Одна із ознак мистецтва - це його нестримний вплив на розвинений інтелект.
Микола Хвильовий, український прозаїк, поет, публіцист

Сірі куріпки, їхні діти та родичі

Сьогодні, коли в природі триває час тиші, ці та інші птахи сидять у гніздечках і мріють про своїх малят. Не турбуйте їх! А вони вам у пригоді стануть
7 травня, 2019 - 16:29

На початку весни або й наприкінці зими ці симпатичні птахи розбиваються на пари і зазвичай повертаються на свої старі ділянки. Згодом у якомусь затишному місці вони роблять гніздечка, вистеливши травинками, гілочками та пір’ячком ямки в ґрунті й ретельно замаскувавши їх у траві.

ОДИН ІЗ НАЙПЛОДЮЧІШИХ ПТАХІВ

А вже в травні самка відкладає 15 — 20, а то й 25 зеленувато-бурих яєць і насиджує їх упродовж трьох тижнів. Якщо перша кладка гине, куріпка відкладає яйця вдруге, — розповідає біолог МАРІЯ САВЧУК. — Самець у цей час перебуває біля гнізда, охороняючи потомство, а згодом допомагає подрузі годувати й доглядати дітей. Пташенята вилуплюються одне за одним і, ледь обсохнувши, покидають гніздо, але залишаються з батьками ще понад місяць. Ті спершу годують їх стравами з комах, а згодом прилучають до рослинної їжі. Комахи і личинки, слимаки — улюблена їжа не лише малечі, а й дорослих птахів. У їхньому раціоні також насіння багатьох бур’янів, пуп’янки, пагони молодих рослин. До слова, три виводки куріпок можуть знищити довгоносика та його личинок із гектара цукрових буряків, — вважають зоологи. — Куріпка споживає навіть колорадського жука, який приваблює мало кого з птахів. А ще вона полюбляє зернові культури, які сіє людина, і, певно, гадає, що це роблять саме для птахів. Та й ховатися в полях зручно. Поля проса й гречки, посадки кукурудзи й соняшника, як і сади й чагарники — улюблені місця куріпок. У період збору зернових вони перебираються на поля з багаторічними травами, які вже підросли після першого покосу.

Малі куріпки починають літати в тижневому віці, а коли їм виповниться півтора місяця, стають розмірами з дорослого птаха. Та все одно першу зимівлю вони проводять разом із батьками, оскільки статевої зрілості й можливості завести власну сім’ю досягають лише за рік.

Легенькі куріпки, схожі на невеликих курочок, швидко бігають по землі. В разі небезпеки, особливо захищаючи дітей, вони з шумом злітають, голосно тріпочуть крилами, привертаючи увагу до себе, і трохи пролетівши, знову ховаються у високій траві, припадаючи до землі.

КУРІПКИ УНИКАЮТЬ ГІРСЬКИХ МІСЦЕВОСТЕЙ І ЛІСОВИХ МАСИВІВ

В Україні сіра куріпка — осілий птах. Вона поширена скрізь, крім Карпат і лісів Полісся. Інколи куріпки заселяють узлісся, але суцільного масиву лісу переважно уникають. Їм подобаються чагарники і лісові галявини, невеликі відкриті території з високою травою.

Взагалі куріпка сіра поширена в помірній зоні Євразії. Основними місцями, де мешкають ці птахи, є Португалія, а також береги Британії. На півночі їх можна зустріти біля Білого моря, а в східних і південних краях — у Малій Азії та Ірані. Порівняно нещодавно птахи були розселені на півдні Скандинавського півострова, в Новій Зеландії і Північній Америці. Учені вважають, що сіра куріпка походить від кількох доісторичних видів птахів. Археологічні дослідження свідчать, що її предки населяли південь Європи і, можливо, були їжею неандертальців.

Це дуже симпатичні птахи, особливо ошатно сім’ї куріпок виглядають під осінь, коли діти вже підростають і стають майже такими, як батьки — з підковками смачного шоколадного кольору на грудях, із оранжевими щічками і горлечками, червоними брівками і голубими грудками, — описував їх відомий природолюб і письменник Віталій Біанкі. Куріпкам, зокрема, він присвятив чудове оповідання «Оранжеве горлечко», де розповідається про пригоди пташиної сім’ї. Якщо не читали, почитайте разом із дітьми.

Більшість дня птахи присвячують пошуку їжі, повільно переміщуючись своєю ділянкою. Під час ночівлі вони ховаються від хижих звірів у густій високій траві. До речі, куріпки схожі на звичайних курей не лише зовні, а й голосами. Самки кудкудакають і квокчуть, як звичайні квочки, а самці — кукурікають, схоже на півнів. На відміну від більшості подібних птахів куріпки ночують лише на землі, причаївшись у заростях бур’яну чи полях.

У них є й багато інших особливостей. Наприклад, узимку, коли їжа під товщею снігу, їм доводиться лапками розгрібати сніг, щоб добувати насіння та коріння рослин із землі. Нормальна температура тіла в куріпок 45 градусів Цельсія. Вона підтримується на такому рівні навіть узимку, коли температура зовні опускається до мінус сорока градусів. Аби пережити холоди, птахи об’єднуються у великі зграї, зариваючись у сніг, і щільно притискаються одне до одного.

Часто при небезпеці куріпки просто ціпеніють. Це є захисною реакцією, в якій вони перебувають, поки ворог не йде. Відомі записи ученого монаха Анастасія Кірхера, де він писав, що куріпки можуть перебувати в стані заціпеніння тривалий час, а щойно небезпека мине, ожити й мов нічого й не було, знову вести звичне життя.

У куріпок — чимало ворогів. На них охоче полюють лисиці, горностаї, ховрахи, соколи, яструби. Їхні гнізда розорюють хом’яки, їжаки, сороки і ворони, щоб з’їсти яйця чи пташенят. Дістається птахам і від бродячих котів та собак. Від цілковитого знищення куріпок рятує насамперед висока плодючість.

Зменшення чисельності сірої куріпки учені спостерігають із середини ХХ століття і пов’язують це насамперед із потеплінням клімату: нічні відлиги та ранкові морози не дають змоги птахам, що ночують у снігу, вибратися звідти через льодову кірку, що при цьому утворюється, а ожеледі часто роблять недоступною кормову базу. Вивчаючи цих птахів, учені навчилися визначати додаткові ознаки глобального потепління та його вплив на різні живі організми, в зокрема й на людину.

ПІД ОПІКОЮ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ТОВАРИСТВА ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ

Куріпки дуже корисні для сільського господарства, адже поїдають значну кількість шкідливих черепашок, колорадських жуків, насіння бур’янів. Але основну небезпеку для пташок становить саме інтенсифікація аграрного виробництва. Величезні площі, засаджені монокультурами, не забезпечують придатних умов для існування не лише куріпкам, а й іншим тваринам. Крім того, птахи гинуть, поїдаючи отруєне пестицидами насіння і комах.

Людина полює на них із давніх-давен, спочатку за допомогою сіток, згодом — рушниць. Хоча полювання на куріпок у багатьох країнах обмежене і визнане доцільним лише з мисливськими собаками, які ловлять насамперед ослаблених птахів. На жаль, мисливці поки що не усвідомлюють, що добування сірих куріпок з собаками та ловчими птахами може бути оздоровчим фактором за умови одночасної заборони полювання на неї з вогнепальною зброєю, — вважають природоохоронці.

Від знищення куріпок рятує певною мірою те, що вони розмножуються досить швидко. Та все ж їхня чисельність з низки зазначених причин зменшується і потребує контролю. Вид занесений до Бернської конвенції, Директиви Європейського Союзу з охорони диких птахів і до переліку видів, що перебувають під опікою Європейського товариства охорони навколишнього середовища.

Екологи покладають велику надію насамперед на тих, хто розуміє: ці дивовижні птахи збагачують наш світ, роблять його різноманітнішим і яскравішим. Тож краще полювати на куріпок не з собаками чи рушницями, а з фотоапаратом, як це робить дедалі більше людей, що люблять природу.

Цікаво, що родичка сірої куріпки — куріпка біла — є державним символом американського штату Аляска. А червона куріпка, або граус, — національним мисливським птахом шотландців.

Окрім того, куріпка є емблемою шотландського віскі Famous Grouse («Знаменита куріпка»), що родом із серця Шотландії, міста Перт. Серед інших напоїв улюблений шотландцями напій можна відрізнити насамперед за малюнком куріпки, вибитому на пляшці.

Людмила СТУПЧУК, Рівне. Фото Оксани РАЛДУГІНОЇ, Черкаси
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ