Нехай думки, укладені в книгах, будуть твоїм основним капіталом, а думки, які виникнуть у тебе самого – відсотками з нього.
Тома Аквінський, теолог, святий католицької церкви

Крейдяні гори

Спадщина доісторичного моря
22 квітня, 2021 - 19:39

Крейдяні гори можна побачити в кількох регіонах України. Зокрема, на Донеччині — у Національному природному парку «Святі гори» та ще в кількох місцях, на Сумщині поблизу села Могриця, на Рівненщині поблизу селища Клевань. Вони всюди мають однаковий крейдяний білий колір, який, кажуть, видно навіть на космічних знімках, але свою особливу атмосферу.

І, звісно, на Харківщині, де вони простягаються єдиним масивом із північно-східної у південно-західну частину парку вздовж русла річки Оскіл. Це окраса Національного природного парку «Дворічанський», природоохоронної території у північно-східній частині Харківської області.

ГОРИ ЮРСЬКОГО ПЕРІОДУ

Крейдяні гори Національного природного парку «Дворічанський» невисокі, на них можна запросто піднятися. Але всі вони різняться між собою, бо кожна має свої особливі риси, притаманні лише їй, — розповідає біологиня Марія САВЧУК. — Одна нагадує вулкан, друга — голову індійця, третя приваблює печерами.. Та й вид з гір і довкола — пречудові, довкола Оскіл з його неповторними краєвидами.

У цих місцях регулярно трапляються так звані чортові пальці — раковини викопних молюсків белемнитів, що були поширені в морях юрського та крейдового періодів і нагадують сучасних кальмарів.

Крейдяні гори у «Дворічанському», вважають фахівці, — це єдине місце в Україні, де збереглися природні ландшафти на крейді. Вони утворилися на місці древнього моря, що існувало на цій території мільйони років тому, у крейдовий період — останній геологічний період мезозойської ери. Саме тоді горотворні процеси, що відбулися наприкінці юрського періоду, значно змінили обриси материків і океанів, змінився клімат, ґрунт, буйно розвивалася флора і фауна. А в кінці крейдяного періоду, коли клімат похолоднішав, з’явилося багато холодостійких рослин: верба, тополя, береза, дуб, калина, які властиві й для флори нашого часу. У пізньокрейдяний період з’явилися беззубі птахи, родичі яких — фламінго — існують і в нас час, і вимерли динозаври...

Білі скелі різних форм і розмірів утворилися, коли тут ще простягалося доісторичне море. Крейдяні гори певно були свідками таких разючих перетворень, хіба це не дивовижно?

Власне, крейдяний період й названо так тому, що з ним пов’язані потужні відклади крейди. А також — кам’яного вугілля, нафти і газу, мергелів, пісковиків, бокситів.

КРЕЙДЯНІ СХИЛИ ЗБЕРЕГЛИ УНІКАЛЬНІ ПРИРОДНІ КОМПЛЕКСИ

Національний природний парк «Дворічанський» створено насамперед для вивчення, відтворення і збереження унікальних природних крейдяних комплексів. Унікальність флори крейдяних відшарувань із давніх часів привертала увагу дослідників. Ще у 1930-х роках видатний ботанік Борис Козо-Полянський вже запропонував створити у Пооскіллі заповідник задля збереження рослинності, розповсюдженої на таких ґрунтах, місці, де збереглася недоторкана природа крейдяних відслонень.

Крейдові гори — це довга гряда пагорбів, що простягаються на десятки кілометрів уздовж річки Оскіл. Зараз біля їхнього підніжжя ростуть і звичні нам трави і квіти, й ті, що вже занесені до Червоної книги України.

До складу парку входять також два ботанічні заказники місцевого значення — «Червоний» та «Конопляне», території яких цілком заповідні. Завдяки тому, що крейдяні схили залишились у відносній недоторканності, тут збереглись й ендемічні (ті, що зустрічаються у невеликій кількості) представники рослинного світу. Такі рослини рідко або навіть неможливо зустріти на інших ґрунтах.

Понад сто видів рослин належать до тих, що підлягають охороні. Тут зростають рослини, занесені не лише до українських охоронних списків, а й до європейських і світових. Серед них — рідкісні півонія тонколиста, сон розкритий, ковила волосиста, карликові півники, степовий мигдаль, орхідеї коручка чимерникоподібна і гніздівка звичайна.

Парк — цікавий об’єкт і для ентомологічних досліджень. Адже унікальні рослини приваблюють й унікальних комах. Наприклад, червонокнижний метелик синявець піренейський живе лише там, де є переломник Козо-Полянського, оскільки тільки ним харчується. До слова, переломник Козо-Полянського — один з рідкісних зникаючих видів, представник гіпсової флори.

На території парку мешкає орієнтовно дві з половиною тисячі видів тварин. Тут можна побачити мідянку і степову гадюку, тхора степового і видру річкову, європейську сарну, орлана-білохвоста, скопу, канюка.

У природному парку є джерела з лікувальною мінеральною водою. За складом це хлоридно-натрієва вода, яка сприятливо впливає на серцево-судинну систему і використовується при лікуванні легеневих захворювань, радикулітів, психоневрологічних розладів. Отож, тут можна й цікаво відпочити, і оздоровитися.

БІЛІ СКЕЛІ АЛЬБІОНУ

Що ж до найвідоміших крейдяних гір світу, то насамперед варто згадати Бічі-Хед — крейдяну скелю, розташовану неподалік міста Істборн на півдні Англії. Це одна з визначних туристичних пам’яток Великобританії. Свою популярність скеля отримала насамперед завдяки висоті, яка становить 162 метри над рівнем моря, це робить її найвищою крейдяною скелею в Англії.

А от відомі Дуврські Білі скелі здавна були для моряків символом наближення до берегів Англії. Вважають, що саме цим скелям Англія зобов’язана своєю найдавнішою і найпоетичнішою назвою — Альбіон, яка походить від латинського слова «білий».

Білі скелі простягаються із заходу на схід від міста Дувра, що у графстві Кент, — давнього відомого англійського порту. Схил скель досягає 107 метрів у висоту і має вражаючий вигляд завдяки тому, що білу крейду, яка входить до їхнього складу, підкреслюють смуги чорного кременю. Завдяки цьому у гарну погоду їх видно й на французькому березі, адже ширина протоки між Англією і Францією тут становить трохи більше тридцяти кілометрів. На високому березі над білосніжним обривом височіє знаменитий Дуврський замок.

Та це вже тема іншої розповіді.

Людмила СТУПЧУК
Газета: