Доля випробовує тих, хто намірився іти до великої мети, але сильних духом не спіймає ніхто, вони зі стиснутими руками вперто і сміливо ідуть до наміченої мети.
Катерина Білокур, українська художниця, майстер народного декоративного живопису

Благородна печіночниця

Із неї починається весна
19 березня, 2021 - 11:20

На початку квітня, а трапляється, й уже наприкінці березня, в дитинстві ми завжди ходили в Соколині гори за пролісками. Їх там було багато, цілі галявини, ба навіть поля! Місцями в лісі ще лежав сніг, а між ними вже пробивалися перші квіти. 

Мало квітів, які можуть похвалитися таким небесно-блакитним кольором, лишень хіба барвінок чи цикорій. Але ті з’являються, коли навколо достатньо кольорів і цвіту, мабуть, тому так не вражають.

Здавалося, що так буде завжди — початок весни і проліски. Ніхто з нас навіть уявити не міг, що прийдешні покоління їздитимуть у тури, щоб лише подивитися на цю небесно-блакитну красу  — побачити квітучі галявини пролісок, анемон, крокусів, сон-трави.

ПРОЛІСКИ МАЮТЬ ТРИВАЛИЙ ПЕРІОД ЦВІТІННЯ 

Усі першоцвіти по-своєму готуються, щоб прискорити свою появу ранньою весною,  — розповідає біологиня Марія САВЧУК.  — Проліска благородна теж має свої таємниці. Насамперед завдяки тому, що її листя залишається зимувати, вона може скористатися найпершим сонячним промінням. Засинаючи, проліска залишає на поверхні ґрунту свою квіткову бруньку, з якою і йде під сніг. Вона й росте там, де до появи листя дерев можна отримати досхочу сонячного тепла. Коріння проліски залягає неглибоко, у верхньому шарі ґрунту, який найшвидше прогрівається. От і з’являється проліска весною однією з перших квітів.

Кожна квітка проліски квітне не більш ніж п’ять днів, але вони швидко змінюють одна одну так, що квітковим килимом можна милуватися два, а то й три тижні. На відміну від більшості першоцвітів, у проліски після цвітіння відростає листя. Спершу покрите пухнастими ворсинками, згодом воно стає коричневим і жорсткішим. Можливо, старе листя служить саме для обігріву квітучих стеблинок. Адже темна поверхня такого листя утримує тепла більше, ніж свіжа, блискуча. 

Перецвівши, рослина намагається якнайшвидше кинути насіння в ґрунт, ще повний вологи, бо так воно має більше шансів прорости і зберегтися.

Проліски поширені в помірній зоні Європи та Східної Азії. Вони ростуть майже по всій Європі, крім крайніх північних і південних регіонів, у листяних і мішаних лісах або серед чагарників.

В Україні ніжні першоцвіти зростають переважно в західному й правобережному Поліссі, в західному Лісостепу. Найчастіше їх можна побачити у Волинській, Рівненській, Житомирській, Хмельницькій областях. Полісся часто починає квітувати саме з цих пролісок.

БОТАНІЧНЕ ІМ’Я КВІТКИ  — ПЕЧІНОЧНИЦЯ

Назва квітки «печіночниця»  — пряма калька з латинської мови. Чому ж квітка отримала таку назву? В давнину люди зазвичай пов’язували зовнішній вигляд рослин з їх потенційними лікувальними властивостями. Оскільки листя цієї рослини зовні нагадують форму печінки, то стародавні лікарі були впевнені, що вона лікує хвороби цього органу.

Із часом, звісно, з’ясувалося, що це не так, але квітка так і лишилася печіночницею благородною, або гепатикою, хоча в побуті її рідко хтось так називає, крім біологів.

Зате в різних місцевостях іменують проліска блакитна (багатьом відомі й інші проліски, як-от проліска сибірська, чи поникла), переліска, вітриця весняна, троянок...

Печіночниця належить до квіткових рослин родини жовтецевих. Отож її найближчі родички  — теж весняні квіти  — анемони, сон, калюжниці.

В Україні росте печіночниця європейська. А є ще азійські, японські, північноамериканські види, які дуже відрізняються між собою. 

СВІЖА РОСЛИНА ОТРУЙНА

Давні лікарі, які вірили, що рослина лікує ту частину організму, на яку схожа, використовували листя печіночниці насамперед для лікування печінки і жовчного міхура. А побічно вивчали та застосовували й інші властивості першоцвіту.

Народна медицина й нині використовує листя печіночниці для лікування. Переважно як кровоспинний і сечогінний засіб та при ревматизмі, оскільки листя проліски містить глікозид протоанемонін, анемолову олію, дубильні та цукристі речовини, камфору, сапоніни. 

Квіти застосовують при жовтяниці, від золотухи, кашлю, бронхіту, пропасниці, головного болю, при хворобах шкіри.

Печіночницю звичайну використовують як засіб, що стимулює секрецію жовчі, підвищує діурез, має відхаркувальні та антисептичні властивості й позитивно впливає на обмін речовин. Настоєм рослини також полощуть рот і горло, промивають гнійні рани, трофічні виразки, шкірні виразки та висипи. 

У ветеринарії свіжими квітами і листям печіночниці лікують худобу від сибірки.

При лікуванні людей, застерігають лікарі, слід використовувати лишу сухе листя і квіти, оскільки свіжа рослина отруйна, а тому досить небезпечна. При сушінні ж отруйні речовини частково руйнуються. Та навіть сухою печіночниця може неабияк нашкодити слизовим організму, тому вживати її можна лише під наглядом лікаря.

Квітникарі ж радять навіть роботи з посадки пролісків виконувати лише в гумових рукавичках. А розводять і садять їх нині багато  — різноманітні й різнокольорові сорти пролісок дуже прикрашають садки і клумби. 

Ландшафтні дизайнери вважають ці квіти дуже декоративними, до того ж, вони зацвітають одними з перших і мають тривалий період цвітіння.

Поєднуючи проліски з іншими рослинами, не забувайте про ніжний характер цих квітів, яким можна легко нашкодити. Найкращі сусіди для них  — теж першоцвіти, а ще папороті.

Людмила СТУПЧУК
Газета: