти боротьби проти деструктивного впливу Росії в інформаційній площині. Вони базуються, зокрема, на тому, що однією з найважливіших властивостей російської дезінформації Ґобл вважає те, що вона перш за все намагається переконати емоційно, а не категоріями «правда чи брехня».

Не можна сказати, що повідомлення експерта стало сенсацією. Про емоційний вплив неправдивої інформації, яку розповсюджують навмисно, відомо всім спеціалістам із впливу на суспільну думку.

Так, редактор фактчекінгового видання StopFake Вікторія Романюк ще в липні 2019 році в інтерв’ю Інтернет-виданню «MediaSapiens» пояснювала: «Фейки досить емоційні. Зазвичай вони побудовані на сюжетах, які працюють із базовими людськими цінностями й потребами — тим, що стосується кожного з нас.

До прикладу, це питання добробуту, здоров’я, війни й миру, глобального майбутнього. Власне, тому фейки нас і вражають. Людина схильна сприймати інформацію емоційно та раціонально. Але коли включаються наші емоції — раціо повністю виключається. Отже, щоби певне повідомлення максимально вразило аудиторію, його емоційно забарвлюють».

Відповідно, боротьба із неправдивими новинами та дезінформацією просто зобов’язана враховувати «емоційність» фейків.

Ще у 2017 році американський аналітичний центр Council on Foreign Relations (CFR) у документі під назвою «Протидія російським інформаційним операціям в епоху соціальних медіа» особливу увагу приділив психологічним аспектам боротьби проти російської дезінформації. Прості логічні та раціональні пояснення, зазначали дослідники, що якась новина є фальшивою, не вплинуть на цільову аудиторію. Тому, на думку експертів з CFR, антидезінформаційні заходи мають не просто спростовувати неправдиві повідомлення, а й наголошувати на тому, що людей обдурили, і таким чином апелювати до емоцій читача.

Але чи достатньо простого спростування фейків, навіть максимально емоційного, для боротьби із російською дезінформацією? Експерти вважають, що ні.

Справа в тому, що спеціалісти із інформаційно-психологічних операцій з РФ за допомогою різноманітних каналів комунікацій не просто «розкидають» окремі фейки, а створюють цілі «фейкові світи», де буквально «закривають» людей. Далі дезінформовані та дезорієнтовані люди починають сприймати весь реальний світ лише через «маленькі віконця» в цьому конструкті. Інформація, яка туди «не пролізає», ними не сприймається.

Пол Ґобл каже про цю технологію так: дезінформація намагається створити настрої, конструкції та фільтри, що впливають на судження людей не тільки про тему сказаного, але і про все на світі. «Успіх російської дезінформації полягає не в одному твердженні. Це повторення [тверджень] у різних форматах, різними способами настільки, що це в’їдається під шкіру. Це стає частиною світу, який люди бачать навколо і приймають як нову реальність», — каже експерт.

В цьому стані дезінформовані, оточені буквально «стінами з фейків» люди самосвідомо заперечують правдиву інформацію, бо вони вважають що її джерело треба ігнорувати. Ба більше: взагалі питання «правдива інформація чи ні» перестає бути для них важливим.

Технологія боротьби з такою системною дезінформацією є відомою — потрібно сконструювати свою, емоційно забарвлену, яскраву, але правдиву КАРТИНУ СВІТУ, і транслювати її на наші ключові аудиторії більш активно і потужно, ніж це роблять опоненти — тобто, росіяни.

Звісно, легше сказати, ніж зробити. Але правда в тому, що без перемоги на цьому напрямку і боротьбу із дезінформацією, і взагалі гібридне протистояння виграти не вдасться.

Наталя ІЩЕНКО
Газета: 
Рубрика: