Хто забуває уроки історії, приречений на їх повторення
Джордж Сантаяна, американський філософ і письменник іспанського походження

Лишайники — природна сигналізація

Вони здатні вижити там, де не зможе існувати жодна інша жива рослина
11 жовтня, 2018 - 16:51

Багато хто з нас, побачивши лишайники, часто плутає їх з мохом. Вони здаються такими схожими. Але з погляду науки — лишайники не належать до цього виду. Щоправда, й самі вчені раніше відносили лишайники до нижчих примітивних рослин, але після того, коли відкрили, як влаштований їхній організм, ставлення до лишайників змінилося. Їх виділили в окремий вид, хоч і досі вважають, що в них ще досить багато таємниць. «Лишайники — це симбіоз гриба і водорості, — розповідає біолог Марія САВЧУК. — Гриб утворює основу тіла лишайника, а клітини водорості містяться всередині. Взагалі ж підвидів лишайників налічують понад двадцять тисяч. На стовбурах і гілках дерев, каменях і скелях, подеколи й на ґрунті можна побачити жовті, сірі, коричневі, білі й чорні утворення. Одні нагадують скоринки і нарости, інші — ламкі листочки чи кущі».

МАННА НЕБЕСНА — ЇСТІВНИЙ ЛИШАЙНИК

До речі, відома біблійна розповідь про манну небесну — це якраз про їстівні лишайники, вважають дослідники. Чи знаєте ви історію про людей, які блукали в пустелі, замучені голодом? Вони побачили на землі безліч крупинок і почали їх їсти. Завдяки цьому подорожні відновили собі сили і продовжили шлях. У наш час учені роблять припущення про те, що цими крупинками були саме їстівні лишайники. Лишайникову манну й досі вживають в їжу жителі пустельних районів Середнього Сходу, а в Японії вважають делікатесом лишайник умбілікарія їстівна, повідомляють зарубіжні інформаційні джерела.

Цікаво, що лишайники можуть розмножуватися різними способами. Відірвавшись від цілого, шматочки лишайника розносяться по світу за допомогою тварин або вітру. І там, куди частинка рослини потрапить, виростає ще один лишайник. Крім того, що лишайників налічують найбільше підвидів, так вони ще і є найвитривалішими рослинами на планеті. Довговічність — унікальність лишайника. Вони можуть існувати кілька десятків років, а то і сотень, повільно ростуть собі, орієнтовно сім міліметрів на рік — це вже найшвидше.

А ще лишайники — природна сигналізація забруднення повітря, каже Марія Савчук. Якщо в лісі їх мало чи не ростуть зовсім, значить, екологічна обстановка тут несприятлива. Зате коли під час прогулянки лісом ви побачили лишайники, то не можете не зацікавитися ними — так цікаво вони виглядають. До слова, види лишайників, що живуть на деревах, не завдають їм безпосередньої шкоди, оскільки не є паразитами, щоправда, можуть бути непоганим укриттям і місцем розмноження комах-шкідників.

Лишайники здатні вижити там, де не зможе існувати жодна інша жива рослина. Вони можуть рости і на скелях, і на стовбурах дерев, і на дахах будинків. Не заважають їхньому росту навіть найсуворіші кліматичні умови. Їх можна зустріти і в пустелі, і в зеленому лісі, на замулених болотах і в холодній тундрі. Настільки невибагливі, що цілком задовольняються вологою після дощу. В пустелях лишайники закріплюють піски, сповільнюючи або зовсім припиняючи рух дюн на родючі землі. Наприклад, у найбільшій пустелі помірного поясу — Олешківських пісках, розташованій на півдні України, — саме лишайниковий покрив стабілізує піщані дюни там, де немає лісу.

А ще лишайники відіграють значну роль у рослинному покриві тундрових та лісових екосистем, беруть участь у хімічному вивітрюванні гірських порід, часто є піонерами в освоєнні нових територій, цінним кормом для північних оленів завдяки високому вмісту вуглеводів.

ЇХ ВИКОРИСТОВУЮТЬ ДЛЯ БІОІНДИКАЦІЇ СТАНУ ДОВКІЛЛЯ

Цьому сприяє неоднакова чутливість різних видів до забруднення атмосфери, пояснюють екологи. Використання лишайників як біоіндикаторів забруднення повітря засноване на ефектах змін у довкіллі під дією забруднення повітря на живі організми.

Цікаво, але лишайники по-різному реагують на забруднення повітря: деякі з них не витримують навіть найменшого забруднення й гинуть, а інші, навпаки, живуть лише в населених пунктах з відповідними антропогенними умовами. З огляду на це з’явився перспективний напрямок індикаційної екології — ліхеноіндикація.

«Індикація стану навколишнього середовища за допомогою лишайників — ліхеноіндикація — можлива лише за умови використання певних методик, — зауважила Надія КАПЕЦЬ, провідний інженер відділу фікології, ліхенології та бріології Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України. — Лише таким чином можна отримати дуже точні й достовірні дані. На сьогодні така оцінка стану атмосферного повітря проведена науковцями Інституту ботаніки для низки міст України: Київ, Івано-Франківськ, Тернопіль, Львів, Рівне, Калуш».

Дослідники встановили: чим більше індустрії в місті, тим більш забруднене повітря і тим менше зустрічається лишайників, вони рідко покривають стовбури дерев і мають низьку життєздатність. А ще відомо, що в разі підвищення ступеня забруднення повітря першими зникають кущисті лишайники, за ними — листові, а вже потім накипні. Трапляються навіть так звані лишайникові пустелі, де повітря настільки забруднене, що лишайників майже немає.

За віком лишайників (може сягати кількох сотень чи навіть тисяч років) у геології встановлюють вік льодових морен та гірських відслонень. Ці рослини використовують для отримання антибіотиків (цетрарія, кладонія, пармелія, уснея), ароматичних речовин та фіксаторів запахів (лобарія, евернія).

На жаль, промислове виробництво, неодмінні наслідки якого — шкідливі викиди в атмосферу, призводить до скорочення чисельності лишайників, особливо в містах. Лишайники страждають передусім від забруднення територій при освоєнні нафтових і газових родовищ. Навіть звичайний слід від коліс транспортного засобу, який пройшовся територією, жорстко травмує лишайниковий покрив, відновлення якого забирає кілька десятиліть. Через дуже малу швидкість росту й високу чутливість до забруднення чимало лишайників потребують охорони. До списку лишайників Червоної книги України входить 52 види, з них 26 видів мають природоохоронний статус «вразливий», а 21 — «рідкісний». Більшість таких лишайників зустрічаються на степових ґрунтах і в корі старих дерев у Карпатах і Криму.

Тому лишайники, на думку вчених, потребують довготривалої міжнародної програми щодо їх захисту, як і інші представники довкілля, невід’ємною частинкою якого вони є.

Людмила СТУПЧУК, Рівне, Фото надано автором
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments