Я ще можу не противитись, коли ображають мене як людину, але коли ображають мiй народ, мою мову, мою культуру, як же я можу не реагувати на це?
Михайло Коцюбинський, громадський діяч, класик української літератури

Українська революція. Iсторія без прикрас

Режисер Іван Канівець готує документальний фільм на основі спогадів генерала та військового міністра УНР Всеволода Петріва
11 березня, 2011 - 00:00
ЗЙОМКИ ПЕРШОЇ ЧАСТИНИ ФІЛЬМУ ІВАНА КАНІВЦЯ ПРО УКРАЇНСЬКУ РЕВОЛЮЦІЮ ВІДБУВАЛИСЯ, ЗОКРЕМА, У НАЦІОНАЛЬНОМУ МУЗЕЇ НАРОДНОЇ АРХІТЕКТУРИ ТА ПОБУТУ В ПИРОГОВI / ФОТО НАДАНЕ IВАНОМ КАНIВЦЕМ

Український режисер, випускник Національного університету театру, кіно і телебачення Іван Канівець готує документальний фільм, присвячений подіям Української революції 1917—1918 років. Загалом про тогочасні революційні події в Україні було знято лише декілька стрічок, зокрема «Українська революція — втрачена держава» Сергія Братішка та «Українська революція 1917—1921».

Про режисера Івана Канівця «День» вже повідомляв своїм читачам після його дебюту з документальним фільмом «Тризуб Нептуна» — першим, який розповідає про революційне становлення Українського державного флоту в 1917—1918 роках. Друга стрічка, над якою зараз працює режисер, — це продовження теми, тільки тепер події відбуваються не на морі, а на суші.

Як розповів «Дню» Іван Канівець, в основі фільму — історія полку імені Костя Гордієнка, яка базується на спогадах генерала, а в 1919 році військового міністра УНР Всеволода Петріва. Його спогади цінні насамперед тим, що написані живою мовою — Всеволод Петрів передає події такими, якими він їх побачив, без прикрас. Генерал зустрічався з багатьма лідерами Української революції, й спогади містять цікаві описи цих зустрічей та їхніх учасників.

— Наприклад, є цікавий спогад про те, як Симон Петлюра заступився за взятих у полон більшовиків, — розповідає Іван Канівець. — Сюжет фільму такий: у 1917 році Всеволод Петрів бере активну участь в українському русі на Західному фронті, де організовує з українських вояків 7-ї Туркестанської дивізії полк ім. Костя Гордієнка. Після жовтневого перевороту, полк наказано роззброїти, провідників арештувати. На чолі полку Всеволод Петрів проривається на територію України. Їм доводиться прориватись з оточення через білоруські ліси, але все ж вдається потрапити до Києва саме в потрібний момент.

У Києві — Арсенальське повстання. Саме підтримка добре навчених та досвідчених вояків Петріва, які стали на бік Центральної Ради, допомогла врятувати ситуацію. Згодом полк ім. Костя Гордієнка стає однією з трьох частин, на яку могла розраховувати Центральна Рада. Він захищатиме Київ під час наступу військ Муравйова, відступатиме разом із УЦР до Житомира... А після підписання Брестського мирного договору 1918 року Петрів отримає наказ звільнити Київ від більшовиків. Остання дія у фільмі — це парад українських військових на Софійському майдані. Але оскільки історичний вигляд майдану вже зруйновано, то доведеться монтувати його за допомогою комп’ютерної графіки. Загалом у фільмі буде багато комп’ютерної графіки та історичної реконструкції, оскільки світлин з того періоду збереглося дуже мало.

Стрічка складатиметься з двох частин по 25 хвилин кожна. Першу режисер сподівається завершити до середини літа, а другу — до кінця вересня цього року. Цілком можливо, що прем’єра першої частини фільму відбудеться під час фестивалю «Кінолев», у якому Іван Канівець брав участь минулого року з фільмом «Тризуб Нептуна» та отримав спеціальну відзнаку.

Прикметно, що цей фільм, як і попередній, Іван Канівець знімає власним коштом. Допомогу режисеру надає музей УНР, активну участь у проекті бере капітан другого рангу Тімур Баротов з Севастополя. У фільмі також знімаються реконструктори з військово-історичних клубів «Повстанець» та «Чота пішої розвідки 3-ї залізної дивізії ДА УНР». Закадровий текст читатиме народний артист України Богдан Бенюк, музику пише Андрій Пархоменко, а ілюстрації створює полярний дослідник, вчений та художник Василь Придатко.

Бізнесмени та політики спершу погоджуються, що такий фільм — річ потрібна і цікава, але спонсорами бути не хочуть, посилаючись на кризу.

— Складається враження, що українські бізнесмени спершу не уявляють, наскільки це складний процес і яких коштів він вимагає, тому погоджуються допомогти, а коли бачать реальний кошторис — відмовляються. Нібито розуміння потреби у власних та якісних історичних фільмах є, але кожен думає — нехай це зробить хтось інший. Утім через кілька років ніхто не виправдовуватиме державу тим, що не було коштів чи людей. Це просто треба комусь робити, — говорить Іван Канівець.

Вікторія СКУБА, «День»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments