Зеленський на стежці війни

2 лютого президент України Володимир Зеленський ввів у дію рішення Ради національної безпеки й оборони і запровадив санкцій проти соратника Віктора Медведчука Тараса Козака та кількох юридичних осіб. Санкції передбачають блокування телеканалів «112 Україна», NewsOne та ZIK, власником яких за документами є Козак.

Фактично, це один із найбільш несподіваних та найрадикальніших кроків Володимира Зеленського.

Як оцінювати це рішення президентської команди і які наслідки воно може мати?

БОРОТЬБА ТРИВАЄ

Боротьба Києва із російським гібридним наступом в інформаційній сфері триває з перших днів нинішнього гібридного протистояння.

Ще в травні 2014 року тодішній Президент Петро Порошенко своїм указом ввів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України, згідно з яким в Україні було заборонено трансляцію російських каналів. Під санкції потрапили «Телерадіокомпанія Збройних сил Російської Федерації «Звезда», «Телекомпанія НТВ», «Перший канал», РТР, «Росія-24», ТНТ... І це був лише початок. Протягом 2014-2016 років Національна рада з питань телебачення і радіомовлення заборонила понад 70 телеканалів з РФ.

Деякий час здавалося, що нам вдалося «розділити» свої медіа простори і російські пропагандисти втратили здатність у колишніх масштабах дезінформувати українське суспільство. Але ця тактична перемога у гібридної війні стала тимчасовою. Після втрати головного інструменту впливу на українську суспільну думку, тобто присутності «рашаТБ» в Україні, російські пропагандисти перейшли до використання інших каналів комунікації із цільовими аудиторіями.

З 2018 року проросійські політики почали збирати під своє крило українські ТБ-канали.

Наприкінці 2018 року політичний діяч Тарас Козак, близький до «кума Путіна» Віктора Медведчука, купив NewsOne та 112 Україна. В 2019-м до цього списку додався телеканал ZIK.

К 2020-му року це вже був потужний медіаресурс. За даними Детектор медіа та агентства Vizeum Ukraine, всі три «телеканали Медведчука» в минулому році опинилися серед найбільш популярних інформаційних каналів. ZIK, 112 Україна та NewsOne обійняли в загальнонаціональному рейтингу другу, третю та четверту позиції відповідно.

ВІД ПРОПАГАНДИ ДО ДЕСТРУКЦІЇ

Відбувалися і якісні зміни — не на краще. Канали поступово втрачали будь-які ознаки нормальних засобів масової інформації, перетворюючись у відверто кремлівські та антиукраїнські пропагандистські медіа.

В кінці минулого року дослідники, які моторили український інформаційний простір, виявили: більше половини всієї російської дезінформації та пропаганди на загальнонаціональному рівні було сконцентровано саме в ефірах ZIK, 112 Україна та NewsOne.

Тоді за підсумками моніторингу експерт «Детектор медіа» Отар Довженко сформулював рекомендацію для тих, хто займається державною інформаційною політикою: припинити трактувати медіаканали, що поширюють проросійську пропаганду, як ЗМІ, а їхніх співробітників — як журналістів. «Ці медіа — це інструмент політичної боротьби і впливу на громадську думку. Боротися з ними пропагандою журналістських стандартів — це все одно що цілувати дула пістолетів, з яких по вас стріляють. З огляду на те, як чітко локалізована й каналізована проросійська пропаганда, ми мали би бути єдині в констатації того, що це — квазімедіа, інструмент російського деструктивного впливу на Україну», — зазначав дослідник.

Ключове слово тут деструкція. Всі, хто дивився канали «кума Путіна» в останні місяці, могли помітити: від класичної політтехнологічної пропаганди там перейшли до деструктивних методів промивання мізків, нагнітання паніки, істерики та, що найбільш небезпечно, агресії. Гості ефірів зазвичай віщали на підвищених тонах, використовуючи замість логічних аргументів емоційно забарвлені ярлики, огульні звинувачення та фейкові повідомлення. За будь-які висловлювання не за російськими темниками учасникам програм буквально затикали рота. Нормальною стала практика пропагандистських заяв ведучих та їхні «базарні» сварки із гостями, що дотримувалися «неправильної» думки.

Якщо хтось не бачив цього вживу — можна подивитися архівні записи ефірів чи прочитати моніторинг від «Детектор медіа».

Наприклад, з 18 до 24 січня 2021 року в передачах каналів з «трійки» можна було побачити та почути заяви, що в протистояння на Донбасі «немає ненашої сторони», що «конфлікт громадянський» і загалом російська агресія — це «ложная война, ложная русофобия, ложная борьба с каким-то врагом ненастоящим». Ведуча ZIK (!) в ефірі обурювалася, що українська влада створює з Росії монстра, аби «массово поработить» громадян. За іншою версією одного з учасника програми, припиняти конфлікт Києву «забороняють американці».

«Мовне питання» взагалі спровокувало пропагандистську активність а-ля «Радіо Тисячі пагорбів». На «каналах Медведчука» не просто захищали «російськомовних», а розгорнули відверту пропаганду ненависті до української мови, і, відповідно, до українськомовних громадян України.

Ведуча (!) на ZIK розповіла, наприклад, таку історію — коли в її салоні краси на рецепшені говорять українською, вона «чує біль у голосах». В ресторанах ще гірше: «Рестораторы говорят.., что они не хотели бы, чтобы их официанты обращались к людям на украинском языке. Очень многих это будет напрягать... Моей маме не нравится, например, когда к ней обращаются на украинском».

А один одіозний політолог договорився аж до звинувачень у геноциді російськомовних дітей.

...«Україна тримає фізичну лінію фронту. Але в інформаційній війні ворог уже у столиці», — констатував автор цього останнього перед запровадженням санкцій щодо телеканалів моніторингу, медіаексперт Ярослав Зубченко.

ПРОГНОЗИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Фактично рішення української влади про блокування проросійських каналів є нічим іншим, як спробою захисту від російської гібридної агресії. Це один найбільш радикальних та антиросійських кроків Зеленського. Навіть якщо одною з мотивацій для президента та його команда було прагматичне бажання поборотися із політичними опонентами. (Для цього тригером могли стати результати дослідження соціологічної групи «Рейтинг», яке проводилось 2—4 січня 2021 року в усіх областях, крім тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу. За даними соцопитування, якби вибори відбулися найближчим часом, то партію «Слуга народу» підтримали б 21,6% тих, хто готовий голосувати і визначився з вибором, партію «Опозиційна платформа — За життя» — 17,4%. Тобто ОПЗЖ Медведчука буквально наступає на п’яти політсилі Зеленського).

Зниження російського впливу, як головний очікуваний ефект від блокування каналів «пула Путіна», дійсно, може — окрім всього іншого — негативно відбитися на рейтингу «оппоплатформи». Але все ж таки наслідком №1 запровадження санкцій щодо прокремлівського медіахолдинга має стати витіснення російської пропаганди з цього захопленого в останні роки плацдарму.

Втім, це станеться, якщо президентський команді вдасться утримати свою позицію в судах — а вони точно будуть.

Лідер партії «Опозиційна платформа — За життя» Юрій Бойко вже заявив агентству «Інтерфакс-Україна», що «ОПЗЖ» має намір оскаржити указ президента України Володимира Зеленського про введення в дію рішення Ради національної безпеки та оборони про санкції проти трьох телеканалів і народного депутата Тараса Козака. «Наші юристи наразі вивчають, і буде оскарження, починаючи від цих судів (судів першої інстанції — ІФ) і закінчуючи Верховним Судом», — сказав Бойко.

Як зазначає «Інтерфакс-Україна», згідно зі ст. 22 Кодексу адміністративного судочинства указ президента про введення в дію санкцій стосовно низки телеканалів може бути оскаржений у касаційному адміністративному суді Верховного Суду, оскарження рішення РНБО в законодавстві не передбачено.

Між тим медіаюристи вважають, що санкції, запроваджені українською владою проти «каналів Медведчука», в принципі виглядають як законні і правомірні. Юрист Інституту масової інформації Алі Сафаров в коментарі, який цитує  Deutsche Welle, нагадав, що згідно зі статтями 3—5 закону України про санкції, подібні обмеження можуть застосовуватися по відношенню не тільки до іноземних фізичних і юридичних осіб, але і до інших осіб, що створюють загрозу безпеці, незалежності й територіальній цілісності держави. Втім всі аргументи Служби безпеки України, на підставі яких ухвалені санкції, наразі неоприлюднені, тому остаточно неможливо оцінити обґрунтованість цього конкретного рішення РНБО.

Між тим все ж таки здається, що президентська команда не стала б «підставлятися» із непродуманих, непідготовленим рішенням. Цей висновок можна зробити не стільки через впевненість в компетентності нинішніх можновладців, як через реакцію наших західних партнерів. Напевно, їм надали можливість вивчити повну аргументацію ухваленого рішення. В підсумку маємо підтримку президентського кроку і від Посольства Сполучених Штатів, і від Посольства Великої Британії.

Європейський Союз був більше стриманим та обережним, але все одно коментар його офіційного представника нищівною критикою на адресу Києва не назвеш.

«Нам відомо, що 2 лютого 2021 року Рада національної безпеки і оборони України ухвалила рішення запровадити санкції проти Тараса Козака, власника трьох телеканалів. Ми оцінюємо наслідки цього рішення. За словами української влади, це рішення було ухвалено на підставі антитерористичного законодавства та розслідування, яке встановило, що Козак отримував кошти з непідконтрольних уряду територій, контрольованих сепаратистами», — прокоментував позицію ЄС агентству «Інтерфакс-Україна» представник зовнішньої дипломатичної служби Пітер Стано. «Український медіаландшафт був і надалі зазнає постійних проросійських дезінформаційних кампаній. Хоча зусилля України із захисту своєї територіальної цілісності та національної безпеки, а також щодо захисту від маніпуляцій інформацією є законними, зокрема з урахуванням масштабів дезінформаційних кампаній, що зачіпають Україну, у тому числі з-за кордону, це не повинно відбуватися за рахунок свободи ЗМІ і має здійснюватися за повного дотримання основних прав і свобод та відповідно до міжнародних стандартів», — зазначив він в коментарі журналістам.

Дійсно, захопившись боротьбо із ворогами, зовнішніми та внутрішніми можна «з водою виплеснути й дитину», тобто почати щемити не тільки відвертих російських проксі, але і патріотичних опозиціонерів, опозиційних патріотів, просто несистемних критиків влади, які володіють медіаресурсом в Україні. Варіант розвитку ситуації саме в цей бік є однією з двох найбільших загроз та ризиків в цьому рішенні президентської команди щодо запровадження санкцій. Друга небезпека — це те, що своїм рішення Київ лише «відрубав голову гідрі» (за влучним виразом аналітика Марії Золкіної). І, якщо на цьому етапі на Банковій заспокоються, то поступово гібридне чудовисько оговтається і завдасть удар у відповідь.