Життя після поранення...

Талановитий український фотограф Олексій Фурман давно відомий читачам нашого видання та шанувальникам Міжнародного фотоконкурсу газети «День». Можна сказати, що власне на наших очах фотоаматор виріс у справжнього професіонала. Так, одну з перших серйозних відзнак Олексій отримав у дитячій номінації ХІI Міжнародного фотоконкурсу «День-2010». Тоді за роботу «Дівчина і дощ» 18-річний автор здобув спеціальний приз групи «1+1 медіа». З того часу в Олексія було чимало професійних здобутків та відзнак. А також — цікавих творчих проектів. Особливу увагу привертає його новий проект «Життя після поранення», присвячений фотосеріальній зйомці реальних історій українських захисників, які з серйозними травмами повернулися додому з передової. Власне, найсильніші з робіт цієї серії автор надіслав на цьогорічний фотоконкурс «Дня». Отримані редакцією світлини настільки нас вразили, що ще до відкриття фотовиставки ми вирішили детальніше розпитати Олексія про його творчий проект.

«Моя мета — створити від десяти до п’ятнадцяти фотоісторій про молодих українських військових, яких було важко поранено під час війни з проросійськими сепаратистами і регулярними військами Російської Федерації на Донбасі. Цей конфлікт, відколи він почався в травні 2014 року, забрав понад дев’ять тисяч життів. Більше п’яти тисяч українських військових було поранено. Так само, як ветерани війни в Афганістані тридцять років тому, ці молоді чоловіки стикаються з нестачею програм фізичної та психологічної реабілітації, — говорить у коментарі «Дню» фотограф. — Мені видалося важливим сконцентруватися на історіях адаптації поранених українських військових до мирного життя після повернення додому. Через обмеження, які на них накладає фізична травма, українські військові стикаються з великою кількістю викликів. Вони мають ресоціалізуватися, адже вони змінилися — у них є тяжкі спогади, які неможливо забути. У цьому їм дуже допомагають їхні рідні, які завжди поруч».

ФОТО ОЛЕКСІЯ ФУРМАНА

За словами фотографа, українська держава інколи забуває про внесок цих людей, саме тому волонтери, журналісти та фотографи мають їх підтримувати. «Я хочу привернути увагу суспільства до зростаючої кількості важкопоранених ветеранів війни в Україні. Всі ми знаємо, що, незважаючи на Мінські домовленості, десятки українських військових отримують поранення щотижня. Моя мета — створити веб-сайт, де будуть представлені їхні історії, який також працюватиме як фандрейзингова платформа. Кожна історія буде представлена у вигляді фотоісторії й інтерв’ю».

Ідея створення саме такого проекту в Олексія з’явилася після навчання фотомистецтва у США, та детального вивчення історії військової фотографії. «Коли почав вивчати історію військової фотографії, мене здивувало, що практично немає знімків хлопців після їх повернення з війни. Вся військова фотографія робиться в зоні бойових дій, — відзначає автор.            — Але ж не треба забувати про ту кількість викликів, які стоять перед військовими, особливо важкопораненими, після повернення до здавалося б мирного життя. В історії світового фото таких проектів майже немає. Тому я взявся за проект «Життя після поранення». На фотоконкурс «Дня» відправив найцікавіші фрагменти сфотографованих історій. Фактично        — ключові моменти. Знаєте, ці знімки з дуже сильним наративом, вони говорять самі за себе і я буду дуже радий, якщо з ними ознайомляться відвідувачі виставки. Більшість світлин, як на мене, оптимістичні. Знаєте, в цьому проекті легко можна зробити акцент на тому, як у країні все погано з реабілітацією військових. Але це не було моєю метою. Я навпаки в цих історіях вбачаю віру в життя, мир і добро».