Українські мечі перекуються на рала тільки тоді, коли гасло — Незалежна Держава Українська — перетвориться в дійсність і забезпечить отому ралові можливість зужиткувати рідну плодючу землю з її незчисленними багатствами…
Симон Петлюра, український державний і політичний діяч, голова Директорії УНР

Ялинка з червоними ягодами

Цей вид тису занесений до Червоної книги України
20 лютого, 2020 - 15:52

В Україні росте лише один вид тису — тис ягідний. Дерево і справді нагадує ялинку, та ще й із ягодами! В природі нашої країни воно доволі рідкісне, найчастіше зустрічається на схилах гір Прикарпаття, Карпат і Криму, проте як декоративне насадження — по всій території.

Взагалі ж рід тисових включає вісім видів, що поширені в Європі, Східній Азії, Північній Америці та Північній Африці. У Європі тис ягідний часто трапляється в Польщі, Чехії, Словаччині, Шотландії, Іспанії, Португалії, Греції, зрідка — вздовж Балтійського узбережжя.

Порівняно зі Словацькими та Румунськими Карпатами в Українських Карпатах тисових груп значно менше. Їх охороняють у Карпатському біосферному заповіднику, Кримському та Ялтинському природних заповідниках, низці заказників, зокрема Княждвір, що на Івано-Франківщині, в урочищах Велика Уголька і Мала Уголька на Закарпатті.

До слова, Княждвір вважається одним із найбільших заказників ягідного тису в Європі, саме тут відбувається його природне відновлення. Перша згадка про те, що у Княждворі росте велика кількість дерев тису, зафіксована в дослідженні Владислава Спаусти «Тис», що побачила світ у Львові ще 1883 року. Тоді вчені віднесли це урочище до природно-заповідних об’єктів. Через Першу світову багато дерев вирубали для потреб армії. До 1932 року масив поступово відновили.

Окремі тисові дерева, зважаючи на їхню рідкісність, часто також мають статус пам’яток природи і оберігаються.

ТИС ВИНИЩИЛИ ЧЕРЕЗ МІЦНІСТЬ ТА БАКТЕРИЦИДНІ ВЛАСТИВОСТІ

 — У давнину ягідний тис займав великі території, та людина нещадно експлуатувала дерево через міцну деревину, поки не винищила, — розповідає біологиня Марія САВЧУК. — Дерево має сильні бактерицидні властивості — вбиває навіть мікроорганізми, які є у повітрі. Тамтешні люди вважали, що хата, в якій хоча б балки зроблені з тиса, надійно захищена від хвороботворних інфекцій і оберігатиме її мешканців під час епідемій. З дерева виготовляли й ритуальні предмети — хрести, дароносиці, раки для мощів.

Окрім того, тисова деревина має гарну текстуру, добре полірується, стійка до гниття. Вона вважалася найкращим матеріалом для будівництва кораблів і високоякісних луків та стріл, адже деревина тису, окрім міцності, має високу пружність.

Деревина, кора і листя тиса містять речовину таксин, тому отруйні для людини і багатьох тварин, зокрема коней та домашньої худоби. Хоча лісівники зауважили, що зайці та олені їдять тис без шкоди для власного здоров’я.

Давнє повір’я стверджувало, що людину можна отруїти, подавши їй вино в кубку з тиса. Зокрема, про такі випадки пише й історик Пліній Старший у «Природничій історії». Сучасні фармакологи вважають це цілком імовірним.

Давні римляни назвали тис королівським деревом. Ним оздоблювали палаци царів та імператорів, робили скриньки для коштовностей і парфумів, королівські трони й ложа для князів Київської Русі. Про це згадується в історичних джерелах.

У Карпатах тис був на вагу золота. У княжі часи цінною деревиною місцеві селяни платили данину боярам, а пізніше, у ХVІІ— ХVІІІ століттях, австрійському цісарю.

Відголос про давні тисові ліси, поширені в Карпатах і Прикарпатті, можна знайти й у топоніміці. Певно ж, усі чули про річку Тису і місто Тисменицю, якщо й не бачили на власні очі.

Поширенню цього вже рідкісного дерева сприяють і птахи. Плід тиса називається шишкоягодою, м’якоть її не отруйна і солодка. Коли птахи ковтають ягоду, отруйна насінина виходить назовні й потрапляє в ґрунт.

У ДАВНИНУ ТИС ВВАЖАЛИ СИМВОЛОМ ТУГИ ТА ПЕЧАЛІ

У слов’ян тис вважався деревом смерті, символом туги та печалі, — йдеться в «Енциклопедії слов’янської культури, писемності й міфології». Зокрема, у «Слові о полку Ігоревім» тис згадується у сні великого князя Святослава Всеволодовича: у ніч гибелі війська Ігорева він бачить, неначе вдягали його у чорне вбрання на постелі тисовій та наливали синє вино, з горем змішане.

Древні римляни присвячували тис богам підземного царства, а гілки дерев були атрибутами похоронних обрядів, тисові дерева саджали і на кладовищах.

Єгипетських фараонів також ховали в тисових саркофагах. Таку символіку тис отримав, очевидно, завдяки своїм бактерицидним властивостям, про які люди знали з давніх часів. А ще під час розкопок давніх єгипетських пірамід археологи знайшли скульптурні портрети фараонів і їхніх дружин, зроблені з тису.

Слово «тис» у багатьох слов’янських мовах звучить однаково чи схоже. З одного боку, воно близьке до латинського «таксус» — спис, давні римляни з тисової деревини робили списи, стріли та луки. З іншого — близьке до грецького «токсикос» — отруйний, адже хвоя, кора, деревина таки отруйні.

Тис називають ще й «зелениця» — через густу смарагдову крону, «негній-дерево» — через міцну деревину, що мало піддається гниттю і на повітрі, й у воді, «червоне дерево» — через своєрідний колір деревини як до, так і після обробки, «королівське дерево» — завдяки розкішній кроні та ніжно-червоній деревині.

ДЕРЕВО ПРИКРАШАЄ ПАРКИ І ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ В МЕДИЦИНІ

Завдяки своїй особливій декоративності, надто під час плодоношення, тис здавна використовують як паркову рослину. На думку ландшафтних дизайнерів, ці дерева чудово піддаються стрижці, формуванню та санітарній обрізці, довго тримають надану форму. Саме тому їх часто використовували для будівництва лабіринтів у французьких садах (у Версалі й зараз збереглися великі тисові решітки і боскети). Давні римляни використовували ягідний тис для створення зі стриженої зелені споруд та фігур фантастичних тварин і людей. З часів епохи Відродження тис залишається гарним матеріалом для фігурної стрижки, особливо коли потрібно створити із зелених рослин химерні садові композиції, високі стіни, фігури чи унікальні живі огорожі.

Ще в трактаті Ібн-Сіни «Канон лікарської науки», написаному в ХІ столітті, ягідний тис описаний як засіб, що застосовується при лікуванні хвороб серця. Користується ним із давніх часів і класична гомеопатія. А в індійській медицині з гілок і листя тиса роблять лікувальні відвари, соки, сиропи й желе, вони допомагають при багатьох захворюваннях.

У літературі зустрічаються свідчення, що з 90-х років минулого століття алкалоїди тисового дерева використовують як у дослідницьких цілях, так і для виготовлення протипухлинних засобів, які застосовуються у хіміотерапії різних форм раку.

Людмила СТУПЧУК. Фото Оксани Ралдугіної
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ