Нехай думки, укладені в книгах, будуть твоїм основним капіталом, а думки, які виникнуть у тебе самого – відсотками з нього.
Тома Аквінський, теолог, святий католицької церкви

Букет на городі

Ви любите спаржу чи заячий холодок?
3 червня, 2021 - 16:28

Для мене аспарагус — це насамперед «холодок» чи навіть «заячий холодок», який додають до букетів. Особливо, коли на ньому з’являються червоні кульки. У нас в селі він завжди користувався великою популярністю, насамперед для оздоблення урочистих букетів. Мабуть, тому ми не їмо холодок у вигляді пагінців спаржі, хоча вже й знаємо про таку можливість.

ОДНА Й ТА Ж РОСЛИНА У РІЗНІ ФАЗИ РОЗВИТКУ

Багатьох цікавить, чим холодок відрізняється від спаржі. Та нічим, — пояснює біологиня Марія САВЧУК. — Це та ж сама рослина у різні фази розвитку. Якщо паростки спаржі проростуть над поверхнею ґрунту, а її бруньки розпустяться, то така спаржа стане вже не їстівною, а дуже навіть декоративною І саме тоді ми милуємося нею чи прикрашаємо нею букети.

Перше графічне зображення рослини датоване епохою розквіту єгипетської цивілізації, вважають біологи. Паростки спаржі були зображені на фрагменті розписаного фризу, датованого третім тисячоліттям до нової ери, який знайшли археологи. На відміну від спаржі декоративні аспарагуси почали вирощувати значно пізніше, трохи більше, ніж сто років тому.

Найдавнішим культурним видом ботаніки вважають аспарагус лікарський. Його ще називають аптекарським, звичайним і просто спаржею. Саме цю спаржу багато тисяч років тому й вирощували в Єгипті та Середземномор’ї.

У дикій природі аспарагусів можна зустріти як на Середземноморському побережжі, так і в Індії, на Далекому Сході й в інших екзотичних краях. До слова, декоративні південноафриканські види, які поширені в Америці, Австралії, країнах Тихоокеанського регіону, так просто й міцно приєдналися до місцевого розмаїття, що їх почали вважати бур’янами.

СПАРЖА ЗГАДАНА В НАЙДАВНІШОМУ КУЛІНАРНОМУ БЕСТСЕЛЕРІ

У літературі ж спаржу першим згадав відомий давньоримський кулінар Апіцій, який вважається автором першого світового бестселера про їжу «De re coquinaria».

Виявляється, римляни так любили спаржу, що не в силах були відмовитися від неї навіть під час військових походів, а стебла рослини постійно доставляли із колоніальних плантацій.

Про те, наскільки важливою була спаржа для римлян, свідчить бодай те, що про її вирощування писав авторитетний державний діяч тамтих часів Марк Порцій Катон-старший. Існує маса різновидів аспарагуса — для їжі, для використання в декоративних та медичних цілях.

Одні види спаржі — трави, інші — кущі й напівчагарники, з розвинутим корневищем чи розгалуженими або повзучими стеблами.

КРАСИВА І КОРИСНА

Кожен із них має свої особливості й переваги. Деякі з аспарагусів вирощують у декоративних цілях, інші — лише в лікувальних чи харчових. Так, у кулінарії використовують переважно трав’яні види спаржі через те, що саме вони вирізняються особливим смаком.

Спаржа — багаторічна рослина. Вона найкраще росте, звісно, на родючому ґрунті, причому на одному місці, бажано сприятливому, до двадцяти років. А от заболочені, низькі й важкі ділянки не сприятливі для цієї поживної рослини, бо на таких зазвичай утворюється кірка, через яку важко пробитися і такій наполегливій представниці довкілля.

Спаржу їдять у свіжому, вареному, смаженому, запеченому і пареному вигляді. Ба навіть спаржу навіть п’ють. Мало популярний у нас спаржевий сік — дуже корисний напій. Він містить велику кількість лютеїну — речовини, яка охоче бореться з антисклеротичними бляшками. На думку дослідників, вживання такого соку затне навіть замінити медикаментозну терапію. В соці також міститься алкалоїд аспарагін, який знижує тиск, нормалізує серцевий ритм і роботу печінки, тонізує судинну систему.

Між іншим, аспарагін, виділений французькими хіміками на початку дев’ятнадцятого століття, із соку спаржі, де він міститься у великій кількості, став першою амінокислотою, отриманою людиною.

Та ще ж і смачний, як справжнісінький овоч! Завдяки цьому вона посіла гідне місце між томатами, огірками і капустою. Садити і вирощувати спаржу на городі стало популярним насамперед, з огляду на її багатий вітамінно-мінеральний склад і оригінальний смак.

Спаржа — справжня крамниця різноманітних хімічних елементів. У її складі, зокрема, є магній, який має заспокійливу дію, калій — що забезпечує сечогінний ефект. А ще вона містить йод, необхідний для нормального функціонування організму, натрій, фосфор, цинк, залізо, кальцій, бета-каротин.

У складі спаржі міститься також нікотинова кислота, яка благотворно впливає на організм задля профілактики подагри, гепатиту, атеросклерозу, цирозу печінки. До того ж, вона знімає напруженість судин, тиск, сприяє нормалізації кровообігу.

Спаржа знижує рівень цукру в крові, через що її рекомендують вживати людям, котрі страждають на діабет. При регулярному вживанні цього продукту, відзначають дієтологи, нормалізується вироблення інсуліну.

ФУЧЖУ НЕ РОДИЧКА, А СПАРЖЕВА КВАСОЛЯ — ДУЖЕ НАВІТЬ

Корейською спаржею не лише в Україні помилково називають продукт, який до справжньої спаржі не має жодного стосунку. Фучжу, яке дехто полюбляє, — це продукт переробки соєвого молока. В англомовних країнах його зазвичай називають японським словом «юба» або tofu skin. І якщо спаржа приваблює й через те, що в ній мало калорій, то про фучжу, багату білками і рослинними жирами, цього не скажеш.

ТАКИЙ ДЕКОРАТИВНИЙ ХОЛОДОК

Всі точно знають аспарагус і як гарну декоративну рослину «холодок», яку люблять і охоче використовують ландшафтні дизайнери.

З роками він розростеться в ефектний розгалужений кущ, який чарівно виглядає, особливо восени — з намистом червоних ягід і ошатними жовто-зеленими голочками Якщо на зиму ви залишите незрізаним хоч одне стебло з ягодами, то навесні вони проростуть і без зайвої турботи оздоблять ваш садок або подвір’я — чи куди ще занесе життєздатну насінину.

Людмила СТУПЧУК, фото автора та з відкритих джерел
Газета: