Кілька вечорів я спостерігав за установкою «Вуличного ТБ»,
що працювала прямо на майдані Незалежності. Ведучий Кирило Вишинський координував
у прямому ефірі роботу телегруп у Києві, Львові, Одесі, Донецьку, Дніпропетровську,
Запоріжжі та інших містах і розпитував люд на одну тему: про їхнє ставлення
до майбутнього референдуму. Допускалися практично будь-які висловлювання,
крім грубих і образливих.
Без сумніву, така форма майже вільного мікрофона, не обмеженого
попередньою цензурою, — демократична. І хотілося б усіляко її вітати. Якби
не низка суттєвих «але». По-перше, вулиця є вулиця. Здебільшого в ефір
ідуть недорікуваті, некомпетентні «коментарі» людей, які слабо розбираються
в дискутованих питаннях, недодумані думки, словесні блоки, втовкмачені
в голову обивателя за допомогою ЗМІ.
По-друге, вражає неймовірно низький рівень знань про майбутнiй
референдум і про те, хто його проводить, з якою метою, які будуть його
можливі наслідки. Мало хто із співрозмовників Кирила Вишинського міг хоча
б назвати питання, що виносяться на нього. А запитання ж Вишинського зводилися
до елементарного: «Чи прийдете ви голосувати?», «Чи потрібно знімати депутатську
недоторканність?» і «Чи можливі підтасування результатів?» Ніхто із записних
вуличних балакунів не зміг хоча б якоюсь мірою проаналізувати, чому Конституційний
суд забракував два з шести запитань і що, власне, означають інші. Водночас
дискусія у вуличному ТБ продемонструвала, що наживка у вигляді «скасування
депутатської недоторканності», кинута голодному електоратові, цілком заковтнута
разом із іншими непомітними гачками референдуму.
Так, зручна річ — «Вуличне ТБ». Із сучасними методиками
ведення PR-акцій, якими відмінно володіють Кирило Вишинський та його господарi,
— це ще один вдалий інструмент, який допомагає проводити інтереси політичних
сил на плечах «охлократії».






