...Незгода у власних лавах є смертельнішою за ворожі мечі, а внутрішні розбіжності відчиняють двері іноземним загарбникам.
Карл Густав Еміль Маннергейм, державний та військовий діяч Фінляндії, президент Фінляндії

Зима нашої тривоги

Кілька років Україна не купувала газ у Росії, позбавивши її можливостей політичного шантажу енергоносіями. А тепер вирішила знову накинути на шию енергетичний зашморг
13 грудня, 2019 - 13:16

Дивно, навіщо Президентові знадобилося в такій лихоманці, на будь-яких умовах, погоджуючись на всі знущальні ультиматуми Путіна, рватися на паризький килим, де Зеленський один проти трьох? Побачити Путіна й померти? Чи варта така справа й заходу?

І це при тому, що загальна ситуація для України значно краща, ніж 2014 року. Наша армія далеко не найпотужніша в Європі й світі, але явно сильніша за ту, яку нам залишив у спадок Янукович. Вона впевнено тримає фронт на сході, й це вже шість років. Здавалося б, бери це військо за основу, всіляко його укріплюй, збагачуй сучасним озброєнням і технікою, навчай найпередовішими методами ведення війни й буде Україні щастя. Але здається мені, що бойовий дух армії набагато вищий за бойовий дух нинішньої влади, й у цьому проблема. Міністр оборони Загороднюк уже заявив, що треба скасувати призов і будувати професійну армію. Це не робиться під час  війни. Навіть мирна Литва, член НАТО і Європейського Союзу, відновила загальну військову повинність і обов’язковий призов. Литва збільшує чисельність своїх збройних сил. Крім того, професійна армія коштує дуже дорого, таких грошей у нашій країні немає. Ізраїль набагато багатший за Україну, але там армія призовна, і в ній служать усі, не лише чоловіки, а й жінки. А у нас черговий пацифістський маразм. Ось такими фокусами до 2014 року нашу армію й довели до повної небоєготовності. А до цього Кучма в цілях економії коштів переклав комплектування збройних сил на територіальну систему.

Тобто служити там, де живеш. Але так формуються сили  територіальної оборони, а не регулярна армія. У результаті ми отримали не українську армію, а армію кримську, донбасівську, волинську, подільську, галицьку, таврійську й т.д. Усе це вистрілило в Україну 2014 року.

Кілька років Україна не купувала газ у Росії, позбавивши її можливостей політичного шантажу енергоносіями. А тепер Зе-команда вирішила знову накинути на шию нашій країні російський енергетичний зашморг — прямі постачання газу з РФ. Путін розраховує на колаборантство «зеленої» влади, на дурість і жадібність нашого суспільства, мовляв, «хохли», як безмозка тварина, проковтнуть цю наживку разом із захованим там отруєним гачком. Невже він правий у своїх оцінках нас грішних? Ми повинні навчитися думати хоча б на один хід наперед. Зараз ми гарантовано маємо газ з Європи, Європа Україні його не перекриватиме, а Росія зробить це у будь-який вигідний для неї момент, особливо під час найлютіших морозів, щоб поставити нас на коліна, погрожуючи Холодомором. На жаль, «зелена» влада підіграє задумам Путіна. А ще в Москві хочуть, щоб Україна відмовилася від усіх рішень виграних нею міжнародних судів щодо газу проти РФ. А там мільярди доларів. Якщо Зе-команда на це піде, то Україну більше ні до одного міжнародного суду навіть на поріг не пустять. А Кремль уже заявив, що Україна має взяти на себе оплату того газу, що з 2015 року постачається до «ДНР/ЛНР».

А це 3,6 мільярда доларів США. Чудово виходить, РФ постачала газ своїм найманцям, які воювали проти України, а платити за нього мусять українці.

З цікавістю дивлюся на телеканалі «Еспресо» ток-шоу «Говорить великий Львів». Ця програма стає дедалі популярнішою, зокрема й далеко за межами Галичини, а це багато про що говорить. Люди в студії висловлюються різко й правдиво, без дипломатичних реверансів, з болем за долю України. Зокрема, учасниця АТО Маруся Зверобій розповідала, як підлеглі Романа Труби провели у неї обшук. На її думку, тепер героїв роблять терористами, а терористів — героями. Нардепка Софія Федіна прокоментувала так: «Путін розправляється з українськими патріотами руками Зеленського». Дійсно, «кіборг» генерал Марченко і багато інших учасників війни стали об’єктом політичної помсти з боку нової влади. Зате кремлівську п’яту колону ніхто не чіпає.

Спроби залякати патріотів нагадують відповідні спроби Януковича — побиття студентів, диктаторські закони 16 січня  2014 року, посадки Луценка й Тимошенко. Кожен такий крок радикально революціонізував суспільство, штовхаючи його до рішучих дій.

Учасник АТО з позивним «Червень» зазначив, що влада провокує бійців і порадив: «Не треба злити людей, які пройшли війну».

Від улюбленця мас до ненависного диктатора — не така вже велика дистанція. Це може статися за кілька місяців.

А поки живемо в епоху тріумфуючих «сивох». Але поступово наш «мудрий» народ починає тверезіти, побавляючись пропагандистської «сивухи». За кілька місяців рейтинг пана Зеленського впав з 73% до 52%.

Тенденція очевидна.

Журналіст Остап Дроздов у студії «Говорить великий  Львів» сказав: «Сьогодні мою країну здають, як річ до ломбарду, ми зіскочили з російської газової голки, а тепер нас знову на неї садять. Для Путіна газ — це не товар, а зброя. Формально російський газ — дешевий, корупційний, але платити за нього доводиться дуже дорого, кров’ю й залежністю. А не відзначити різкий поворот Зеленського в бік Москви може лише баран».

Ексвіцеспікер Верховної Ради Руслан Кошулинський вважає, що виборці Зеленського діляться на дві категорії. Перша — це «противсіхи», це анархічний бунт у стилі Нестора Івановича Махна: «бий червоних, поки не побіліють, бий білих поки не почервоніють», «бий гетьмана», «бий Петлюру» й узагалі «бий усіх». Друга категорія — це прибічники неукраїнської України, вони підтримуватимуть Зеленського до кінця.

Нардеп від «Батьківшині» Михайло Цимбалюк назвав нинішню діяльність Зе-команди «Турборежимом ліквідації України». «Зелений» нардеп Герус пролобіював покупку електроенергії в Росії, коли свою нікуди дівати. І хоч би що ми казали, — скаржився Цимбалюк, — «зелені» тупо роблять своє».

А рухомий рядок «Еспресо» інформував: нібито Зеленський хоче запропонувати Меркель, Макрону ну й Путину ідею «муніципальної варти» в «ОРДЛО», сформовану з місцевих бойовиків. Чи не означає це, що де-факто Зеленський хоче допомогти Путіну заховати 1-й й 2-й армійські корпуси російської армії, сформовані з жителів Донбасу, під виглядом «муніципальної варти»? Можливо, Путін не погодиться на таку назву, може, йому більше подобається «народна міліція»?

Отже, Зеленський і Путін, можливо, посперечаються, як слід називати на Донбасі злегка замасковану російську армію.

З одного боку, Зеленський заявляє, що вибори на Донбасі відбудуться лише після того, як будуть виведені всі іноземні війська, а з другого — готовий закрити очі на їхню присутність там, зробити вигляд, що не помітив...

На каналі «Прямий» виступав кримськотатарський журналіст Айдер Муждабаєв. На його думку, ми живемо на якомусь сюрреалістичному світі. Відбуваються якісь абсурдні псевдодипломатичні «миротворчі» танці. Путін не дозволить жодних чесних виборів на Донбасі й не дасть Україні контролювати свій кордон. Він створив цю «Новоросію», він навіював російському плебсові, що захистив росіян на Донбасі від «українських фашистів», і що, тепер відмовлятиметься від цього? Путін йтиме вперед. Поки в нього немає підстав для відступу. У Росії відкрито проводять навчання з бомбардування Одеси, висадки десантів на українське узбережжя, а в Україні займаються якоюсь нісенітницею, якимись «мирними» заграваннями з агресором. Нам в Україні треба гарячковими темпами укріплювати армію, створювати всенародні сили територіальної оборони. Росія готується до широкомасштабної агресії проти України. І лише сліпі можуть цього не бачити. Найбільш сліпою в Україні виступає Зе-команда. Вона сьогодні виконує програму «присплять лукаві» (Тарас Шевченко). І вже багато досягла на цьому шляху. Боюся, що ми зустрінемо широкомасштабну агресію морально й психологічно не готовими (як 2014 року).

Що чекає нас 2020-го? Що буде з Батьківщиною і з нами?

Боже, врятуй Україну»!

Ігор ЛОСЄВ
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ