Українські мечі перекуються на рала тільки тоді, коли гасло — Незалежна Держава Українська — перетвориться в дійсність і забезпечить отому ралові можливість зужиткувати рідну плодючу землю з її незчисленними багатствами…
Симон Петлюра, український державний і політичний діяч, голова Директорії УНР

Венеція святкує карнавал

Історія та традиції масового дійства
21 лютого, 2020 - 11:52
ФОТО REUTERS

Одна з версій походження назви свята свідчить, що слово «карнавал» — з латині — «потішна колісниця». Так у бронзовому столітті іменувалися ритуальні вози, що возили язичницьких богів на святах родючості. Далеким родичем венеційського карнавалу вважають Сатурналії — дні, присвячені богу родючості Сатурну. В цей час жителі Римської імперії влаштовували рясні застілля, щоб забезпечити собі золоте століття процвітання і рівності людей. Станові відмінності на час Сатурналій зникали — за одним столом зустрічалися всі, від перших патриціїв до останніх плебеїв. Ймовірно, так і виникли перші карнавальні маски — щоб виконати забобони і не псувати свято собі та оточуючим, всі просто приховували обличчя. Людина в масці ховала свою особистість, положення в суспільстві і могла робити все, що забажає, не думаючи про наслідки.

На питання, коли ж уперше у Венеції провели карнавал, немає точної відповіді. Одна з версій — романтична — розповідає про події кінця Х століття. Згідно з легендою бурхливими урочистостями з перевдяганням у маскарадні костюми закінчилося повернення юнаками своїх наречених, взятих у полон піратами. Інша версія відсуває початок карнавальної традиції на ціле століття і приписує перше святкування вдалої операції: в кінці ХІ століття Венеція отримала від Візантії нерухомість у Константинополі і податкові переваги, що обіцяло республіці прибуткову торгівлю в Середземномор’ї.

У ХІІІ столітті останній день перед настанням Великого посту був уже офіційно призначений датою міського свята. Хроніки повідомляють, що городяни в єдиному пориві щорічно стікалися на головну площу, щоб не пропустити жодної хвилини з бурхливих народних гулянь. А програма свята була тоді воістину вражаючою. Спочатку публіці пропонувалася справжня битва собак бійцівських порід з биками — венеційський різновид кориди. Потім на площу, ще залиту кров’ю тварин, вискакували актори з запальною виставою        — перед кривляннями блазнів і пісеньками жонглерів встояти було рішуче неможливо. Вінчав день свята яскравий феєрверк.

Сьогодні венеціанці святкують це свято з восьмого по 25 лютого, віддаючи дань традиціям, що мають своє коріння глибоко у віках.

Аліса ПОЛІЩУК, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ