Нехай думки, укладені в книгах, будуть твоїм основним капіталом, а думки, які виникнуть у тебе самого – відсотками з нього.
Тома Аквінський, теолог, святий католицької церкви

Грицикова наука

Збереження середовища існування одного виду допомагає іншим
6 травня, 2021 - 16:41

Полісся — одне з найбільших у Європі водно-болотних угідь та надзвичайно важливе місце для перелітних птахів насамперед куликів та водоплавних птахів. І стан цих угідь безпосередньо впливає на популяції птахів.
  Грицик великий разом із сірим журавлем і брижачем належать до найвразливіших видів птахів поліського регіону, вважають орнітологи. Крилаті символи Полісся щовесни долають величезні відстані, щоб створити пару й виростити пташенят в Україні. Їх гніздування тут безпосередньо залежить від стану водно-болотних угідь. А кліматичні зміни та діяльність людини з відвойовування територій у природи для свого господарювання призводять до негативних змін у екосистемах. Зокрема й до осушення боліт, зменшення харчової бази і місць гніздування

ПАРАСОЛЬКОВИЙ ПТАХ

Грицик великий — це так званий парасольковий вид (umbrella species), — розповідає біологиня Марія САВЧУК. — Згідно з концепцією «парасолькових видів», збереження й управління середовищем проживання одного виду птахів збільшує шанси на виживання й іншим видам.

Цей птах — гарний і витончений, що відрізняється відносно маленькою голівкою, довгими ногами і клювом. У Євразії грицики великі поширені від Ісландії й Бельгії на заході до Камчатки й Уссурійського краю на сході. В Східній Європі він зустрічається частіше, бо тут збереглося більше угідь, які йому до вподоби, та все ж їхня кількість помітно зменшується, — зауважують науковці.

В Україні цих птахів вважають гніздовими й перелітними. Вони поширені переважно в лісовій і лісостеповій смугах, але під час міграції зустрічаються й на інших територіях. Заболочені місцевості, густі зарості берегової рослинності, вологі луки — птах полюбляє найбільше. А після гніздування взагалі шукає ще вологіші місця. Здавалося б, Полісся для нього — райське місце, та не так сталося, як гадалося. І тут на нього чекає чимало незручностей і навіть небезпек. Чисельність птахів перебуває під загрозою й через зміну навколишнього середовища (руйнування і зміну луків шляхом розорювання, осушення, заростання високою травою), й певної людської діяльності — раннього сінокосіння або повної його відсутності, перевипасу худоби, тривоження птахів заради цікавості.

Наказом Міндовкілля грицика великого занесено до четвертого видання Червоної книги України. Цьому передувало засідання Національної комісії з Червоної книги, яка спиралася в своєму висновку на багаторічну роботу орнітологів.

ГРИЦЮ, ГРИЦЮ, ДО РОБОТИ

На початку весни, відразу після прильоту, птахи починають шлюбні залицяння і створюють гнізда. Гніздяться вони зазвичай колоніями — по десять пар птахів. Птахи моногамні. Фахівці з Університету Іст-Англії тривалий час досліджували стійкість пар у цих птахів. Спостереження показали, що незважаючи на те що пари щороку розпадаються і птахи найчастіше зимують на чималій відстані одне від одного, вони з’єднуються щовесни в тих же місцях гніздування, якщо прибували сюди з невеликим інтервалом. Якщо ж протягом кількох днів, коли розпочинається гніздування, один із птахів не повертається, інший птах шукає собі другого партнера.

Місце для гніздування відповідально обирає самець, зазвичай на невеликій купині біля води або в негустій траві чи на лисинах біля боліт. Обоє батьків насиджують кладку і дуже оберігають пташенят. Побачивши чужака, вони вибігають йому назустріч, різко кричать, розмахуючи крилами і відводячи від гнізда.

Поява людини неподалік гнізда теж дуже тривожить птахів, вони відважно захищають не лише свої, а й сусідні гнізда. Коли грицики бачать наближення людини, то привертають увагу до себе й у такий спосіб відвертають від гнізда, ляскаючи голосно крилами та окрикуючи її. Саме завдяки своєму голосу, який нагадує нам «грицю-ю-ю, грицю-ю-ю, грицю-ю-ю», ці птахи й отримали свою українську назву.

БЛАГОПОЛУЧЧЯ ПТАХІВ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД НАЯВНОСТІ БОЛІТ

Рідкісним грицик великий став, зокрема, тому, що залишається дедалі менше вологих лук та боліт, де протягом травня-червня тримається вода, а саме в таких місцях ці пернаті роблять свої гнізда. Тож саме присутність грициків та їхнє благополуччя свідчать про те, що в цій місцині природа ще жива, а болота здатні живити річки та зупиняти масштабні пожежі, які почали добряче дошкуляти нам останніми роками, — розповідає кандидат біологічних наук Ігор ШИДЛОВСЬКИЙ, експерт Українського товариства охорони птахів .

Правильним є й зворотне твердження: там, де ці птахи зникають, територія стає сухішою, безводнішою, що означає збільшення ризиків виникнення пожеж. Посушливість Полісся посилюється не так через зміни клімату, як через меліорацію та масштабний видобуток торфу. Моніторинг за популяціями грициків великих та інших птахів-»болотолюбів» допомагає оцінювати стан водно-болотних угідь та прогнозувати рівні пожежної небезпеки в природних екосистемах.

У квітні-травні українські та білоруські учені в межах міжнародного проєкту «Полісся — дика природа без кордонів» проводять синхронний облік грициків великих в українській та білоруській частинах Полісся, зокрема й у заплаві Прип’яті. Ці птахи зупиняються на Поліссі під час міграцій. Частина з них летить північніше, інші залишаються гніздуватися. Найбільше — на луках у Гомельській області Білорусі, де збираються тисячні зграї. Відомі їхні колонії й на українському Поліссі — на Волині, Рівненщині, Житомирщині, Київщині.

Проведені минулими роками обліки показали, що на українській території є певні місця скупчень грицика великого в період весняної міграції. Цього року сподіваємося перевірити присутність птахів на знайдених раніше місцях та оглянути нові потенційні місця їхнього проживання в долині Прип’яті та її приток — Случа, Горині, Стоходу, — каже кандидатка біологічних наук Тетяна КУЗЬМЕНКО, регіональний координатор проєкту «Полісся — дика природа без кордонів.

Ці обліки також потрібні, щоб виявити території, важливі для існування птахів. Згодом такі ділянки можуть бути включені до Смарагдової мережі й отримають міжнародний охоронний статус або увійдуть до нових заповідних територій чи до складу вже наявних, межі яких розширять.

ДОВІДКА «Дня»

Міжнародний проєкт «Полісся — дика природа без кордонів» впроваджується на Поліссі вже третій рік. Його завдання — допомогти державам та громадам зберегти унікальні території басейну річки Прип’ять, уповільнити зміни клімату, попередити обезводнення річок та усихання лісів. Для цього фахівці проєкту проводять дослідження, готують наукові обґрунтування для створення нових заповідних територій — національних природних парків, заповідників, заказників, пам’яток природи. Частину Полісся зі збереженими природою та культурною спадщиною світового значення пропонується оголосити біосферним резерватом, що сприятиме не тільки збереженню довкілля, а й культурної спадщини та розвитку економіки.

Людмила СТУПЧУК. Фото Оксани РАЛДУГІНОЇ
Газета: