Зброю витягають грішники, натягують лука свого, щоб перестріляти жебраків та вбогих, заколоти правих серцем. Зброя їхня ввійде в серце їхнє і луки їхні поламаються.
Володимир Мономах, великий князь київський (1113–1125), державний і політичний діяч

Тіні Гонгадзе та Кремля

Чому Україні складно врегулювати діяльність нових медіа
23 грудня, 2020 - 12:33

Міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко деякий час тому висловив сподівання на те, що Верховна Рада після місцевих виборів ухвалить законопроект «Про медіа» в новій редакції.

Голова парламентського Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв переконаний, що новий медійний законопроект може бути ухвалений парламентом буквально в найближчі тижні — в кінці 2020-го або на початку 2021 року. Про це керівник профільного комітету заявив місяць тому.

Але чи дійсно в нас скоро з’явиться новий закон, регулюючий діяльність всіх типів засобів масової інформації та журналістів?

ІСТОРІЯ ПИТАННЯ

Нагадаємо, що законопроект «Про медіа» (№2693) був вперше зареєстрований у Верховній Раді рік тому — 27 грудня 2019 року.

17 січня 2020 року Комітет Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики рекомендував ухвалити законопроект №2693 «Про медіа» в першому читанні. Але представники засобів масової інформації та громадських організацій розкритикували запропонований проект медійного закону.

У травні Верховна Рада відправила законопроект про медіа на повторне перше читання.

Депутати за пару місяців доопрацьовували документ, і його новий варіант під номером 2693-д парламентський Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики 1 липня рекомендував прийняти за основу (в першому читанні).

Втім, вже на початку вересня «1+1 медіа» та «Медіа Група Україна» виступили зі спільною заявою з критичною оцінкою окремих норм документу. На думку найбільших вітчизняних медіахолдингів, оновлення медійного законодавства, «беззаперечно, є важливим і нагальним кроком для розвитку індустрії», тому що «наразі робота медіа регулюється діючим законодавством, що є застарілим (значній частині українських законів вже понад 20 років) та не відповідає сучасному економічному та технологічному розвитку». Окрім того, «відсутні єдині стандарти та правила для всіх гравців медіаринку, що, у свою чергу, робить неможливою чесну та здорову конкуренцію для всіх учасників ринку».

Разом з тим, групи застерегли від прийняття законопроекту 2693-д в редакції від 02.07.2020 року, оскільки занепокоєні через окремі суттєві положення, які зафіксовані у поточній версії та потребують доопрацювання.

Незадоволення медіахолдингів викликали кілька норм законопроекту. Це, зокрема,

•  розширення повноважень Національної ради, зокрема, щодо тлумачення змісту контенту,

•  запровадження нові санкції, у тому числі у сфері рекламного та виборчого законодавства,

•  визначення підстав для анулювання ліцензії та скасування реєстрації суб’єктів у сфері медіа. На думку холдингів, визначенні законом подібні покарання «не завжди є пропорційними тяжкості порушень».

«1+1 медіа» та «Медіа Група Україна» назвали законопроект «Про медіа» «необхідним, важливим та прогресивним», але заявили, що документ «в поточній редакції» «не готовий стати законом».

НЕЗАДОВОЛЕННЯ ЖУРНАЛІСТІВ... І НЕ ТІЛЬКИ

Розкритикувала документ і журналістська спільнота, представники якої звернулися із закликом взагалі відмовитися від ухвалення законопроекту «Про медіа» в його нинішньому вигляді.

На думку авторів звернення, оприлюдненого в середині грудня на сайті Національної спілки журналістів України, документ передбачає обмеження свободи слова в Україні.

Зокрема, на їхню думку, законопроект №2693-д «встановлює обмеження прав журналістів-фрілансерів, оскільки визнає професійні права на інформацію та акредитацію тільки тих журналістів, у посвідченні яких вказано зареєстроване медіа, навіть, якщо посвідчення журналіста видане професійною або творчою спілками журналістів». Окрім того, «законопроект передбачає блокування або скасування реєстрації усього медіа, а не виключно незаконного контенту, що є непропорційною санкцією».

Висувають автори заяви і претензії до розширення повноважень Національної ради,  як це передбачає законопроект.

У коментарі «Магнолія-ТВ» очільник НСЖУ Сергій Томіленко кілька днів тому наголосив: «Ключові наші претензії, які є на сьогодні до парламенту: Національна рада з питань телебачення та радіомовлення має бути політично незалежним регулятором і оскільки, на сьогодні, до Нацради має вплив і президент на її формування, і більшість у Верховній Раді, то це структура, яка дуже політично залежна, і відповідно вона може приймати свої рішення, здебільшого, спрямовані на контроль над незручними і незручними ЗМІ». Томіленко наголосив: розширювати на регулювання онлайн медіа і друкованих ЗМІ сферу впливу медіарегулятора, чия діяльність критикується на сьогодні, який «незадовільно регулює теле-радіопростір»,.

Звернення підписали журналісти абсолютно різної політичної орієнтації і переконань. Це, зокрема, Алеся Бацман, головний редактор видання «ГОРДОН», Юрій Бутусов,  головний редактор видання «Цензор.НЕТ», Наташа Влащенко, телеведуча, Дмитро Гордон, телеведучий, засновник видання «ГОРДОН», Павло Єлізаров, продюсер ток-шоу «Свобода слова Савика Шустера», Денис Іванеско, директор інформагентства «Українські новини», Соня Кошкіна,  шеф-редактор видания LB.ua, Юрій Романенко,  блогер, співзасновник Українського інституту майбутнього, Орест Сохар, шеф-редактор видання «Обозреватель», Сергій Томіленко, голова Національної спілки журналістів України, Олександр Швець, головний редактор газети та інтернет-видання «Факты», Володимир Кацман, «заслужений журналіст України»...

Достатньо критично налаштовані по відношенню до законопроекту і деякі представники влади.

Голова Верховної Ради України Дмитро Разумков наприкінці вересня в ефірі телеканалу «Україна 24» заявив, що не підтримує багато пунктів закону про медіа. «Там, звісно, є і позитивні речі. Але по дуже великій кількості питань ми бачимо досить жорстку критику. Станом на сьогодні той законопроект, який пропонується, скажімо так — багато питань я в ньому не підтримую особисто», — зазначив спікер.

«ГРУПА ПІДТРИМКИ»

Але є у нового законопроекту і своя «група підтримки».

Зокрема, в Національній Раді з питань телебачення та радіомовлення переконані: новий закон про медіа надасть правові інструменти регулятору боротися з фейками та російською пропагандою в інформаційному просторі. На цьому, зокрема, наголосила у коментарі «Магнолія-ТВ» голова Нацради Ольга Герасим’юк.

«Ця реформа передбачає потужний захист інформаційного простору нашої держави, яка живе сьогодні в умовах інформаційної війни, війни гарячої з Росією, живе з старим законодавством, яке було ухвалене і діє досі ще в часи, коли не існував не існував фактично ні гугл, ні ютуб, і взагалі Інтернет тільки починав розвиватися», — сказала вона.

Що ж до загроз, яких побоюються онлайн медіа, то працівники інтернет-ЗМІ та ті ж самі блогери матимуть такі ж права, які зараз мають працівники телебачення радіо та преси. Але для цього потрібно буде зареєструватися, наголошують в Нацраді.

«Ті, хто акредитуються матимуть навпаки певні вигоди для цієї діяльності, хто ні, той буде собі жити, як хоче. Проект цей урівнює лише медіа у відповідальності перед суспільством. Сьогодні онлайн абсолютно поза регуляцією, а радіо і телебачення регулюються. Чи є це рівними умовами? Немає», — підкреслила Герасим’юк.

Висловився за ухвалення нового медійного закону і радник керівника Офісу президента з антикризових комунікацій Михайло Подоляк. В своєму блозі у виданні «ГОРДОН» політтехнолог розповів, що головною метою законопроекту про медіа має стати регулювання діяльності нових медіа та блогерів. Запровадження законодавчих рамок для онлайн-контенту, на його думку, необхідні із огляду на російську гібридну агресію.

«У нас ...є досить детальне законодавство, яке регулює діяльність телебачення і класичних газет, а про онлайн-медіа та нові форми поширення аудіовізуального контенту закон майже нічого не говорить. Хоча саме останні дедалі активніше стають домінантними у сфері первинного поширення саме інформації...

Безсумнівно, ще якийсь час ми могли б дозволити собі ігнорувати настільки очевидний перекіс, якби ми не потрапляли в особливий інформаційний режим через російську агресію. Яка, нагадаю, має гібридний характер, і інформаційні спецоперації РФ відбуваються не рідше, ніж стрільба на фронті. Додам до цього також небажання наших перевіряти чужу інформацію, схильність до оперативного хайпу, масове виробництво примітивних фейків (покарання все одно ж немає), спекуляції на хворобливих темах на користь тієї чи іншої політичної групи, надмірну захопленість так званою медійною джинсою. І? Як зупинити сьогодні дев’ятий вал неперевіреної, а часто свідомо брехливої інформації?», — запитує Подоляк, натякаючи тим самим, що ухвалення законопроекту — закономірний та буквально єдиний вихід з цієї кризової ситуації.

«Якщо узагальнити, то, на превеликий жаль, зараз у нас майже немає інструментів і чітко виписаних повноважень держави щодо реагування на поширення незаконного контенту. Закон може і має дати відповіді на такі запитання. І тільки...», — наголошує Подоляк. За його словами, «йдеться про кодифікування наявних розрізнених норм, додавання нових, які б відповідали сучасному рівню розвитку медіасередовища».

НЕ ПЕРЕКОНАЛИ

Отже, ключовий предмет суперечки абсолютно зрозумілий — регулювання діяльності всіх типів інформаційних онлайн-проектів та блогерів. І я маю знов нагадати: на цю тему спиці ламаються вже більше 20-ти років, з часів перших українських інтернет-газет.

В сьогоднішній Україні ситуація, безумовно, дуже відрізняється від другої половини 1990-х. Причина зрозуміла: ми тоді не воювали із Росією. Тому, дійсно, захист національні інтересів в інформаційної сфері, побудова національної оборони в інформаційного просторі, наразі є абсолютно необхідним і навіть запізнілим кроком.

Але — я знов черговий раз вимушена нагадувати — тема врегулювання діяльності інтернет-медіа для України вже 20 років залишається вкрай чутливою. Причина — «справа Гонгадзе».

Політично вмотивоване вбивство керівника одного з першого в країні «нового медіа» на довгі роки наклало «табу» на тему запровадження будь-яких «рамок» діяльності інформаційних ресурсів в інтернеті, журналістів онлайн-проектів (які переважно в юридичному сенсі є фрілансерами), а тепер ще і блогерів. Багато в чому саме через цю колективну травму політикуму та медіаспільноти спроба врегулювати журналістську діяльність в Інтернеті вимагає надзвичайних зусиль й досі жодного разу ще не завершилась успіхом.

В той же час, в умовах нинішньої гібридної війни Україна не може собі дозволити влаштовувати «прохідний двір» з власного інформаційного простору. Тому захисники нового закону про медіа кажуть багато правильних речей. Але їм все ще не вдалося переконати суспільство та медійників в тому, що влада не збирається після ухвалення нового законодавства «оголосити війну» всім незгодним «із політикою партії», почати визначати ворогів держави «в ручному режимі», а замість боротьби із неправдивими новинами та російською пропагандою взятися за знищення опозиційних чи просто незалежних від провладних політичних сил ЗМІ.

Наталя ІЩЕНКО
Газета: 
Рубрика: