Треба за всяку ціну обминати ...широкі, розкриті двері і шукати правдивої великої брами, над якою віють непідроблені, неперелицьовані прапори нашого духу
Олена Теліга, українська поетеса, публіцистка, літературний критик, діячка ОУН

Українці — для світу

Документальний телепроект під керівництвом Христини Стебельської розповідатиме про визначних українців — від Київської Русі до сьогодення
17 липня, 2009 - 00:00

Нещодавно «День» (№113 за 4 липня 2009 року) коротко повідомляв своїх читачів про запуск сайту www.ukrainians-world.org.ua та роботу над створенням серії документальних фільмів «Українці для світу», які стали складовою масштабного проекту «Українці у світі», започаткованого рік тому. Уже на День незалежності творча команда телепроекту «Українці для світу», яку очолює Христина СТЕБЕЛЬСЬКА, головний редактор НТКУ, авторка і ведуча Першого Національного, обіцяє появу в ефірі «Першого» трьох-чотирьох документальних фільмів. Тож «День» вирішив детальніше розпитати пані Христину про проект, який незабаром побачить уся Україна.

— Пані Христино, назва проекту «Українці для світу» вже дає певне уявлення про його зміст. Це буде серія документальних фільмів про українців, які заслужили славу своїми вчинками за кордоном, а не в Україні?

— Українці, відомі у світі, — також славетні для України. Кожен із них має нашу національну рису — це добротворення, тобто вміння віддавати. Тому українські гени назавжди в європейській ментальності, жива сила багатьох континентів. Але не варто забувати повернути пам’ять про цих земляків додому. У світі близько 30 мільйонів українців, серед них є такі генії, що стає соромно, чому ми досі їх не знаємо.

Отже, початковий проект «Українці для світу» — це 20 серій (а я вірю, що згодом їх буде сто, двісті й більше), які розповідають про визначних українців, — від часів Київської Русі до сьогодення, про українське самоствердження в громадській, державно-політичній, духовній, військовій, медичній та інших сферах. Завдання творчої групи — показати перспективи української історії в сучасному контексті, розказати про стратегічні успіхи видатних українців (а не про поразки), які дають нам певні ключі до розуміння, що треба змінити. Проект не буде таким собі солодкавим навіюванням, він шукає відповіді — хто ми є, як треба позиціонувати себе у світі, чому цінності — це наша безпека. Поділяю думку історика Ярослава Грицака «...цінності не є інтересами... на відміну від інтересів, цінності не підлягають торговлі». Бо заберіть з нашої історії княжу добу, козаччину, хрещення Русі чи благодатні ікони — і ми вже не будемо українцями...

Подумаймо про те, що Україна — четверта у списку країн, через які проходять наймасовіші міграційні потоки. Зараз в Україні толерантно проживає 140 націй і народностей. Нам потрібно розуміти, які ідеї, вірування, критерії ми утверджуємо, щоб не перетворитися на прохідний двір. Ми повинні берегти свою ідентичність, щоб не дорікнули, — землі в нас більше, аніж книжок чи розуму. Чому так багато міркуємо про глобалізацію, а мало — про власну родину.

Я особисто вдячна президенту Національної телекомпанії України Василю Ілащуку за пропозицію участі в проекті «Українці у світі». «Перший» телеканал послідовний щодо національних акцентів. Закордонні ЗМІ у власній історії шукають формулу — як пам’ять перетворити на гордість. Те саме маємо робити і ми, кожен у своїй царині.

Зараз мій дім нагадує бібліотеку. Перечитую енциклопедії, словники, карти, пишу сценарії та постійно думаю: як про складне розказати просто. Щоразу кажу собі — журналіст дає привід для роздумів, а не пише монографію.

— А на чому будуть побудовані фільми, окрім власне історичних фактів?

— Подібні проекти повинні бути органічними в контексті теперішнього. Традиційне подано популярно, нудні факти — цікаво. Глядач побачить унікальну картинну галерею постатей, яка експонується в Українському домі з ініціативи Всеукраїнського об’єднання «За Помісну Україну». Майже 2000 портретів. Це інформація про нас, яку треба об’єктивно вивчати. Окремі портрети українських родин ніхто ще не бачив, бо вони роками лежали у підземеллі музейних архівів або знайдені українськими дипломатами за кордоном. Помандруємо сучасною Україною, спроектуємо віртуально майбутнє центру «Мистецький Арсенал». Порівняємо розпорошені думки українців з позицією народів, які свою історію подають як еталон. Послухаємо митців, істориків... Ключем до наповнення проекту служить буквально все навколо. Скажімо, виважені сентенції пані Лариси Івшиної, головного редактора вашої газети про те, що ми повинні якісно наповнити здобуту нами свободу слова. Безпам’ятство, штучно запроваджене в Україні, ми досі не перемогли. Це потрібно розуміти і поступово відкривати правду. Звідси якість свободи думання. Далі — розуміння, поваги...

У вас вдома є сімейний альбом? У мене — теж. Це наша родинна пам’ять. А якщо ми зустрілися на вулиці, що нашу пам’ять об’єднує? Пам’ятники, музеї, бібліотеки, газети, телепрограми. Утверджуймо своє, щоб нас, українців, добре впізнавали і не плутали з сусідами. Право останнього вердикту віддамо історикам і якнайменше залишимо політикам. Бо коли політики метикують про історію, в українців з’являться вже дві історії — національна і радянська.

— Коли робота над цими двадцятьма фільмами буде завершена і коли вони з’являться в ефірі Першого Національного?

— До кінця 2009 року плануємо завершити роботу над двадцятьма серіями. Презентація перших трьох-чотирьох серій відбудеться на День незалежності України. Мої молоді журналісти й режисери закохані у часи Київської Русі, тому на річницю незалежності ми вирішили підготувати випуски про Княжу добу та українські благодатні (чудотворні) ікони.

— Безумовно, таким фільмам треба дати можливість побачити широкий світ, не тільки через ефір Першого Національного. Які ще виходи в суспільство (передусім українське) вони матимуть?

— Фільми будуть демонструватися на сайті «Українці у світі» та Першого Національного , вийдуть в ефір на обласних, міських, районних телеканалах, будуть учасниками наукових конференцій, презентуватимуть Україну в провідних музеях. Документальний проект своєрідно підтримає видання історичних карт, які б ілюстрували, як виглядала наша земля за часів Кия, Аскольда, княгині Ольги і як її кордони трансформувалися крізь віки. Появі цих мап сприятимуть приватні колекції, фонди стародруків, про які ми розповідатимемо в окремих серіях. Марки, диски... Забажають державні установи творити у власних стінах галереї українців, чиї імена — це світова історія галузі?.. Прошу, ми охоче надамо відеоролики. А ще... Чому б не використати фільми для просвітницьких бесід, дискусій, які під відкритим небом може відвідати кожен бажаючий? Саме так твориться, зростає самоповага. Постійно згадую слова Ліни Костенко про те, що нації, які мають ауру, надбану віками, захищені надійніше.

Маша ТОМАК, «День», Ганна ВАКУЛЕНКО, Літня школа журналістики
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments