Життєрадісна красоля

Це чи найпопулярніша квітка в 1950-ті роки минулого століття. Красоля була присутня в той час всюди: у садах, палісадниках, на клумбах і балконах. Її трохи терпкий аромат розливався на вулицях наших сіл і  міст, а життєрадісні помаранчеві, жовті, червоні кольори додавали гарного настрою від одного погляду на ці квіти.

Настурція й зараз росте у багатьох садах. На думку ландшафтних дизайнерів, вона успішно вписується в будь-яку садову концепцію. Крім того, красоля, яку ми здебільшого називаємо все ж  настурцією, — ще й прекрасна рослина для озеленення балкону.

Але не все так просто з цими назвами — красоля, настурція, а ще жеруха. Тому, мабуть, краще для правильного визначення рослини дивитися на її латинську назву.

КРАСОЛЯ І НАСТУРЦІЯ — РІЗНІ РОСЛИНИ

«Красолю іноді в українських джерелах помилково називають настурцією, — розповідає біологиня Марія САВЧУК. — Проте в україномовній науковій літературі назва настурція відповідає роду Nasturtium officinale R.Br. з родини  капустяних,  відомим представником якого є настурція лікарська, вона ж жеруха лікарська».

Іноді також до красоль помилково зараховують деякі водні рослини з родини хрестоцвітих.

Європа познайомилася з настурцією давно, ще в XVI столітті. Перші рослини, привезені сюди з Південної Америки, носили назву індіанський крес-салат (англійське — Indian cress), оскільки за свідченням мандрівників, індійці вживали у свіжому вигляді усі його частини — листя, стебла, бутони, квіти і плоди.

З часом і європейці ввели у свою кухню цю зелень, а оскільки тут вже був свій крес-салат (Nasturtium offіcinale, або по-англійськи water cress), то нова  південноамериканська рослина  дістала схожу латинську назву — настурциум (Nasturtium indicum, або N. Peruvianum). Так і з’явилася сучасна настурція.

Звичайно ж, з часом ботаніки розібралися в цій заплутаній історії з назвами і рознесли їх по різних сімействах. Крес-салат потрапив в сімейство Хрестоцвітні, а настурція — в Настурції, і латинська назва у неї з’явилася своя — Tropaeolum.

Латинську назву красолі-настурції дав Карл Лінней. Відомий шведський натураліст  побачив подібність між круглою формою листя  і щитами воїнів. Окрім того,  помаранчево-червоні квіти здалися йому схожими на шоломи переможених вояків, які римляни вивішували на колонах — tropaeolum.

У Німеччині ці квіти називають здебільшого капуцинами, через схожість з капюшонами монахів-капуцинів. Сьогодні в садовій культурі вирощують понад 20 видів і безліч сортів цієї гарної й  корисної  рослини.

Квіти красолі любило чимало відомих людей. Зокрема, красоля-настурція — улюблена квітка українського письменника Михайла Коцюбинського — й  зараз красується у садку   його музею-заповідника, що знаходиться в Чернігові.

Настурція також  була одним з улюблених  квіток і кольорів французького живописця Клода Моне, вона займала величезні площі в його саду Живерні під Парижем. Сад прекрасно зберігся до наших днів, і там, як і раніше, вирощують настурції.

УСІ ЧАСТИНИ НАСТУРЦІЇ МОЖНА ВЖИВАТИ В ЇЖУ

Про невибагливість чарівної настурції знають усі любителі квітів. А ось про користь настурції для саду, про її застосування в кулінарії, про  лікарські властивості — мабуть, не всі. Хоча  чимало,  як і ми, дітьми, певно, висмоктували сік із хвостиків цих не лише гарних, а й  доволі смачних квітів.

Усі частини настурції, окрім коріння, можна їсти: листя з приємним присмаком годяться для салатів, плоди — для маринування овочів, квіти можна фарширувати, настоювати на них оцет чи заморожувати для використання в напоях.

А ще мариновані бруньки і зелені плоди красолі можуть стати заміною каперсів, а яскраві з приємним запахом квіти можна додавати до овочевих асорті, фруктових запіканок чи інших холодних страв. Це небанально, гарно і святково.

У деяких країнах екстракти рослини додають у певні сорти сиру, щоб вони набули особливого присмаку, а відварене в оцті насіння  використовують як приправу до м’яса.

ЛІКУВАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ

Рослина  доволі популярна в народній медицині, оскільки містить вітамін С, вітаміни групи В, йод, залізо, калій. Особливо корисною є все ж настурція лікарська, яка жеруха, тобто Nasturtium offіcinale.

Сік рослини вживається при авітамінозі, для поліпшення обміну речовин, для зміцнення центральної  нервової системи, зміцнює кровоносні судини, підвищує імунітет. Та майте на увазі, що використовують настурцію лише за порадою лікаря і дуже обережно,  оскільки перевищення дозування рослинних препаратів подразнює шлунок і кишківник.

Настурція не лише прикрашає садок, а й захищає його від багатьох шкідників. Відволікаючи увагу яскравими запашними квітами, рослина допомагає зберегти овочі і фрукти від комах. Одних комах вона відлякує, інших приваблює відкладати свої яйця саме там, а не на овочах.

Настурція, на думку садоводів, також добре оздоровлює ґрунт від грибкових захворювань, а сама здатна гарно квітнути на звичайних, не поліпшених добривами землях.

Вона красива, корисна, абсолютно невибаглива до умов і не вимагає особливого догляду. Чудово прикрасить ваш садок, клумбу чи просто подвір’я. Насіння настурції зберігають свої властивості і придатні  для посадки навіть через три-п’ять років зберігання. А ще можна приготувати яскраві квіти «про запас», заморозивши їх у кубиках льоду. Так  приємно використати їх згодом у холодну пору в коктейлях чи для прикрашання страв. Ніби повернувся у барвисте літо з його теплом і сонячними кольорами.