Шлях героя — це здійснити силою своєї віри прірву між тим, що людина бажає, і тим, що є реальне.
Ярослав Стецько, український політичний та військовий діяч

Дивовижні птахи з північних лісів

Говірливі шовкохвости прилітають до нас у пошуках плодів та ягід
10 січня, 2019 - 16:09

«Прилетіли «нарядні» птахи з листівки», — звали мене до вікна діти пошепки, щоб чарівні птахи за вікном, бува, не почули. Під вікном, на горобині, й справді сиділа зграйка пташок з нашої улюбленої новорічної листівки — омелюхи! А неподалік дерева зачаровано витріщалися на них кілька перехожих. Вони й справді виглядають ошатно: сіро-рожеві, з чорними крилами, на яких видно яскраві жовті й білі смужки, чорний хвіст з окантовкою, чорна плямка на шийці, чорні стрілки біля очей. На голові — гарненький рожевий чубчик. Омелюхи не дуже лякливі й узимку не бояться сусідства з людиною.

ПТАХИ НАДИХАЮТЬ І ПОЛІПШУЮТЬ НАСТРІЙ

Птахи спочатку неголосно, а потім пронизливо щебечуть, оголошуючи горобину своєю територією. Люблять вони ласувати й білими соковитими ягодами омели. Якщо, звісно, їм не заважатимуть дрозди-омелюхи, які вважають, що володіють ексклюзивними правами на цю рослину.

Восени й узимку меню омелюхів складається із плодів та ягід, — розповідає біолог Марія САВЧУК. — У цю пору вони поїдають велику кількість плодів ожини, глоду, горобини, шипшини, бирючини, барбарису і бузку, ба навіть яблука й груші, які залишилися на дичках. Птахам найбільше подобаються дерева й чагарники з яскравими соковитими плодами, особливо ті, які тримаються на гілках пізньої осені й узимку, допомагаючи їм пережити тривалі періоди негоди.

Такі дерева й чагарники не лише дають поживу місцевим птахам, а й приваблюють до нас лісових та перелітних птахів, розповідає ландшафтний дизайнер Тетяна ДЕМЧЕНКО. — Зокрема, рясний урожай калини, звичайної, чорноплідної та скандинавської горобини може залишити в місті чи у вашому саду надовго омелюхів та інших перелітних птахів. А ще дизайнер-птахолюб радить залишати на клумбах трохи насіння квітів, а на кущах — ягід. Обрізку ж та омолодження дерев, на її думку, краще перенести на весну. Це збереже птахам їжу і допоможе їм укритися в гілках. Та й дасть змогу збільшити в місті кількість птахів, які є частиною його екосистеми, але через брак їжі взимку відлітають або гинуть. На думку ж психологів, у зимову пору, коли довкола немає квітучих дерев, квітів, метеликів, спостереження за птахами допомагає багатьом людям підтримувати психологічну рівновагу, поліпшує емоційний стан.

Зазвичай неповороткі омелюхи під час пошуку їжі вправно скачуть по дереву на своїх коротких лапках. Часом вони кумедно звішуються головою вниз з гілок, щоб дотягнутися до смачних ягід. Ковтають вони швидко, навіть не пережовуючи. Омелюхи переварюють лише ягідний м’якуш, тому кісточки видаляються з їхнього організму разом із послідом. Так птахи сприяють розповсюдженню багатьох видів рослин. В омелюхів дуже ціпкі кігтики, які допомагають їм триматися на дереві. Водночас вони ж заважають птахам пересуватися по землі. Певно, через це омелюхи спускаються додолу неохоче — головним чином, щоб викупатися у незамерзлих калюжах і, почистивши після цього пір’ячко, знову стати ошатними шовкохвостиками.

А ось навесні і влітку, коли омелюхи повертаються на свої рідні землі, їхнє меню складається переважно з комарів.

ПОРА ЗАЛИЦЯНЬ В ОМЕЛЮХІВ ПОЧИНАЄТЬСЯ ВЗИМКУ

В Україну омелюхи прилітають із північних країв Європи. Якщо ягід у місцевості багато, вони затримуються надовше, мало — летять далі, голосно співаючи в польоті свою улюблену пісеньку про «свірірі-свірірі». Давньоруською мовою ім’я пташки — «свиристель» означає «свистіти, кричати». Так називають їх і зараз російською мовою. Німці називають цього птаха шовкохвостом, англійці — воскокрилом, американці — також воскокрилом, тільки богемським. В Україні птаха зовуть омелюхом за те, що він полюбляє ягоди омели. Білоруською ж його назва — «амялюшка» — теж пов’язана з особливою любов’ю цих пташок до омели.

«Останніми роками спостерігається зміщення строків прильоту омелюхів на кінець грудня — початок січня, зате вони довше затримуються навесні. Раніше, пам’ятаю, їх прилітало більше, часом уже в листопаді, — каже харків’янин Ігор КОЗИЦЬКИЙ, знавець пташиного світу. Саме під час кочівель у холодну пору року омелюхів переважно й вивчають дослідники. Адже в інший час ці птахи намагаються вести непомітний, навіть потаємний спосіб життя».

«До Рівненського заповідника омелюхи прилітають разом зі сніжними морозами, приблизно у другій половині грудня, — розповідає Ростислав ЖУРАВЧАК, заступник директора заповідника з наукової роботи. — Як і на решті території України, тримаються завжди там, де можна поїсти. Часто їх можна побачити серед листяних дерев, зазвичай березових, уражених омелою. Навесні, буває, трапляються до середини квітня. У цю пору кілька разів бачив птахів на відкритих болотах з рідким підростом низьких дерев. Можливо, їм припала до вподоби журавлина, яка залишилася після зими».

Живуть омелюхи переважно в лісах — хвойних, березових і змішаних. Гніздяться вони у Північній Європі, Азії та Америці. На території Євразії ареал цього птаха простягається від Фінляндії до Камчатки, а в Америці охоплює Аляску, північно-західні штати США, центральні й західні провінції Канади.

«Ці дуже компанійські птахи літають до нас переважно зграйками, — розповідає Марія Савчук. — Усамітнюються вони лише на час гніздування та висиджування пташенят. Але часто навіть тоді живуть великими колоніями. Восени для перельоту в південніші краї, «на зимові квартири», вони збираються у великі зграї, де може бути до 200 пташок. На місці зимування омелюхи зазвичай розбиваються на зграйки по 20 — 50 птахів, які й надалі тримаються разом. Цікаво, що пора залицянь в омелюхів починається взимку, ще до відльоту на місця гніздування. Як тільки починається весняне потепління, птахи знову повертаються в рідні північні краї, щоби продовжити свій рід. Там, на деревах, що ростуть на болотах, вони будують свої гнізда. І доки самка висиджує яйця, про її харчування дбає самець, а пташенят годують уже обоє батьків, турбуючись про них, аж доки ті не стануть зовсім самостійними».

ВОНИ НЕ ПРИНОСЯТЬ НЕЩАСТЬ, А ДЕЗОРІЄНТУЮТЬСЯ В ПРОСТОРІ

Оскільки омелюхи дуже полюбляють ягоди, які часом уже на деревах чи кущах зброджують, та їдять їх у непомірній кількості, то з птахами трапляються сумні історії, коли ті впадають у стан сп’яніння й дезорієнтації. Від цього вони втрачають координацію рухів і можуть ударятися об тверді предмети, наприклад вікна чи стіни будинків, ба навіть гинути. У давнину, коли люди не розуміли цих обставин, вважали, що птах приносить погану звістку, стукаючись у вікно чи об стіну будинку. Люди розцінювали подібне явище як поганий знак. Сучасні ворожки радять у такому разі поставити між рамами гілку горобини, що нібито допоможе відвести можливі нещастя. Насправді, звісно, це звичайні забобони.

Культурологи ж вважають, що саме омелюхи разом із соловейками слугували у прадавніх слов’ян моделлю для створення старовинної дитячої іграшки — пташки-свистульки. Спочатку такі свистки використовували пастухи, пізніше — маги, щоб викликати дощ. Згодом почали робити іграшки, переважно з глини чи дерева, якими охоче бавилися діти.

З настанням зими омелюхів можна зустріти будь-де: у міських парках і скверах, на узліссі й сільському подвір’ї. До речі, дізнатися, що вони з’явилися, дуже просто. Якщо на снігу під ягідним деревом чи кущем побачите цятки ягід або ж насіння, яке омелюхи так і не змогли переварити, то це означає, що птах вже у ваших краях.

Зустрічайте цих чудових птахів, і нехай вони приносять вам лише хороші новини та гарний настрій! Ви ж не забули, що настала пора, коли казки оживають, а мрії стають дійсністю?

Людмила СТУПЧУК, Рівне. Фото Оксани РАЛДУГІНОЇ, сайт «Птахи України»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments