Перший-ліпший брехун і ошуканець може розвалити цілу державу, тоді як упорядкування речей навіть в одному домі неможливе без ласки Божої.
Іван Мазепа, український військовий, політичний і державний діяч, Гетьман Війська Запорозького

Українська революція. Iсторія без прикрас

Режисер Іван Канівець готує документальний фільм на основі спогадів генерала та військового міністра УНР Всеволода Петріва
11 березня, 2011 - 00:00
ЗЙОМКИ ПЕРШОЇ ЧАСТИНИ ФІЛЬМУ ІВАНА КАНІВЦЯ ПРО УКРАЇНСЬКУ РЕВОЛЮЦІЮ ВІДБУВАЛИСЯ, ЗОКРЕМА, У НАЦІОНАЛЬНОМУ МУЗЕЇ НАРОДНОЇ АРХІТЕКТУРИ ТА ПОБУТУ В ПИРОГОВI / ФОТО НАДАНЕ IВАНОМ КАНIВЦЕМ

Український режисер, випускник Національного університету театру, кіно і телебачення Іван Канівець готує документальний фільм, присвячений подіям Української революції 1917—1918 років. Загалом про тогочасні революційні події в Україні було знято лише декілька стрічок, зокрема «Українська революція — втрачена держава» Сергія Братішка та «Українська революція 1917—1921».

Про режисера Івана Канівця «День» вже повідомляв своїм читачам після його дебюту з документальним фільмом «Тризуб Нептуна» — першим, який розповідає про революційне становлення Українського державного флоту в 1917—1918 роках. Друга стрічка, над якою зараз працює режисер, — це продовження теми, тільки тепер події відбуваються не на морі, а на суші.

Як розповів «Дню» Іван Канівець, в основі фільму — історія полку імені Костя Гордієнка, яка базується на спогадах генерала, а в 1919 році військового міністра УНР Всеволода Петріва. Його спогади цінні насамперед тим, що написані живою мовою — Всеволод Петрів передає події такими, якими він їх побачив, без прикрас. Генерал зустрічався з багатьма лідерами Української революції, й спогади містять цікаві описи цих зустрічей та їхніх учасників.

— Наприклад, є цікавий спогад про те, як Симон Петлюра заступився за взятих у полон більшовиків, — розповідає Іван Канівець. — Сюжет фільму такий: у 1917 році Всеволод Петрів бере активну участь в українському русі на Західному фронті, де організовує з українських вояків 7-ї Туркестанської дивізії полк ім. Костя Гордієнка. Після жовтневого перевороту, полк наказано роззброїти, провідників арештувати. На чолі полку Всеволод Петрів проривається на територію України. Їм доводиться прориватись з оточення через білоруські ліси, але все ж вдається потрапити до Києва саме в потрібний момент.

У Києві — Арсенальське повстання. Саме підтримка добре навчених та досвідчених вояків Петріва, які стали на бік Центральної Ради, допомогла врятувати ситуацію. Згодом полк ім. Костя Гордієнка стає однією з трьох частин, на яку могла розраховувати Центральна Рада. Він захищатиме Київ під час наступу військ Муравйова, відступатиме разом із УЦР до Житомира... А після підписання Брестського мирного договору 1918 року Петрів отримає наказ звільнити Київ від більшовиків. Остання дія у фільмі — це парад українських військових на Софійському майдані. Але оскільки історичний вигляд майдану вже зруйновано, то доведеться монтувати його за допомогою комп’ютерної графіки. Загалом у фільмі буде багато комп’ютерної графіки та історичної реконструкції, оскільки світлин з того періоду збереглося дуже мало.

Стрічка складатиметься з двох частин по 25 хвилин кожна. Першу режисер сподівається завершити до середини літа, а другу — до кінця вересня цього року. Цілком можливо, що прем’єра першої частини фільму відбудеться під час фестивалю «Кінолев», у якому Іван Канівець брав участь минулого року з фільмом «Тризуб Нептуна» та отримав спеціальну відзнаку.

Прикметно, що цей фільм, як і попередній, Іван Канівець знімає власним коштом. Допомогу режисеру надає музей УНР, активну участь у проекті бере капітан другого рангу Тімур Баротов з Севастополя. У фільмі також знімаються реконструктори з військово-історичних клубів «Повстанець» та «Чота пішої розвідки 3-ї залізної дивізії ДА УНР». Закадровий текст читатиме народний артист України Богдан Бенюк, музику пише Андрій Пархоменко, а ілюстрації створює полярний дослідник, вчений та художник Василь Придатко.

Бізнесмени та політики спершу погоджуються, що такий фільм — річ потрібна і цікава, але спонсорами бути не хочуть, посилаючись на кризу.

— Складається враження, що українські бізнесмени спершу не уявляють, наскільки це складний процес і яких коштів він вимагає, тому погоджуються допомогти, а коли бачать реальний кошторис — відмовляються. Нібито розуміння потреби у власних та якісних історичних фільмах є, але кожен думає — нехай це зробить хтось інший. Утім через кілька років ніхто не виправдовуватиме державу тим, що не було коштів чи людей. Це просто треба комусь робити, — говорить Іван Канівець.

Вікторія СКУБА, «День»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments