Найсерйозніший недолік телевізора в тому, що у нього немає другої сторінки.
Арт Бухвальд, американський журналіст, колумніст «The Washington Post», лауреат Пулітцерівської премії

Урок правди

Співзасновниця проекту StopFake Ольга ЮРКОВА стала першою українкою, яка виступатиме на конференції TED
12 січня, 2018 - 13:52
ОЛЬГА ЮРКОВА

Як за чотири хвилини донести свої ідеї до мільйонів людей? Виступити на TED. Це відома міжнародна конференція, гасло якої — «Ідеї, варті поширення». На сцені TED виступали Стівен Гокінг і Стів Джобс, Білл Клінтон і Білл Гейтс, деякі з промов в інтернеті дивляться по всьому світу. Цього року вперше на TED виступить представник України, співзасновниця проекту StopFake Ольга ЮРКОВА.

Ольга подалась на програму TED Fellows, яка об’єднує близько 450 інноваторів з понад 90 країн, в останній момент. У «Фейсбуці» вона написала про свою мотивацію: «Мушу хоча б спробувати використати цей майданчик, щоб світ ще трохи більше дізнався про те, що у нас тут відбувається. Як Україна уже чотири роки є полігоном для російських «активних заходів», які пропаганда РФ потім застосовує по всьому світу».

Разом з Ольгою стипендіатами програми TED Fellows стали 20 людей з чотирьох континентів, які своїми ініціативами змінюють життя багатьох на краще. Вже сьогодні й без допомоги держави. Серед стипендіатів — лікарі, дослідники галактик і льодовиків, журналісти. Наприклад, американка Кейтлін Садтлер створює ліки, які допомагають відновлювати м’язи і заживлювати рани. Де Андреа Сальвадор зі Сполучених Штатів заснувала неприбуткову організацію RETI, яка допомагає малозабезпеченим родинам отримати доступ до сучасних технологій для зниження собівартості енергії. А проект Михайла Зиґаря з Росії — про минуле. Він представить історичний «Проект 1917», де про події 1917 року «розповідають» очевидці — за допомогою архівних листів, спогадів, фотографій.

Конференція проходитиме з 10 по 14 квітня у канадському Ванкувері. І поки Ольга Юркова не поринула у підготовку до виступу, ми розпитали її про очікування від події, еволюцію проекту StopFake та самих фейків.  

«ТЕ, ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ В ЄВРОПІ ТА США ЗАРАЗ, МИ ПРОХОДИЛИ ЧОТИРИ РОКИ ТОМУ»

— Ольго, те, що вас обрали стипендіаткою TED Fellows, свідчить про важливість теми боротьби з фейками на міжнародному рівні. А як ви оцінюєте актуальність проблеми в глобальному контексті? Чому ми вже можемо навчити у цьому плані інші країни?

— Україна за ці чотири роки стала своєрідним полігоном для випробування російської «інформаційної зброї». Відпрацьовані на нас методики вона застосовує в країнах Європи, США, що отримує усе більше підтверджень. 2016-го словом року, за версією Оксфордського словника, стала «пост-правда», 2017-го, за версією британського видавництва HarperCollins, яке випускає тлумачний словник англійської мови, — «fake news», тобто «фейкові новини». Те, що відбувається в Європі та США зараз, ми бачили і проходили ще чотири роки тому. Тому тепер світ звернув увагу на український досвід. Наші фахівці проводять тренінги та лекції для фактчекерів по всьому світу, беруть участь у міжнародних групах, які розробляють нові інструменти боротьби з дезінформацією.

— Ви писали, що треба було заповнити аплікацію, а потім пройти співбесіду. Як проходив етап зі спілкуванням? У чому його особливість?

— Я спілкувалася онлайн з кількома представниками TED. Вони ставили досить несподівані запитання, до яких неможливо було підготуватися. Наприклад, про моє дитинство або цінності. У TED неодноразово підкреслювали, що для них вкрай важливий характер учасників. За півгодини інтерв’ю було завершене.

«МИ СПРОСТУВАЛИ ПОНАД ТИСЯЧУ ФЕЙКІВ»

 — StopFake у березні 2018-го виповниться вже чотири роки. Як змінився проект за цей час? Наприклад, матеріали ресурсу доступні вже 11 мовами. Що назвете головним досягненням?

— Команда збільшилася, але вона доволі невелика. Зараз у ній — 30 учасників, включно з редакторами 11 мовних версій сайта. Ми перевірили понад десять тисяч новин і спростували понад тисячу фейків. Це лише ті, де можна навести чіткі докази неправдивості. Таким чином, ми зібрали на своєму сайті своєрідний архів російської пропаганди, який показує її величезні масштаби і систему, яка за цим стоїть.

Також робимо дослідження і проводимо тренінги для підвищення медіаграмотності населення в Україні і за кордоном. Вже навчили понад десять тисяч людей. Маємо дослідження основних наративів російської пропаганди. Торік у лютому на замовлення StopFake Київський міжнародний інститут соціології провів дослідження щодо ставлення українців до пропаганди і дезінформації у ЗМІ. Спільно з аналітичними центрами інших країн наші експерти провели дослідження розповсюдження прокремлівської дезінформації в інтернет-медіа шести країн Центральної та Східної Європи і виробили рекомендації з протидії їй.

 — Чи плануєте створювати українську версію StopFake?

— Поки не плануємо. Ми виходимо зі скромних фінансових можливостей і направляємо основні зусилля туди, де вони найбільше потрібні. Українці, будучи на місці, мають доступ до більшої кількості джерел і можливостей перевірити інформацію. Російська пропаганда здебільшого направлена на власне населення, переважно російськомовних мешканців окупованих територій та населення інших країн.

 — Як змінюються самі фейки, їх тема й особливості подачі?

— Раніше фейки буди «грубішими», відвертішими, на кшталт відомих історій про розіп’ятого хлопчика у Слов’янську або «візитку Яроша». Тепер вони стали вишуканішими, еволюціонували. Нерідко їх розповсюджують навіть українські медіа. Наприклад, так сталося з фейком про невтішний прогноз для України від агентства Fitch (журналісти взяли до уваги тільки перший абзац прес-релізу агентства, а далі в тексті, навпаки, прогнозується ріст української економіки. — Авт.). Так трапляється тому, що пропагандисти при створенні подібних новин часто використовують стереотипи, які вже існують у суспільстві. Фейки лягають на благодатний ґрунт, і навіть журналісти підходять до них некритично, не завжди належно перевіряють.

Щодо тематики, то вона підлаштовується під інформаційні приводи. Так, цього року було багато фейків, пов’язаних із Євробаченням, впровадженням безвізового режиму з ЄС, медичною реформою. Кожне загострення на фронті, напружені ситуації у політиці, економіці, дипломатії одразу «обростають» фейками.

«TED — ЦЕ НЕ ПРО ДЕРЖАВУ, А ПРО ЛЮДЕЙ»

— Якщо повернутись до TED Fellows, то ініціативи інших стипендіатів цього року нерідко пов’язані з адаптацією до кліматичних змін, медициною, можна сказати, що йдеться про доволі прикладні розробки. На вашу думку, наскільки Україна включена в цей контекст? Які проекти найбільше зацікавили вас? 

— Мене надихають проекти, пов’язані з викликами, які помічаємо ми усі. Наприклад, у нашому класі є тайський архітектор, який проектує будівлі з урахуванням кліматичних змін. Або астрофізик, що вивчає структуру і динаміку галактик і, можливо, привідкриє завісу над майбутнім нашої планети. Підприємець, який створив прилад для прогнозу рівня забруднення повітря в реальному часі. Педіатр, який допомагає малозабезпеченим  сім’ям сплачувати податки в залі очікування лікаря. Лікар, який за допомогою комп’ютерного підходу намагається зупинити епідемії Зіка та Ебола. Інший лікар, який навчає людський імунітет швидше заживлювати рани. Я, живучи в Києві, також думаю над тим, як забезпечити влітку прохолоду в квартирі, що зробити, щоб дихати чистим повітрям і пити чисту воду, менше споживати електрики, як знайти час на візити до лікаря і на усі необхідні паперові процедури. Усі ці речі — дуже прикладні, але водночас спільні для Таїланду, США, Ізраїлю, України та інших країн.

Багато проектів — про допомогу біженцям і переселенцям, жертвам насильства, громадам, які постраждали від війни. Ця проблема для світу стає все актуальнішою, і такою ж є для нас.

Завдяки інтернету, можливості отримати онлайн- і офлайн-освіту за кордоном усе більше українців стають частиною цієї глобальної історії. Особисто знаю людей, які роблять унікальні речі, котрі можуть бути не менш цікавими на світовому рівні, — без участі держави, на власній ініціативі та ентузіазмі. На державному рівні, на жаль, ми не включені у цей контекст так, як хотілося б. Можливо, нам треба вирішити забагато внутрішніх локальних проблем, щоб перейти до глобальних. Але TED — це не про державу, а про людей і їхні ініціативи, які змінюють суспільство. В Україні таких достатньо. У цьому сенсі, мені здається, нам пощастило жити у дуже цікавий проміжок часу. Думаю, варто не боятися заявляти про це світові. Сподіваюся, мій приклад надихне більше українців наступного року спробувати стати TED Fellow.

Марія ПРОКОПЕНКО, «День»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments