Полісся, зачароване Десною

Україна багата різноманітними природними зонами, і в національних природних парках це знаходить особливе підтвердження. Один з них — Деснянсько-Старогутський — унікальна природна пам’ятка, варта уваги і тих, хто цінує та любить досліджувати флору та фауну, і тих, хто прагне відпочити від шуму міста серед дикої природи. Це теж Полісся, але східне, досить не схоже на те, що закріпилося в нашій пам’яті чи уяві.

Деснянсько-Старогутський Національний природний парк розташований на крайній півночі України — у Шосткинському районі Сумської області. Його площа — понад 16 тисяч гектарів.

Парк створено на початку 1999 року, а через десять років за рішенням координаційної ради Програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера» він став ядром біосферного резервату «Деснянський».

Ця територія визнана на міжнародному рівні також Рамсарським водно-болотним угіддям, важливим для водоплавних птахів. НПП «Деснянсько-Старогутський» входить до складу територій Смарагдової мережі Європи.

— Якщо брати до уваги природні комплекси і ландшафтні риси, то на території національного природного парку можна виділити дві частини — Придеснянську та Старогутську, які зовсім різні й створюють по-своєму унікальні природні системи, — розповідає Галина СТЕПАНЕНКО, заступник директора парку з наукової роботи.

ЗИМА. НПП ДЕСНЯНСКО-СТАРОГУТСЬКИЙ, ЛІСОВА ГАЛЯВИНА / ФОТО М.В. ГРИБАЧОВА
 

Старогутська — це насамперед цілісний лісовий масив, південна частина Брянських лісів, яка репрезентує природу сходу Українського Полісся, заліснену і заболочену. Придеснянська — долина Десни, що утворює заплавні луки. Ця прекрасна водойма вважається однією з небагатьох наших рівнинних річок, що збереглася у природному стані, бо не перекрита дамбами гідроелектростанцій. Тут, на території парку Десна приймає свої ліві притоки — Знобівку і Свигу та праву — Судость.

СТАРОГУТСЬКІ ЛІСИ БАГАТІ РОСЛИНАМИ, ЗВІРАМИ І ПТАСТВОМ

Крайнє східне розташування території в Українському Поліссі зумовлює певну суворість клімату, порівняно з лісовою зоною, що знаходиться західніше.

Науковці парку визначили приблизно 900 видів рослин, що ростуть на цій території. За цим показником флора парку, зумовлена різноманіттям ландшафтів, багатша за флору багатьох інших парків і заповідників Полісся. Тут чимало рослин, які представляють не лише дику природу, а й «тяжіють» до людських поселень, і вражаюче розмаїття водоростей. Старогутські ліси мають багато тайгових рис. Тут переважають соснові ліси — зеленомохові, чорницеві і молінієві — для яких характерним є буяхи й багно. Поліщуків цим, звісно, не здивуєш. Але не тих, хто живе зовсім серед інших ландшафтів. Досить значні площі займають соснові ліси з дубом у другому ярусі. Невеликими ділянками трапляються березові, вільхові, а також дубові ліси.

СИЧ ВОЛОХАТИЙ — СИМВОЛ НПП

Тутешні тварини теж типово поліські — лось, козуля, свиня дика, білка, вовк, куниця лісова, заєць-біляк. Після запровадження заповідного режиму в Старогутських лісах з’явилися і почали розселятися по меліоративних каналах та руслах річок бобри. А ще Старогутський лісовий масив є чи не єдиним місцем в Україні, де достовірно мешкають чарівні рівнозуба та середня бурозубки. Вдалося значно розширити наші знання про фауну рукокрилих, які представлені у нас одинадцятьма видами.

Природа цієї місцини та її околиць зберегла умови для існування багатьох рідкісних птахів. Через територію парку проходить великий міграційний шлях пернатих.

Важко уявити, але в гніздовий період тут зустрічається, як нарахували орнітологи, 134 види птахів, серед яких, звісно, й тайгові. Ялинові насадження дозволяють гніздитися тайговим видам птахів. Найбільш південними місцями гніздування Старогутський лісовий масив є для горіхівки, золотомушки жовточубої, сорокопуда сірого, котрі в південніших районах Сумщини не гніздяться.

ГОДУВАННЯ ДИКИХ ТВАРИН УЗИМКУ / ФОТО М.В. ГРИБАЧОВА

У лісовому масиві — численна популяція глухаря та найближчі його родичі — орябок та тетерук.

Особливої уваги заслуговують хижі птахи. Один з них сич волохатий, житель півночі, став символом парку. Тут також мешкають занесені до Червоної книги України змієїд, орел-карлик, підорлик великий.

РОЗЛИВ ДЕСНИ — НЕЗАБУТНЄ ВИДОВИЩЕ

Придеснянська частина парку — це зовсім інше. Дорога тут в’ється широкими луками з височенними травами, між старицями, вздовж проток, огинаючи переліски з ясена, дуба й осики, піднімається знову на барвисті луки. Втрачаєш голову від захвату, побачивши заплаву Десни чи озера, заквітчані білим лататтям чи жовтими глечиками. У цій місцині ростуть реліктові види сальвінія плаваюча, водяний горіх плаваючий, плавун щитолистий.

На луках у заплаві розмаїття злаків — китник лучний, лепешняк великий, мітлиці собача, виноградникова та гігантська, осоки лисяча, рання, гостра. У зниженнях поширені зарості різних видів верб. Тут подобається мешкати бобру, ондатрі, видрі, горностаю, борсуку, норці американській. На луках борової тераси, де є високі гриви та дюни, зустрічається рідкісний вид — тушканчик великий.

Незабутнє видовище — розлив Десни, коли на міграціях зупиняються тут тисячні зграї гусей, качок, куликів і чайок різних видів. А ще журавлі, лелеки, лебеді. З хижих птахів для заплави Десни характерний шуліка чорний, зрідка спостерігаються скопа та орлан-білохвіст. Рідкісними в Україні є кулики мородунка та турухтан, що поширені на південній межі свого ареалу. Часто можна побачити й зграйку куликів-сорок або обережного коловодника ставкового — поручайника, котрі занесені до Червоної книги України.

Багата й іхтіофауна Придеснянщини. Крім звичайних видів риб басейну Дніпра, тут зустрічаються сом, головень, жерех. Із рідкісних видів — стерлядь, рибець, марена звичайна.

НПП СПРИЯЄ ЗБЕРЕЖЕННЮ ПРИРОДИ, СТВОРЮЄ ДОДАТКОВІ УМОВИ ДЛЯ МІСЦЕВИХ ГРОМАД ТА ВІДПОЧИНКУ СЕРЕД МАЛЬОВНИЧИХ КРАЄВИДІВ

Заповідна зона природного парку займає площу понад дві з половиною тисячі гектарів і включає озера Великі та Малі Баги у заплаві Десни та значну частину Старогутського лісового масиву. Вона виконує природоохоронну функцію й використовується винятково для моніторингу стану природних екосистем.

Разом з тим, у господарській зоні зберігаються традиційні види природокористування, які веде населення, як-от сінокосіння, випас худоби, спортивне рибальство, бджільництво, збір грибів, ягід та лікарських рослин, заготовляють дрова. Національні парки сприяють розвитку туризму, особливо сільського, додатковому розвитку місцевого підприємництва.

Тут дбають і про виховання бережливого ставлення до природи, залучення громадськості до спостережень за станом довкілля. Це й зимові обліки птахів, що відбуваються наприкінці січня, й осінні — тетеруків, й  обліки ссавців, й участь у фестивалях біологічних колекцій, орнітологічні школи та експедиції, велопробіги та походи екологічними стежками, екологічні фестивалі, школи та гуртки.

А в традиційному екологічному таборі «Деснянські зорі» школярі зі всієї України разом зі своїми викладачами збираються на базі «Деснянка», щоб долучитися до наукових досліджень і отримати безпосередньо з природи нові знання з орнітології, іхтіології, герпетологїї, ботаніки, ґрунтознавства.

До слова, бази відпочинку функціонують на території парку цілий рік. Окрім того, на березі Десни обладнані місця відпочинку, де влітку можна покупатися, покататися на човнах, половити рибу, поставити палатку та розвести вогнище.

Та, певно, ви і самі зрозуміли, що тут можна чудово відпочити серед природних ландшафтів, відійти від метушні міст.

Спробуйте, вам сподобається! Особливо, якщо ви прагнете дізнаватися щось нове про довкілля. А можливо, саме з Деснянсько-Старогутського розпочнеться ваше знайомство з національними природними парками країни.