Оскільки українська нація кілька століть шукала свого визволення, остільки ми розцінюємо це як непереможне її бажання виявити й черпати своє національне офарблення.
Микола Хвильовий, український прозаїк, поет, публіцист

Бородата сова

Один із найхаризматичніших птахів — маркер стабільності Полісся
30 квітня, 2021 - 10:25

Уперше гніздування цього харизматичного виду в Україні спостерігали на півночі Житомирщини1985 року, тоді в Поліському природному заповіднику зареєстрували три гніздові пари, — розповідає біологиня МАРІЯ САВЧУК. — Згодом — в урочищі Сира Погоня, що на Рівненщині. Сова бородата, хоч і зрідка, трапляється нині на півночі Полісся, в Житомирській, Рівненській та Волинській областях, а ще на північному заході Київської області. Оптимальними умовами для існування виду учені вважають старі ліси. Та бородата сова віддає перевагу не суцільним масивам, а ділянкам, що межують з відкритими просторами сфагнових боліт, згарищами та пустками.

Узагалі ж ареал сови бородатої охоплює Північну Америку від Центральної Аляски на схід до Західного Квебеку. В Євразії — від Скандинавії на схід до басейну Анадиру, узбережжя Охотського і Японського морів. А в канадській провінції Манітоба вона навіть має почесний статус пташиного символу.

НАЙБІЛЬША З УСІХ СОВ

Бородата сова — птах досить великий, а також гарний, як і всі сови. Це чи не найбільша з сов, проте такою її робить не вага, а насамперед оперення.

Дорослі птахи мають сірувато-буре забарвлення з темними і білуватими плямами. Певно, бачили на фото сов із дивовижним округлим обличчям, яке орнітологи називають лицевим диском? Це вона. Так от, сова бородата має найбільший лицевий диск серед усіх хижих птахів (а вона все ж хижий птах). Бородата — бо має чорну пляму під дзьобом, схожу на бороду, а ще білий комірець на шиї.

«Велика голова і маленькі очі надають птахові якогось демонічного вигляду», — описує бородату сову один птахознавець, якому таки вдалося зустрітися з нею на Поліссі. Що ж, демонічними і вісниками загрози більшості людей здаються чи не всі сови. А от добродушною її точно не назвеш, особливо зараз, у період гніздування.

НАВІТЬ ВЕДМЕДІ ОБХОДЯТЬ МІСЦЯ ГНІЗДУВАННЯ ЦИХ ПТАХІВ

Матінка сова, яка охороняє пташенят, поводить себе агресивно (що цілком справедливо на її місці). Помітивши непроханих гостей, вона може зустрічати їх уже за десятки метрів від свого дерева. На її обурений крик негайно прилітає самець. Якщо ж хтось все-таки спробує залізти на гніздове дерево, то люті сов немає межі. Вони сміливо пікірують на ворога, намагаючись сильно вдарити його кігтями по спині або голові. Кажуть, жоден звір не наважується розорити гніздо бородатої сови. Навіть ведмеді обходять стороною гніздові ділянки цих птахів. Кожен у лісі знає — їх краще обійти десятою дорогою.

Самець пильно охороняє гніздову ділянку і регулярно приносить самці поживу, поки та насиджує кладку. Коли ж у гнізді з’являються пташенята, ролі батьків дещо змінюються. Тепер самець здебільшого полює, а самка охороняє пташенят. Приблизно місячні совенята починають вчитися літати, спершу махаючи крилами, стоячи на гнізді. Згодом, таки полишивши батьківську оселю, пташенята кілька діб ще сидять на найближчих гілках і голосно кричать, вимагаючи їжі. Ще за тиждень, зазвичай наприкінці червня, малюки віддаляються від гніздового дерева все далі і далі. Та все ж до середини осені сімейство все ще тримається разом.

ЇХНЯ ЇЖА — ПЕРЕВАЖНО ГРИЗУНИ

Їжу бородатої сови становлять переважно гризуни. Іноді сові вдається зловити білку, вкрай рідко — інших птахів. За шість літніх місяців одна бородата сова може з’їсти приблизно сімсот мишей і полівок, — якось вирахували дослідники. Інші звірі як об’єкти харчування її цікавлять мало.

Зазвичай птах, повільно махаючи крилами, в пошуках їжі ковзає над самою землею. Іноді пошуковий політ змінюється на вичікування. Для цього сова всідається на купину або пеньок, вслухається в шерехи і вдивляється в траву. Або ховається, непорушно застигнувши на гілці дерева недалеко від стовбура, а її пір’я зливається з корою дерева так, що птах стає схожим на сучок. Головна зброя птаха, що полює, — прекрасний слух і міцні кігті.

Як і в інших птахів-мишоїдів, чисельність бородатої сови дуже залежить від наявності поживи. В неврожайні на мишоподібних гризунів роки багато пар узагалі не пристають до розмноження, відзначають дослідники.

ТВАРИНИ ВТРАЧАЮТЬ ОСЕЛИЩА ЧЕРЕЗ ЛЮДСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ

Юрій КУЗЬМЕНКО, експерт Українського товариства охорони птахів, орнітолог, що спеціалізується на хижих птахах і в межах міжнародного природоохоронного проєкту «Полісся — дика природа без кордонів» досліджує місця гніздування сови бородатої, зауважує сумну статистику гніздування цього рідкісного птаха на Поліссі.

На обстеженій території Житомирщини перевірено понад п’ятдесят потенційних гнізд цього нічного хижого птаха, — каже орнітолог. — Лише вісім з них були зайняті совами, проте в трьох, хоч вони і створили пари, але яйця не відкладали. Головний чинник, що спричинив невисокий показник гніздування рідкісного птаха, — це зменшення популяції гризунів, на яких полює сова бородата. Серед причин зменшення кількості гризунів фахівці називають насамперед висихання боліт, на яких вони оселяються, та знищення кормової бази через застосування пестицидів.

Ці орнітологічні маркери демонструють небезпеку, що склалася в поліському регіоні та загрозу раритетному біорізноманіттю й усьому живому унікальної природної території, — відзначає фахівець. — Наразі ми є свідками переходу негативних кількісних змін (зниження рівня води, зменшення водно-болотних угідь, скорочення площ лісів через ведення лісорозробок) у природному середовищі Полісся до якісних (втрата тваринами оселищ), які зумовлені людською діяльністю.

Якщо не вжити жодних захисних заходів, процеси, що спостерігаються, зокрема в популяціях птахів, вплинуть і на людський соціум. Щоб зупинити це небезпечне явище, надважливо насамперед зберегти залишки ще не зруйнованих природних ділянок, які створюють каркас стабільності природного середовища Полісся.

Унікальний птах охороняється і міжнародним законодавством, і законодавством країн, на території яких він зустрічається. Але для створення сприятливих умов виживання виду лише цього замало.

Лише розширення та посилення природоохоронного статусу поліських заповідних територій може призупинити руйнівні процеси одного з найбільших у Європі регіонів дикої природи, свідками яких ми є, і забезпечити перспективу його сталого існування.

Людмила СТУПЧУК. Фото Сергія КАНЦИРЕНКА, Українське товариство охорони птахів
Газета: