Уроки революції. Невивчені

Виступаючи 22.02.17 у Держдумі, міністр оборони РФ Сергій Шойгу повідомив, що у його відомстві з’явився новий рід військ. «Створено війська інформаційного призначення», — зі стриманою гордістю оголосив депутатам Сергій Кужугетович. Гадаю, що, почувши цю брехню, з розумінням посміхнулись не лише депутати Держдуми. І не лише ті, у кого у військовому квитку, у графі, де зазначається військово-облікова спеціальність, давно стоїть слово «спецпропаганда». З таким самим розумінням і посмішками зустріли звістку про «новий» рід військ тисячі співробітників МІА «Россия сегодня», «Первого канала», «Раша Тудей», «Спутника», «Звезды» і ще кількох десятків підрозділів військ інформаційного призначення, які роками, не закриваючи ротів, не вимикаючи мікрофонів, несуть бойову вахту брехні й обдурювання населення своєї країни і всього світу.

Особливо смішно було Володимиру Соловйову, який за ефективністю і масштабом приголомшливого ефекту своєї спецпропаганди один вартий усього інформаційного війська Шойгу. Черговий соловйовський «Вечер» від 22.02.17 це зайвий раз підтвердив. Розмова була спочатку про Україну, потім про століття Лютневої революції. І тут, поза волею Соловйова, відбулася важлива історична зчіпка, про яку скажу трохи пізніше.

Те, що жити Україні залишилося день-два, не більше — це російський телеглядач засвоїв три роки тому. І всі ці три роки йому цю радісну звістку повідомляють щодня. Черговий соловйовський «Вечер» не став винятком. «Лічені дні до енергетичного колапсу в Україні», — гордо продекламував Соловйов, розпочинаючи передачу. «Країна входить у фінальну стадію повної деградації», — з гідністю виголосив колишній депутат Верховної Ради Ігор Марков, який ховається нині в Росії від кримінального переслідування.

Те, що ніякої України скоро, можливо, вже завтра не буде, було ясно всім учасникам дискусії. І, оскільки Соловйов вирішив цього разу не запрошувати на передачу Ковтуна, сперечатися з цим очевидним фактом було нікому. Тому, швиденько поховавши Україну, соловйовці приступили до обговорення того, що саме треба робити з трупом. Утікач-злочинець Ігор Марков передбачив, що Європа днями переконається, що Україна підійшла до краю, і проситиме Росію навести лад у Києві.

Колишній сенатор Євгеній Тарло дуже сподівається, що на території України виникне безліч крихітних країн. Цим, до речі, колишній сенатор Тарло пояснює, чому він уже зараз говорить «на Україні», а не «в Україні». Виявляється, це все тому, що «там немає цілісності», і тому не «можна жити в тому, що розпадається». Переживати про неминучий розпад України він, Тарло, абсолютно не має наміру, оскільки «це штучна територія, яка була штучно відторгнута від Росії». Як з’ясував колишній сенатор Тарло, стався цей злочин за злочинним заміром ЦК Компартії України. На жаль, Тарло не уточнив обставин, за яких українські комуністи скоїли цю злу справу. Дивно, що в соловйовській студії прийнято обурюватися тим, що нинішня українська влада заборонила Компартію України, тоді як, якщо українські комуністи винні в згаданому вище злочині проти цілісності Росії, то теперішній їх забороні потрібно радіти, як справедливій винагороді.

Щодо питання про те, хто і що повинен буде робити з територією, яку за історичним непорозумінням нині займає Україна, у соловйовців сталася дискусія. Колишній сенатор Тарло наполегливо вимагав, щоб Одеса стала «вільним містом», оскільки «їй ніхто не потрібен, ніякий Київ», щоб відродилася така собі «Криворізька республіка», а на місці Києва виникло «Київсько-чернігівське царство». Що ж до перспектив «ЛДНР», то Тарло як орієнтир їхнього майбутнього навів приклад американських індійців, які завоювали право жити в резерваціях. «У результаті вирішуватимуть дві люди: В.В. Путін і Дональд Трамп», — оголосив Тарло.

Після цих слів колишнього сенатора студія обурено загуділа. Тарло явно відстав від життя. Таке можна було говорити три місяці тому, в крайньому випадку — місяць тому. Сьогодні, коли була дана команда, що «Трампа більше немає», ці слова звучали як жахлива політична короткозорість, що граничить зі зрадою. Тарло не розстріляли, але суворо засудили.

Що ж до долі України, то з цього приводу у Соловйова були абсолютно інші плани. Він, Соловйов, бачить її єдиною, але дещо іншою. І це, на думку Соловйова, станеться в результаті виконання мінських угод та інтеграції «ЛДНР» у політичний простір України. Соловйов переконаний, що в цьому випадку «Захарченко стане президентом України, а Плотницький — прем’єром».

Режисер Шахназаров стомлено повідомив, що Україна йому набридла, що «росіяни не цікавляться Україною» і взагалі, «не потрібна нам ця Україна». Єдине, що хвилює режисера Шахназарова, це можливі загрози з боку України, які можуть виникати на адресу Росії. «Що ти робитимеш, якщо такі загрози виникнуть?» — запитав режисер Шахназаров бойового політолога Куликова. Реакція бойового політолога Куликова була миттєвою, як постріл: «Ліквідовувати. Увійдемо. Уб’ємо. І підемо». Оплески в студії.

Війська інформаційного призначення — найагресивніші у відомстві Шойгу, а телевізійна партія війни — найбільш кровожерлива. Це виявляється не лише у ставленні до подій в Україні, але і в оцінці історичних подій. Тут що кривавіше, то миліше. Іван Грозний та Йосиф Сталін — кумири, а Олександр Другий і Михайло Горбачов — слабаки. Відповідно, лютий 1917 року — ганьба і ліберальна зрада, а ось жовтень — велика історична подія і відродження великої Росії. Весь 2017 рік на всіх федеральних каналах лаятимуть лютий і хвалитимуть жовтень.

Під час обговорення історичних подій телевізійним «експертам» дуже заважають історики. У студії Соловйова на такій заваді стояв директор інституту історії Росії РАН Юрій Петров. І декан Третьяков насамперед запропонував його вигнати. Пильно дивлячись на Петрова, декан Третьяков заявив: «Щоб зрозуміти, що було, треба видалити зі студії істориків, тому що вони все плутають». Превентивно заткнувши таким чином рота історикам, декан Третьяков проголосив таку історичну істину: «Поки не прийде матрос у тільнику, буде бардак! Що ми й спостерігаємо на Україні». Звісно, у всьому бардаку лютого у декана Третьякова була винна інтелігенція, яка «тільки й може писати збірки «Віхи» та «З-під глиб».

Якщо у когось виник подив з приводу того, чим же повинна займатися інтелігенція, якщо їй декан Третьяков забороняє писати збірки, цей подив було деканом негайно ліквідовано. «Більшовики — краща частина інтелігенції!» — проголосив декан Третьяков. — «Вони виявились найбільшими європейцями. Вони підсумували всі досягнення європейської думки».

Декан Третьяков, поза сумнівом, був правий, вимагаючи видалити зі студії істориків. Але його пропозиція явно недостатня. Для того, щоб безперешкодно нести всі ті нісенітниці, які несли з приводу подій 1917 року Соловйов і його «експерти», треба видалити істориків не лише зі студії. Треба остаточно знищити історичну науку в країні. Заборонити викладання історії в школі і виші. Оскільки історія — це не лише наука про минуле. Історія російських революцій 1905-го і 1917 років доволі переконливо свідчить, що безпосередньою причиною обох революцій були війни. Російсько-японська в першому випадку і Перша світова — в другому. І сьогодні, докладаючи всіх зусиль для розв’язування дедалі масштабнішої війни проти України, телевізійна партія війни створює об’єктивні передумови для чергової російської революції, результатом якої стане загибель путінського режиму.

Вигнати зі студії істориків легко. Нескладно замінити історію міфами від Мединського, від Соловйова або від декана Третьякова. Неможливо обдурити історію, навіть якщо ніколи не вивчати її уроків.