Наука – це корінь і насіння, і основа всякої користі як батьківщини, так і церкви
Феофан Прокопович, український богослов, письменник, поет, математик, філософ

«Харчування і духовність не можна розділяти»

Оксана Островська про вегетаріанство та здорову їжу
26 листопада, 2010 - 00:00

Кандидат медичних наук, лікар невропатолог вищої категорії, спеціаліст з гігієни харчування, тернопільська поетеса Оксана Островська впевнена: щоб бути здоровим, потрібно грамотно харчуватися. А переконалася вона в цьому з власного досвіду, коли в 36 років довелося обирати: чи бути інвалідом, чи працювати над собою і бути здоровою. Відтоді вже 15 років пані Оксана допомагає одужувати своїм пацієнтам, розробляючи для них програми раціонального харчування.

— Пані Оксано, ви одна з тих вісімнадцятьох відсотків людей на планеті, які відмовилися вживати м’ясо. Кажуть, у вегетаріанстві є духовний аспект.

— І ще я не вживаю риби та яєць. А відмовилась я від м’яса на початках, не виходячи з духовного аспекту, а виходячи із здорового глузду. Просто, коли я зменшила в своєму раціоні кількість м’яса, то помітила, що без нього почуваюся ліпше. Згодом у колі моїх друзів побільшало вегетаріанців і серед них були люди, які відмовилися вживати м’ясо з етичних міркувань. Звичайно, у вегетаріанстві є духовний аспект. Взагалі харчування і духовність — два питання, які не можна розділяти. Свого часу споживання їжі звели до грубого поняття калорійності і вмісту білків, жирів, вуглеводів. Ця ситуація існує майже 150 років і за цей час людство дійшло до того, що кількість хвороб різко зросла, кількість хворих теж. Дехто вбачає в тому, звичайно, негативи науково-технічного прогресу, стреси, але харчування тут відіграє чималу роль.

— Раціональне харчування слід розглядати як один з головних чинників продовження активної життєдіяльності. Що потрібно їсти практично здоровій людині, щоб не захворіти на хронічні недуги, почуватися бадьорою і життєрадісною довгі роки?

— Я більше схиляюся до того, щоб вранці вживати фрукти, в обід — каші і овочі, а вечеря повинна бути білковою з певною кількістю сирих овочів. Першими в списку білкових продуктів є зернобобові. Наша традиційна квасоля єдиний продукт, який має право на зберігання в холодильнику. Тобто ми можемо її приготувати на два дні, але не більше, і використовувати для приготування, наприклад, вінегрету. Квасоля також на відміну від інших овочів та фруктів зберігає свої ферменти після термічної обробки. А вони нам необхідні для травлення білкової їжі. Термічно приготовленої їжі в нашому раціоні мало би бути не більше 30—40%. Що стосується каш, то деякі крупи можна вживати майже в сирому вигляді. Тобто ми можемо їх просто промити, замочити джерельною водою. Тоді вони набухають і навіть проростають. Це для сироїдів. Загалом, готуючи кашу, попередньо бажано крупу замочити, деякі можна попередньо прогріти. Традиційними для українців є овес, ячмінь, пшоно і гречка. Про цілющі властивості гречки можна говорити годинами. Єдине, чого вона не любить, — це тривалої термічної обробки. Можна гречку залити окропом і довести лише до кипіння, накрити периною чи подушкою і за пів години матимемо прекрасну кашу. Це так звана «каша в подушках». У зимовий період важливо в щоденному раціоні мати бурячок з хроном. Хрін очисник і наш захисник. Вживання його запобігає вірусним захворюванням в зимовий період. Загалом їжа, яку ми вживаємо, може бути як нашими ліками, так і нашою отрутою. На жаль, сучасне суспільство схильне обирати отруту. Це не тому, що воно не розумне, а тому, що в нас зараз надається перевага смаковим відчуттям. Ми звикли мати в роті певний смак і хочемо, щоб було солоне, солодке, з майонезом, кетчупом. У продукти вводяться підсилювачі смаку — глутамат натрію та інші хімічні речовини — і викликають наше звикання до певної гармонії синтетичного смаку.

— Зрозуміло, чому шкідливо їсти чіпси, снікерси ...

— Є люди зі стійким організмом, які можуть декілька раз вжити такі продукти, але вони розуміють, що це шкідливо і перестають цим харчуватися. Чому одні люди кидають пити, кидають палити, а інші, так би мовити, йдуть до кінця? Те саме стосується й продуктів харчування. Тобто, якщо в продукти харчування й надалі закладатимуть синтетичні речовини і привчатимуть до них людей, то відповідно ці люди вже ніколи не захочуть їсти натуральні продукти.

— Треба дотримуватися поради древньогрецького філософа Сократа: «Потрібно їсти, щоб жити, а не жити, щоб їсти».

— Не переоцінювати значення їжі. Ми багато говоримо про жертви Голодомору, про те, як було важко, але мало задумуємося над тим, як декому вдалося тоді вижити? Я спілкувалася з людьми, які пережили Голодомор і дізналася дуже багато цікавого про дикоростучі їстівні трави. Раніше, до введення в харчовий раціон великої кількості тих продуктів, які ми зараз маємо, люди звично харчувалися тими травами, коріннями, дикоростучими рослинами. І там, де в родинах збереглися ці древні знання, пережили Голодомор. І зараз ці вже літні люди не купують їжу в супермаркетах, харчуються скромно.

РЕЦЕПТ САЛАТУ

Останні декілька днів у мене почався період сироїдіння. Тобто я не вживаю вареної їжі, хлібобулочних виробів і зараз основне в моєму раціоні — різноманітні салати. Ось один, що мені найбільше смакує. Беремо гарний сирий буряк — свіжий, червоний, вирощений без хімічних добрив. Тремо його на великій тертці, додаємо потертого кореня селери, жменю квашеної капусти, сирий гарбуз, замочене або краще пророщене насіння соняшника, цибулю і трішечки потертого на дрібній тертці свіжого кореня імбиру. Заправляємо салат нерафінованою, першого відтискання олією — соняшниковою, кунжутною чи лляною. Співвідношення продуктів може бути різним, адже є люди, які більше люблять гарбуз чи селеру. Хто не любить селери, може замінити її морквою. Суть в тому, що ви можете взяти кореневі овочі, які у вас є, і додати чи квашеного огірка, чи квашеної капусти, додати цибулі і нерафінованої олії, а також насіння кунжуту, соняшника, гарбуза, розмочені горіхи, а можете насіння змолоти і посипати ним салат. Замість квашених огірків чи капусти можете додати трішечки бурякового квасу чи соку з квашеної капусти, в крайньому випадку соку лимона. Кожна жінка є творчою особистістю, і якщо вона підійде до питання приготування їжі з творчих позицій, а не з того скільки грамів чого треба, то тоді страва буде її власним витвором мистецтва.

Лариса ОСАДЧУК, Тернопіль
Газета: