У вівторок Верховна Рада ухвалила постанову «Про діяльність
Кабінету Міністрів щодо забезпечення свободи слова, задоволення інформаційних
потреб суспільства і розвитку інформаційної сфери в Україні». Вона визнала
її незадовільною.
За коментарями «День» звернувся до голови Нацради з питань
ТБ й РМ Віктора Петренка:
— Мені здається, — сказав Вiктор Михайлович, — що визнання
ВР діяльності Кабміну в інформаційній сфері незадовільною — це більшою
мірою емоції та бажання провести новий перерозподіл інформаційного простору.
— Як ви ставитеся до створення нової слідчої комісії в
інформаційній сфері?
— Коли ви пам'ятаєте, першу слідчу комісію також створювали
з вельми шляхетних поривань і з цілком конкретного приводу: розібратися
з перекомутацією національних каналів. Однак ті, хто був зацікавлений у
нагнітанні обстановки, хто хотів бачити Нацраду більш кишеньковою, взялися
за проблему і ширше, і глибше, і кінець-кінцем підняли стільки матеріалів,
що не змогли в них розібратися. Бо не були професіоналами в телебаченні.
Їхні дуже сирі пропозиції ухвалила ВР, але їх так і не було реалізовано:
жодної з тринадцяти!
Характерно, що ті, хто був у тій комісії, тепер балотується
в новий склад Нацради. До речі, хочу зауважити: якщо порівняти сумарний
професійний рівень попереднього складу Нацради (двоє професорів, кілька
членів-кореспондентів і академіків, заслужених діячів мистецтв тощо) і
декого з тих, кого підтримує нині профільний комітет ВР, то це небо і земля.
Якщо ми обиратимемо в члени Нацради тільки за політичною ознакою і забуватимемо,
що в ній повинні бути професіонали, то дуже просто розвалити такий тендітний
організм, як телерадіопростір України.
Правильно, що в постанові парламенту говориться про обмеження
повноважень Держкомзв'язку стосовно видачі ліцензій телерадіокомпаніям
на право користування частотами — це функції Нацради.
— Якими, на вашу думку, повинні бути функції Міністерства
інформації?
— Я, була б моя воля, і не створював би Мінінформ тоді,
коли його створювали. Та коли вже створено й воно має свої напрацювання,
не можна його різко ліквідувати. Справді, реєстрацію й контроль над друкованими
ЗМІ також можна було б покласти на Національну раду, перейменувавши її
на Нацраду з питань видавництва, радіо й телебачення. Це було б логічно.
З газетярами сьогодні ніхто не працює, вони кинуті. Чи може займатися приватними
виданнями державна, кабмінівська структура? Ні, це їй не належить. А Нацрада,
підпорядкована і ВР, і уряду, — може. Проте комусь це не вигідно. Скажемо
прямо, сьогоднішня структура управління інформаційним простором України
не оптимальна.







