Врятуймо мову — мова врятує нас!
Юрій Іллєнко, кінорежисер, сценарист, актор, оператор, продюсер, Народний артист України 1987 року

«Журналістика не може відсторонено спостерігати за війною»

Відома сумська журналістка Наталія Калініченко — про те, як регіональні ЗМІ підтримують воїнів на сході
12 січня, 2018 - 13:44
ФОТО РЕЙТЕР
НАТАЛІЯ КАЛІНІЧЕНКО

У 2018 році Україна продовжує перебувати в процесі роздержавлення ЗМІ. Успішним прикладом у цьому напрямі є Сумська область, де сьогодні вже 55% реформованих редакцій. Цей непростий процес для журналістів із регіонів відбувається одночасно з розумінням того, що саме медіа в час війни мають підтримати українських захисників на фронті, передовсім інформаційно. Про які результати проекту «Реформована преса — Українській армії» сьогодні можна говорити? Хто був медіагероєм та медіаантигероєм минулого року й які висновки регіональна, а з нею і журналістика всієї країни мають зробити з уроків 2017-го? Про це «День» розмовляв з головою громадської організації «Асоціація регіональних ЗМІ Сумщини», депутатом Сумської обласної ради, головним редактором газети «Білопільщина» Наталією КАЛІНІЧЕНКО.

— Медіарік для нас — це діяльність нашої районної газети і робота моїх колег-»районщиків». Саме через призму наших результатів ми сприймаємо рік, що минув. Безумовний медіа-плюс: втілення реформи комунальних ЗМІ. Успішне втілення, в усякому разі — в нашій Сумській області. Сьогодні маємо 55% реформованих редакцій, — говорить Наталія Калініченко. — Ще один успішний проект, який ми започаткували 2017-го, «Реформована преса — Українській армії». Цим проектом, а саме випуском бригадних газет, ми переконали всіх, що можемо не просто змінювати форму власності, а й допомагати нашій армії, робити суспільно значимі акції.

«Мінус» медіароку — це діяльність нашої Національної спілки журналістів України. Замість об’єднання і консолідації журналістів відбуваються якісь незрозумілі процеси, які зовсім не сприяють розвитку медіа, втіленню національної ідеї, підтримці місцевих ЗМІ. Спілка почала виступати за не зовсім зрозумілі ідеї, пропагувати дивні речі на зразок «Две страны — одна профессия» тощо. Ми постійно чуємо якийсь негатив щодо стану захисту журналістів, але до нас, районних і місцевих, цей «захист» не застосовується... Регіональні спілки працюють лише за принципом особистої відданості голові Спілки.

— Медіапроект «Реформована преса — Українській армії» вже активно заявив про себе. Як, на вашу думку, українські ЗМІ ще мають підтримувати наших воїнів?

— Наш проект «Реформована преса — Українській армії» — це лише частина тієї волонтерської та інформаційної роботи, яку ми робимо на підтримку армії. З перших місяців проведення АТО журналісти нашої газети постійно працювали на сході, готували випуски про наших бійців-земляків, готували матеріали про військові частини, в яких воювали наші земляки. Газета була і залишається ініціатором багатьох акції на підтримку сімей військовослужбовців. Також, маючи в нашому районі понад 40 кілометрів кордону з Росією, ми постійно співпрацюємо з прикордонниками, висвітлюємо їхню діяльність і надаємо в газеті роз’яснювальні матеріали щодо безпечного перебування у прикордонній зоні.

Журналістика не може «збоку», відсторонено спостерігати за війною в країні й висвітлювати за «стандартами». Ми повинні не просто висвітлювати події, а самі формувати думку читачів і разом рухатися до перемоги. А про «стандарти» будемо говорити після перемоги.

2017 року Бібліотека газети «День» відзначила своє 15-річчя...

— Так, добре знаю ваш видавничий проект. Переконана, що країна має підтримувати своє, якісне, україномовне — зокрема газету і книгу. По-перше, все-таки на законодавчому рівні необхідно лобіювати українське книговидання і видання україномовних ЗМІ через зниження податків чи пільгові умови оподаткування. Проводити широку рекламну кампанію україномовних видань, розповсюджувати на територіях, де україномовна меншість. На рівні місцевих рад (районних, міських) ухвалити регіональні програми підтримки місцевих видавців і поширювати їхні твори. Те, що створив «День» зі своєю книжковою бібліотекою, насправді дуже потрібна для країни робота.

— Хто, на вашу думку, в Україні є героєм і антигероєм 2017 року — в країні загалом, і в медіа зокрема?

— Хоч як би намагалися деякі представники нашої професії розповідати про недопустимість вживання «мови ворожнечі», про «журналістські стандарти», згідно з якими не можна називати наших бійців Героями, я переконана, що саме хлопці і дівчата, які сьогодні захищають Батьківщину, і є справжніми Героями року, незалежно від звань, посад, наявності чи відсутності офіційних нагород.

Медіапростір — не виняток, а відображення наших реалій. Так має бути! Тож, на мою думку, героями медіароку я вважаю наших колег, прес-офіцерів, які працюють в зоні проведення АТО, які доносять нам правду про події, які підтримують бойовий дух армії й захищають країну і зброєю, і словом! Хочу особисто відзначити тих, з ким працюємо. Це прес-офіцери 24-ї бригади Володимир Фітьо та Назар Ільницький, 14-ї бригади — Надія Замрига, 128-ї бригади Богдан Петрик, керівник прес-служби оперативного командування «Захід» Анатолій Прошин, журналіст газети «Народна Армія» Володимир Скоростецький, начальник центральної телерадіостудії Міністерства оборони України Яна Холодна та багато інших, з ким довелося працювати і спілкуватися за останній рік. До речі, це не лише моя суб’єктивна думка, що вони Герої, а й підтвердження керівництва держави, яке відзначило багатьох із них державними нагородами.

Разом із тим відповідно антигерої — це ті «діячі», які, навпаки, замість об’єднання проукраїнських патріотичних сил розповсюджують за сумнівні кошти ідеї щодо «примирення будь-якою ціною», невживання «мови ворожнечі», захисту сумнівних прав журналістів.

Вадим ЛУБЧАК, «День»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments