Українські мечі перекуються на рала тільки тоді, коли гасло — Незалежна Держава Українська — перетвориться в дійсність і забезпечить отому ралові можливість зужиткувати рідну плодючу землю з її незчисленними багатствами…
Симон Петлюра, український державний і політичний діяч, голова Директорії УНР

Визнання очевидного

У нас дві правоохоронні системи — для своїх і чужих, для соціально близьких і соціально далеких
21 лютого, 2020 - 12:13

Підпорядкування людських фантазій і бажань примусовій логіці фактів — процес важкий і болісний. Дуже непросто відмовлятися від своїх мріянь, від побудованих на піску палаців, від пристрасних бажань, від очікувань подарунків від долі. Але життя методично і послідовно б’є мрійників, які біля виборчих скриньок хотіли виграти «джек-пот», по голові й інших частинах тіла, б’є немилосердними проявами реальності. Щодня відбувається щось таке, що знецінює надії широких безвідповідальних мас. Життя вчить, але воно — дуже жорстокий учитель, особливо для поганих учнів, які відстають. Адже багато хто вважав Зе-команду такими собі чудотворцями, над якими не владні закони економіки, політики, стратегії, які здатні легко всіх збагатити, озолотити, нагодувати і напоїти. І ніхто із захоплених фанатів не задався питанням: «А де вони гроші візьмуть?» Багато хто вірив, що Зеленський одним помахом зупинить війну за казковою схемою:  «Треба просто припинити стріляти!» І ніхто із Зе-виборців не замислився: «А Росія припинить стріляти?» Вона не припинила, і за січень та початок лютого поточного року наших військових на фронті загинуло більше, ніж в аналогічний період минулого року. Зе-виборці чомусь не запитали самих себе і свого обожнюваного кумира: «А чи захоче Путін припиняти війну?» Трохи поворушивши мізками, слід було здогадатися, що московський диктатор, напевно, не для того її, війну, розпочинав, аби сьогодні просто так закінчити, захопившись чарівливістю колишніх артистів «95-го кварталу».

І ось з’являються дедалі нові «подарунки» обожнювачам «зеленої» влади. То готують Трудовий кодекс, справедливо названий оглядачами рабським, який віддає українського працівника повністю у владу працедавця.

То починають розмірковувати про те, що не завадило б в Україні підвищити вік виходу на пенсію до 72 років. То вигадують паралельну оплату газу (за транспортування). А чим закінчаться Зе-маніпуляції із землею, поки що навіть і уявити важко. Дуже своєрідне ставлення демонструється до свободи слова не лише для журналістів, а й для всіх громадян. Маю на увазі переслідування нардепки Софії Федини і волонтерки Марусі Звіробій, які нібито погрожували фізичним насильством главі держави. Але навіть у наших «найсправедливіших судах у світі» довести, що погроза була явною, конкретною і реальною — доволі важко. Становище ДБР і його нового начальника могла б полегшити юридична новела — внесення до Кримінального кодексу статті «про образу величності», без якої не обходилося право багатьох феодальних держав. І тоді Федину і Звіробій можна було б засудити швидко і без проблем. Найсумніше, що естрадний комік, змінивши професію, повністю втратив почуття гумору. Говорять, що лише розумна людина здатна ставитись до самої себе іронічно, а її антипод завжди сприймає свою персону вкрай серйозно...

Професор Могилянки Олексій Гарань у власному блозі на «Українській правді» написав: «Портнов закликає до терору проти ветеранів і «масових арештів»: чи є реакція Генпрокуратури?» Реакції, на відміну від звинувачень Федини і Звіробій, звичайно, немає. Адже у нас дві правоохоронні системи — для своїх і чужих, для соціально близьких і соціально далеких. До речі, в ГУЛАГу ВНК, ОДПУ, НКВС, МДБ соціально близькими вважали кримінальних злочинців: убивць, насильників, грабіжників, злодіїв і шахраїв. А соціально далекими і ворожими — всяких очкастих інтелігентів, які продукували «не ті» ідеї. Тому для кримінальних злочинців були усілякі поблажки з боку табірного начальства. А на політичних обвалювалась уся міць «пролетарського закону». Судячи з усього, Зе-команда сприймає пана Портнова як абсолютно свого?

«Слуги народу» дедалі більш відверто демонструють своє політичне обличчя. Лідер «зеленої» фракції у Верховній Раді Давид Арахамія виступив із закликом дати воду до анексованого Криму в обмін на поступки РФ щодо Донбасу. Донбас в обмін на Крим — це РФ неодноразово пропонувала на різних міжнародних зустрічах. Власне, і війна на Донбасі починалася насамперед із цією метою: змусити Україну відмовитися від Криму, визнавши його російським. І після цього мене переконуватимуть у тому, що «зелені» не виконують план Путіна? Лідер Меджлісу Рефат Чубаров назвав «зелену» ідею Арахамії — «зрадою кримськотатарського народу». А як іще назвати діяльність тих, то торгує українськими землями? Я думаю, а чи не синхронно «зелена команда» якраз під заяву Арахамії фінансово заблокувала кримськотатарський телеканал ATR, що здійснює мовлення на Крим? Черговий подарунок Зе Путіну? Підтвердження того, що Зе-команда за Крим боротися  не буде. А слова Арахамії — це аванс, обіцянка Кремлю, що Крим «зелені» йому здадуть, закривши питання українського Криму назавжди? І це стане «осиковим колом» у труну міжнародної антипутінської коаліції. Тому що таку Україну, з такою владою ніхто у світі захищати і підтримувати не стане. Ніхто не захищає країну більше, ніж вона сама себе. Ну, а слова «там наші люди живуть» (кримські татари в особі свого лідера вже висловили ставлення до цієї фрази) — це універсальна ширма для капітуляції нинішньої влади.

«Зелені» опускають Україну на всіх фронтах. На каналі «Прямий» екс-нардепка Оксана Корчинська розповіла, що ті  позиції, які залишили наші війська на Донбасі, вже зайняті російськими силами. І в разі чого наші туди повернутися не зможуть без важких кровопролитних боїв. Усі ці розведення військ, а за фактом відступ української армії, закінчаться погано. Стає дедалі більш очевидним: якщо громадянське суспільство України найближчим часом не розпочне активних дій, то свою країну ми гарантовано втрачаємо внаслідок цілої низки зрад, капітуляцій і змов, які нам підсовуватимуть під виглядом «компромісів».

Колишній заступник глави АП Ростислав Павленко в ефірі «Прямого», оцінюючи в Зе-команді заміну Богдана на Єрмака, зазначив: «Єрмак — це точно не шлях до миру, це шлях капітуляції і поразки».

Говорили і про вибори в ОРДЛО, які «зелені» хочуть провести в їхньому звичайному «турборежимі», аби патріотичні сили не встигли схаменутися і відреагувати. Основний висновок був таким: «Путіну потрібно змусити Зеленського провести вибори на окупованій території, легалізувати таким чином «ДНР/ЛНР», зняти міжнародні санкції з Росії і будь-яку відповідальність з РФ за війну проти України, яка все одно триватиме. Крім того, Путін втомився витрачати гроші на «ДНР/ЛНР» і бажає повісити цей фінансовий тягар повністю на Україну. Ще одна важлива мета Кремля на виборах в ОРДЛО — ізолювати Україну від її іноземних партнерів». Екс-нардеп Леонід Ємець сказав, що внаслідок виборів в ОРДЛО терористи поширять свій контроль на весь Донбас, і героїчні, жертовні зусилля нашої армії і добровольців щодо його звільнення будуть зведені до нуля. На «Еспресо-TV» колишній міністр закордонних справ Павло Клімкін заявив: «Росія йтиме до чіткої мети знищення України». Судячи з усього, вибори на Донбасі проведуть самі окупанти, а «зелена» влада освячуватиме і легалізуватиме їх.

Загалом Україну повільно, але вірно кладуть під Кремль.

Можна, звичайно, покірно, тихо і глибокодумно, тобто політкоректно, чекати закономірного завершення цього процесу.

Або треба думати, серйозно думати...

Ігор ЛОСЄВ
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ