Чапля в дикій природі та в місті

Ви ж відразу розумієте, звідки назва «чапля», правда? Звісно, від слів «чапати», «чалапати» — ходити, особливим чином переставляючи ноги, — написано в словниках. Ми й самі час від часу любимо так ходити, особливо по воді, хоча чомусь забороняємо це робити дітям. А от чаплям, на щастя, цього ніхто заборонити не може.

А ще добре, що ніхто вже, здається, не претендує й на їхнє чудове пір’я, яке в давніші часи використовували для прикрашання капелюхів.

Сіра чапля — не вважається надто рідкісним птахом, а от деякі інші види чапель не вдалося відновити повною мірою. Зокрема, в Україні до Червоної книги занесена жовта чапля.

ЧАПЛЯ В ПОЛЬОТІ — ОСОБЛИВЕ ВИДОВИЩЕ

В Україні сіра чапля — гніздовий, перелітний і зимуючий вид, — розповідає біолог Марія САВЧУК. — Мігрує птах скрізь, а от для зимівлі обирає Закарпатську рівнину, території в Придунайському регіоні та на півдні Криму. Час від часу її можна зустріти й на інших ділянках морського узбережжя або ж на водоймах у глибині суходолу. Вона любить болота, що поросли очеретом, заплави річок. Я не раз зустрічала сіру чаплю в товаристві інших птахів — найчастіше лелек і білих чапель в очеретяних заростях на Случі. Але помилуватися ним обережний птах дозволяє лише здаля.

Сіру чаплю, яка летить, можна відрізнити від інших великих птахів її певними уподобаннями: вона складає свою граціозну шийку у вигляді латинської букви S, таким чином голова опиняється на спині, а довгі ноги витягує позаду тулуба. Не змінюючи висоти, птах летить рівно, мовби по струні.

Обравши місце посадки, планерує й опускається точнісінько туди. Чапля, незважаючи на свій немалий ріст, дуже легенька пташка, тому їй не потрібно особливо маневрувати, щоб точно приземлитися.

Особливо гарне видовище — чапля, що летить над водою, відображаючись у її дзеркальній гладі. Опустившись на мілководдя, птах може довго нерухомо стояти на одній нозі, чекаючи, коли необережна здобич — риба, водяний вуж, жаба чи жук, — втративши пильність, підпливе достатньо близько, щоб її можна було схопити міцним дзьобом. Проте чаплі, на відміну від водоплавних птахів, не пірнають і не плавають, оскільки не мають копчикової залози, що змащує пір’я жиром, щоб воно не промокало. А ось на одній нозі може стояти легко і довго, бо будова її колінного суглоба особлива. У цей час інша нога, притиснута до тіла, відпочиває і гріється. Така поза, окрім того, дозволяє чаплі чудово маскуватися. «Хіба може бути птах на одній нозі?» — думають дурненькі рибки і приймають її за очеретину.

Здобич чапля вишукує і на мілководді, і на суші. Головний її раціон — риба, проте пташка частенько, гуляючи луками чи полями, виглядає й ховрашків, мишей, землерийок, ящірок, вужів...

ПІД ЧАС ГНІЗДУВАННЯ ПТАХ СТАЄ МЕТУШЛИВИМ

Здебільшого мовчазна, чапля стає шумливою під час гніздування, проявляючи турботу про партнера і пташенят. Гніздяться сірі чаплі переважно колоніями, часто з іншими видами чапель на високих деревах, зокрема на соснах та чагарниках поблизу води. На одному дереві може бути кілька гнізд (в середньому — три, але траплялося й до 20 гнізд). Якщо колонія чапель має сусідів, то вони гніздяться вище за інших птахів. До речі, одне і те саме гніздо птахи можуть використовувати багато разів. Самець шукає для будівництва гнізда гілки, очерет, інший підклювний матеріал. А самка вже порядкує в гнізді, дбаючи про майбутнє потомство.

Гніздо чапель легке, як і самі птахи, дереву воно не заважає, хоч після кожного чергового капітального ремонту стає трохи масивнішим. Як ось на фото, зробленому у Рівненському державному заповіднику.

СИМВОЛ АМСТЕРДАМА

Уже протягом багатьох років сірі чаплі вважаються символом Амстердама. Ці начебто відлюдкуваті птахи люблять це місто і, як і люди, вважають, що воно прекрасне. Вони гуляють Амстердамом, як у наших містах голуби. І як ми до голубів, амстердамці звикли до чапель і охоче годують їх.

А птахи, здається, чудово пристосувалися до міського життя і зовсім не проти, щоб їх підгодовували свіженькою рибкою, якої в цьому місті-порті задосить. Та й самі навчилися знаходити і рибу, й інші харчі, які їм до вподоби. Їх частенько можна побачити не лише на каналах і озерах, а й на міських ринках, де вони вишукують щось смачне. Сотні птахів прилітають узимку в місто у пошуках харчів і тепла.

Нідерланди взагалі мають найбільшу колонію сірих чапель у Європі. Птахи гніздяться там не лише в лісах, а й у міських парках та скверах. Сірі чаплі настільки популярні в країні, що про них знімають документальні фільми і проводять конкурси, хто сфотографує в одному кадрі найбільше цих птахів. Відомо, що найбільшим результатом поки було 29 чапель. Трохи менше їх на фото Оксани Ралдугіної, зробленому на Черкащині.

ФОТО З САЙТА WIKIPEDIA.ORG

У ВЕРЕСНІ СІРІ ЧАПЛІ ВІДЛІТАЮТЬ

Найчастіше сіру чаплю плутають з лелекою, хоча вони дуже відрізняються і зовні, і манерами. А втім, з ким тільки не плутають нашого національного птаха — лелеку, який насправді значно більший, ніж чапля, має чорну гузку (інша його назва — чорногуз), пряму шию, тоді як у чаплі вона вишукано вигнута.

Окрім того, лелека веде винятково денний спосіб життя, тоді як чапля — і денний, і нічний, і ранковий, і вечірній. А ще лелеки (помітили?) живуть переважно на підвищеннях — деревах, стовпах, а чапля — на низині, особливо полюбляючи болота.

У вересні сірі чаплі зазвичай нас покидають. Вони не дуже люблять осінь, а холоди й поготів. Замерзає вода, ховається на глибину риба, заповзають у нірки жаби й миші... Сумно. Тому і відлітають птахи на зимівлю — на Балкани, в Малу Азію, в Африку, навіть не чекаючи такого бажаного нам бабиного літа.

Наступної весни вони знову летітимуть до нас, хоча вже мали змогу не раз переконатися в людському егоїзмі й жадібності, спостерігаючи розорані заплави, спалені очерети, вирубані біля водойм ліси і чагарники, забудовані береги. Птахам це зрозуміти ще важче, ніж людям. Отак і живемо: одні люблять птахів і чекають їх, інші — роблять усе, аби їхнє перебування в нас стало справжнім випробовуванням на виживання.