Доля випробовує тих, хто намірився іти до великої мети, але сильних духом не спіймає ніхто, вони зі стиснутими руками вперто і сміливо ідуть до наміченої мети.
Катерина Білокур, українська художниця, майстер народного декоративного живопису

Герань і пеларгонія

Все одно як журавель і лелека
11 березня, 2021 - 17:03

Шляхетна, декоративна, непримхлива — такі епітети і герань, і пеларгонія справедливо заслужили від квітникарів. Погляньте, як вони прикрашають наші балкони і тераси влітку, роблять їх затишними, квітучими і привабливими.

Щодо назв рослин — «герань» і «пеларгонія» — чимало плутанини. Тривалий час (та багато хто й зараз) думали, що це назви однієї й тієї ж рослини, яку ми часто називаємо просто калачиками. Насправді ж — це дві різних квітки, які суттєво різняться, хоча зовні дуже схожі. Але певно не більше, ніж лелека з журавлем, яких, трапляється, деякі люди теж не розрізняють.

Так от, підказка: «реlargos» перекладі з грецької мови означає «лелека», а «geranium» — «журавель», у Великобританії і США герань називають — Cranesbill, тобто «журавельник», що пов’язано насамперед із схожістю насінин цих рослин із дзьобом птахів.

ПРЕДСТАВНИКИ ОДНОГО СІМЕЙСТВА — ЗАВЖДИ РОДИЧІ

Головна подібність, звісно, в тому, що обидві рослини — представники одного сімейства — геранієвих, — розповідає біологиня Марія САВЧУК. — До складу сімейства входить п’ять родів і понад вісімсот видів — спробуй тут розберися!

Власне непорозуміння з назвами — герань і пеларгонія — виявилося ще у ХVІІІ столітті, коли відомий голландський ботанік Йоханнес Бурман вирішив виділити окремо кожну з цих культур в окремий рід. Тут і з’ясувалося, що інший видатний вчений — його колега швед Карл Лінней — вже представив свою класифікацію, де об’єднав через аналогічність плодової коробочки обидві рослини в одну категорію. Зауважимо, що слово «geranium» відоме ще з античних часів, з текстів грецького письменника Діоскорида. Але як назва рослини воно вперше почало використовуватися в системі ботаніка Карла Ліннея.

Оскільки пеларгонія на той час була дуже популярною, особливо в облаштуванні вікторіанських садів, то в народі за рослиною закріпилася назва «герань». Тобто герань — це така собі пеларгонія для бідніших. 

Зрештою ботаніки розібралися в ситуації і 1789 року французький ботанік Шарль Луї Леритьє де Брютель таки розділив рослини на два окремих роди: герані і пеларгонії.

ГЕРАНЬ — УРОДЖЕНКА ЄВРОПИ, А ПЕЛАРГОНІЯ — АФРИКИ

Привезена в Європу з Африки наприкінці XVII століття, пеларгонія піддалася активній селекції, подарувавши її шанувальникам величезну кількість гібридів. Є серед них і ті, що здавна росли чи не в кожному будинку, і нові сорти, які здобули популярність вже в наші дні.

У природному середовищі ця чарівна квітка зростає на гірських схилах та сухих землях Південної Африки. Тому вона прекрасно почувається влітку на сонячних балконах і терасах, її, здається, через це найбільше й люблять.

Пеларгонії потребують доволі теплих погодних умов, а в зимовий час їх потрібно переносити з вулиць і балконів у теплицю чи в будинок. Інакше пеларгонії загинуть, оскільки не витримують заморозків і різкого похолодання. Серед кущових пеларгоній виділяють, головним чином, квітучі й пахучі. І перші, і другі прекрасно прикрашають літні балкони і тераси, веранди і клумби. Квіти пеларгонії можуть забарвлюватися у найрізноманітніші кольори, окрім синіх і світло-блакитних відтінків.

Листя пеларгоній теж надзвичайно різноманітні за формою: пероподібне, пальмоподібне, лопатеве або розсічене. Воно буває гладким і блискучим, м’ясистим і соковитими або покритим ворсинками чи шорсткуватим.

Кольорова ж палітра герані не особливо багата — від білого й голубо-фіолетового до блідо-рожевого й пурпурного. Листя дуже легке й тонке, часом ажурне. Рослини рідко мають сильний аромат.

Отож, переважно пеларгонії, а не герані, заселили літні сади Європи й всерйоз претендують на звання «садової королеви», суперничаючи із трояндою. Саме вони здебільшого ростуть і на наших підвіконнях.


КАРТИНА РЕМБРАНДТ ПІЛ «РУБЕНС ПІЛ З ГЕРАННЮ», 1801 РІК

А ось герань, знають досвідчені садівники, можна сміливо вирощувати в садку чи у будь-якому іншому відкритому просторі, де вона себе почуває настільки добре, що переважно не потребує укриття на зиму. У процесі свого поширення світом герань зуміла пристосуватися до найнесприятливіших кліматичних умов, тому залюбки росте і в дикій природі. Її повсюди вирощують і в садках, де висаджують прямо в ґрунт. Дикі види  герані, найчастіше, лугову й лісову, — можна побачити в лісах і полях багатьох Європи, у тому числі і в Україні.

ЗАХВАТ, НЕХТУВАННЯ І ЗНОВУ ЗАХВАТ

У давнину досить тривалий час пеларгонії вважалися винятково аристократичними квітами, які прикрашали котеджі і вілли багатих людей. В Америці і Європі ця рослина була популярною не одне століття. От і зараз балкони і веранди будинків у багатьох країнах прикрашають найрізноманітніші пеларгонії і герані, роблячи їх особливо ошатними.

В Україні теж можна згадати різні етапи ставлення до пеларгонії й герані (чи швидше пеларгонії-герані) — від всенародної любові до повного забуття. То вони стояли на всіх вікнах і балконах, то разом з фікусами, китайськими розами і канарками стали йменуватися «ознакою міщанства» і навіть «трояндою для бідних». Мабуть, тоді їх і почали запанібрата називати «калачиками». А на Галичині їх здавна називали «мушкателькою».

На щастя, незаслужено ображені квіти знову стали популярними і дедалі частіше прикрашають наші балкони і подвір’я.

А ще представники сімейства геранієвих відрізняються досить сильним оригінальним ароматом. Аромат герані нагадує запах пелюсток троянди, зеленої трави, фруктовий і м’ятний одночасно.

І якщо пеларгонія духмяна не відрізняється розкішними квітами, вони досить скромні, то приваблює особливим запахом — лайму й м’яти або апельсина й мускатного горіха. Саме з цих пахучих сортів і виділяють ароматичні олії, які використовують в парфумерії і кулінарії.

Свіжими, трохи розім’ятими пелюстками герані можна ароматизувати будь-який міцний алкогольний напій, для використання у кондитерських виробах. Сироп з листків герані можна використовувати у різноманітних десертах, при приготуванні желе, мусів, морозива. Аромат герані зазвичай добре поєднується зі спеціями, які застосовуються в кулінарії. У деяких країнах листя пеларгонії навіть використовують замість петрушки.

Деякі види пеларгоній, переважно духмяні, здавна вирощували спеціально, щоб їх листям і квітами освіжати повітря в приміщеннях і скринях.А ще олію герані вважають помічною при неврозах і безсонні. У Болгарії рослину навіть називають здравець.

Та все ж головне, за що ми цінуємо ці квіти — це те, як вони прикрашають наше життя.

Людмила СТУПЧУК, фото надані автором
Газета: