Зустріч із літньошколярами розпочалася досить незвично, адже перше питання пролунало не від студентів, а з вуст гості. «Які у вас виникають асоціації з радіо?» — поцікавилася пані Галина. Як виявилося, кожен сприймає сучасне радіо по-своєму: для одних – це розмови, новини, для інших – музика, а для деяких – дитячі спогади і програма «Вечірня колисанка».
Під час зустрічі зі студентами Галина Бабій поділилася секретами підготовки до радіопрограм, зробивши певний екскурс в професію. Гостя Літньої школи журналістики відзначила, що, незважаючи в якому ЗМІ працюють журналісти – радіо, телебачення, газета чи інтернет-ресурси, коли ти говориш про культуру, то повинен її відчувати. Саме тому багато в чому колеги-медійники мають орієнтуються на «День», бо це – «найкультурніша газета».
«Особисто для мене Лариса Івшина та весь колектив «Дня» являють собою уособлення людей, які в основі стандартів свого життя мають високу естетику», — зізналася гостя.
Також пані Галина розповіла про своє бачення суперечок, пов’язаних з нещодавно підписаним законом про квоти україномовного контенту на радіо і телебаченні. «З 1992 року я працювала на «Другому каналі» (сьогодні – радіо «Промінь»). Це була прекрасна молодіжна радіостанція зі стовідсотковим українським продуктом. І ми були найкращі. Але тоді популярна музика не йшла за комерційними інтересами так сильно, як сьогодні, і творче начало у популярній музиці домінувало над масовістю. На сьогодні важко створити такий канал. Кажу так не тому, що я не патріот, а тому що я точно знаю, що в цю «квотну шпаринку» зараз почнуть проникати пісні на кшталт «Смаженого кабанчика…». Все треба робити професійно, — наголосила пані Галина. — Однак, якщо до закону про музичні квоти підходити з головою, то він може стати дієвим інструментом популяризації музичного контенту, зокрема на ФМ-радіостанціях, де часто крутять російську «попсу».
Наостанок вона побажала літньошколярам успіхів у майбутній професії та дала кілька доречних орієнтирів: «Якщо надумаєте працювати в сегменті культури, обов’язково пам’ятайте, що концертні зали, філармонії, театри мають стати вашим другим домом. Такі передачі не можна робити по «Вікіпедії». Ви повинні це відчувати душею. І якщо ви зростетеся з цією сферою, то отримаєте неймовірну насолоду, адже усе це прекрасне увійде в вашу душу».
Більше про зустріч читайте у найближчих номерах «Дня». Нагадаємо, цьогорічна Літня школа журналістики «Дня» проходить за підтримки Центру інформації та документації НАТО.
ВРАЖЕННЯ
Олена КУРЕНКОВА, абітурієнтка КНУ ім. Тараса Шевченка:
— Ця жінка ніби з «іншого» світу. Я не знаю, коли ще чула таку безмежно красиву історію про культуру від красивої душею людини, яка не просто працює в обраній сфері за покликанням, а буквально живе нею. У миті таких розмов здається, мовби духовність у тобі самому народжується на твоїх очах: стає соромно за колись згаяний на «попсу» плейлист, за недостатню увагу до рубрики «Культура» у газетах, за наші недосконалі смаки у слуханні радіо, зорієнтовані на поглинання усього без фільтрування потрібного і непотрібного, естетично вартісного і того, що є простим марнуванням часу. Хочеться негайно перевиховувати себе на якісному українському медіапродукті: хай навіть його мало, але все-таки він є, і ми маємо його чути і знати!
Марина СНІЖИНСЬКА, Національний університет «Києво-Могилянська академія»:
— Під час розмови – сльози на очах. Після зустрічі – усмішка, яка довго не сходить із обличчя. Почула багато чого важливого і цікавого стосовно стандартів культурної журналістики і культури загалом, що потребує переосмислення. Журналісти, які пишуть про мистецтво, намагаються закарбувати вічне – те, що точно проживе довше, ніж найактуальніша новина дня. Культура людини у широкому сенсі передається навіть через стиль життя, побутові деталі. Хай там які приклади іноді показує нам історія, мистецтво робить людину кращою.
Оксана ВОЙТКО, Львівський національний університет імені Івана Франка:
— Сфера культури в журналістиці завжди буда близькою для мене, однак зустріч з Галиною Бабій змусила мене замислитися над питанням місця культури у житті. Насправді, виховати в собі справжнього естета зі смаком до мистецтва та «відчуття» часу важливо, але непросто. Культура – це надзвичайно важливо складова не лише кожної освіченої людини, а й прекрасна площина для розвитку нас як громадян та високодуховних та моральних особистостей. Сподіваюся, що культура в медіа відкриє двері для знаку якості!
