Як розвалити Україну?

Виступ на парламентських слуханнях із молодіжної політики відеоблогера Саші Спілберг тяжко травмував творчі душі тих, хто побачив у її запрошенні до Держдуми загрозу своїй монополії на обдурювання росіян і народів тих країн, до яких долітає отрута федеральних телеканалів. Випробуваних бійців інформаційного фронту образив не сам її виступ, оскільки кмітлива дівчина, яка заробляє рекламою губної помади, нічого крамольного не сказала, а навпаки, висловила гаряче бажання допомагати владі. Ударом для них стала та увага, з якою слухали Сашу Спілберг не лише пересічні депутати, але й думські старці в президії.

У російському офіціозі думську ініціативу стримано засудили. Державне інформагентство РІА Новости 24.05.2017 опублікувало статтю Сергія Колясникова «Молодіжна політика в стилі бьюті: чого нас навчає Саша Спілберг», у якій автор рішуче заявляє, що юна відеоблогерка не допоможе Батьківщині в боротьбі з Навальним і Ходорковським. А оскільки на цю головну патріотичну справу вона не годиться, то й користі від неї взагалі ніякої. «Якщо прагнемо процвітання і гідного майбутнього своєї країни — доведеться відроджувати аналоги піонерів, жовтенят, комсомольців», — вимагає Сергій Колясников. І далі роз’яснює лінію партії у блогосфері: «Це не означає, що з бьюті й іншими блогерами не можна працювати. Навпаки, потрібно, але робити це повинні спокійні люди в костюмах з очима сталевого кольору, які спокійно пояснять, про що писати — протизаконно, розкажуть про відповідальність за організацію заворушень тощо». Ностальгія автора за піонерським галстуком і людьми з «очима сталевого кольору» виглядає зворушливо, але Сергій Колясников, мабуть, не в курсі, що подібні ідеї в Росії намагаються реалізовувати давно, з першого президентського терміну Путіна.

МАЛЮНОК ВІКТОРА БОГОРАДА

Украй нервово відреагував на конкурентку Володимир Соловйов, який у передачі «Вечер» від 23.05.2017, ображено стиснувши губи, заявив: «Наша точка зору нецікава, цікаво послухати точку зору Саші Спілберг». Тут треба зазначити, що останнім часом за рівнем змістовності контенту і наявності в цьому контенті якихось цікавих ідей політичні ток-шоу на федеральних телеканалах спочатку наблизилися до відеоблогів Саші Спілберг, а потім почали поступатися конкурентці.

Ось, наприклад, ток-шоу «Вечер» від 24.05.2017. Майже половину ефіру займає Ж., у якого останнім часом дедалі виразніше проступають ознаки деменції. Мова його стає все більш незв’язною, уривистою, людина постійно збивається з теми, починає нести повну нісенітницю. «Навіщо Трамп — до Європи? 17-й рік і ніякої революції — ніде її проводити. Але знущаються зі слов’ян. Чому? — Ми надто добрі. Анна Кареніна — наша доброта. Навіщо вона кинулася під потяг? У неї все було добре: чоловік, коханець — обидва багаті. Навіщо? Ми хочемо захищати слабких. Філіппінам — дати зброю, але нехай відпрацьовують. Філіппінці — усміхаються, як і всі азіати...» Наприкінці цього дивного, але дуже довгого спічу Ж. збився остаточно і почав розповідати про якогось дядю Васю і тьотю Маню, але весь час чомусь повертався до Анни Кареніної. На запитання Соловйова, де буде кордон Росії, Ж. стрепенувся і радісно заволав: «Індійський океан! Філіппіни — будинок відпочинку! Там тепло цілий рік, там відпочиватимемо! Жити будемо добре, але Анна Кареніна не потрібна!»

Водночас не можна не визнати дієвості телевізійної брехні. За даними опитування «Левади-центру» у квітні 2017-го, за десять років кількість росіян, які різко негативно ставляться до мігрантів з України, зросла більш ніж удвічі: з 9% 2007 року до 19% 2017-го. За жодною іншою категорією трудових мігрантів такої динаміки немає. Важко припустити, що саме українські будівельники, продавці або няні за ці десять років змогли так допекти росіянам. Нічим іншим, окрім як антиукраїнською істерикою в телевізорі, пояснити ці дані не можна.

Те, що Україна дедалі більше відрізує себе від Росії і Кремль явно не може на цей процес вплинути, призводить до того, що антиукраїнська риторика в телевізорі стає набагато відвертішою. «Експерти» вже абсолютно не приховують, що їхня мета — провокація, спрямована на знищення сусідньої країни. Наочно це виявилося в програмі «Вечер» від 23.05.2017, де дуже бурхливо обговорювали ідею впровадження такого собі документа під назвою «карта росіянина».

Ідея роздачі «російських карт» запозичена в Польщі, в якій ще 2007 року було ухвалено закон про «Карту поляка», яка видається громадянам країн СНД і Балтії, підтверджує їхню приналежність до польського народу і дає їм певні права. Незважаючи на деяке бурчання політиків у Білорусі і в Литві, в цілому «Карту поляка» було прийнято в інших країнах доволі спокійно. Враховуючи ту обставину, що Польща не нападала останнім часом на жодну країну, а Росія цим вельми захоплена, можна припустити, що «Карта росіянина» буде сприйнята в сусідніх країнах інакше, ніж «Карта поляка». Цілком імовірно, що в Україні, наприклад, вона негайно отримає назву «Карта окупанта» з усіма відповідними наслідками для її власників.

Саме на такі наслідки й роблять ставку телевізійні лобісти цього документа, який неминуче відіграватиме ту роль, яку могла б відігравати свастика, наклеєна на чоло людини, що перебуває у розташуванні військ Червоної армії під час Великої Вітчизняної війни.

Політолог Михайло Ремизов, який активніше за інших лобіював цю ідею, прямо заявив, що «в Україні повинна з’явитися «Карта росіянина» для того... щоб Київ почав дискримінувати її власників». І ось тоді-то ми це використовуватимемо як для того, щоб дискредитувати ненависний Київ в очах світової громадськості, так і для того, щоб розколоти Україну, нацькувавши українських патріотів на російськомовних громадян України. Тобто цілком відкрито було сказано, що метою є не допомога росіянам в Україні, а завдавання максимально можливої шкоди цій країні. При цьому російські громадяни України повинні використовуватись як живі бомби, якими слід пожертвувати заради того, щоб підірвати ненависну країну. Суттєво, що ці цілком людоїдські ідеї прозвучали не від Ж. або від якихось Куликова з Міхеєвим, а саме від цілком респектабельного Михайла Ремизова, який раніше у відкритому людоїдстві помічений не був. Це свідчить про те, що відкрите людоїдство щодо України в російському публічному просторі стало мейнстримом.

Знищення України обговорюється на федеральних каналах цілком рутинно, як річ вирішена, і все питання — як це зробити якомога вправніше. Декан Третьяков, який підтримав ідею «Карти росіянина», втім, більше сподівався на зміну російської політики щодо «ЛДНР». «Що робити Росії?» — поставив риторичне запитання декан Третьяков і тут же сам на нього відповів: «Одного дня Росії доведеться визнати незалежність «ДНР» і «ЛНР», після чого вони об’єднаються і створять республіку «Новоросія». І завершив свій виступ ритуальним вигуком: «Те, що України не буде, це точно!»

Постійні пророкування соловйовських «експертів» про близький кінець України настільки безглузді і так очевидно далекі від реальності, що можуть виголошуватися лише в колі абсолютних однодумців. У таке можна лише вірити, причому в тому варіанті віри, яку приписують ранньохристиянському теологові Тертулліану: «вірую, бо абсурдно». Будь-який сумнів руйнує віру, тому той, хто сумнівається, підлягає негайному вигнанню. Тому коли політолог Олександр Ситін сказав, що якщо не ходити з георгіївськими стрічками і не трясти «Картою росіянина», то права росіян в Україні ніхто не порушуватиме, а сама Україна й не збирається розпадатися, декан Третьяков подивився на політолога Ситіна, як на морського змія, що раптом виліз із душової кабіни. «А ви тоді що тут робите?» — обурився декан Третьяков, якому було абсолютно незрозуміло, як людина, яка сумнівається в неминучості загибелі України і не бажає її розпаду, може брати участь у дискусії на федеральному каналі.

Соловйов дуже хоче, щоб думки його «експертів» враховувалися Кремлем під час ухвалення рішень, а в ідеалі стали основою державної політики. Найближчим часом, імовірно, українське питання обговорюватиметься в рамках «нормандської четвірки», а потім увійде до порядку денного G20. Було б цікаво, якби Путін оголосив на цих самітах що-небудь з ідей декана Третьякова, а ще краще — якби він відтворив який-небудь фрагмент мовного потоку Ж. Вважаю, це зняло б чимало питань щодо путінської Росії у світових лідерів.