Золотомушка, пташка співоча

На теренах України живуть два види золотомушки — жовточуба і червоночуба. Найменші серед наших пташок мають на голові корону — яскраву жовту чи червону плямку, оточену чорними смужками. Тому їх ще називають корольками. Вони майже удвічі менші й у шість разів легші за горобців, важать лише п’ять-вісім грамів. Якщо під час прогулянки в лісі чи парку ви почуєте неголосний, але дзвінкий поклик «сі-сі», «ці-ці-ці», «зі-зі-зі», придивіться уважніше до верхівок дерев — може, й вам пощастить познайомитися з цією маленькою пташкою.

ГНІЗДЕЧКА СХОЖІ НА МАЛЕСЕНЬКІ КОШИКИ

Мешкають золотомушки переважно на самісіньких верхівках дерев, і лише зрідка обставини змушують їх спускатися на нижні гілки. Там, на тоненьких гілочках ялин чи сосен, де їх не можуть дістати інші птахи чи звірі, самочки звивають із моху, травичок, хвоїнок маленькі гніздечка, схожі на крихітні кошички. Вони зазвичай висячі, кріпляться на нижньому боці гілки.

Гніздовий період у птахів починається по-різному: у Криму — наприкінці лютого, в Карпатах і на Поліссі — у квітні. Незабаром у гніздечках з’являються маленькі яєчка, розміром з горошину. А коли з них вилуплюються пташенята, батьки кількасот разів прилітають до них, щоб нагодувати своїх маленьких ненажер. Зранку до вечора вони полюють за всілякими короїдами й листогризами, зазираючи в кожну шпаринку на дереві. Десь за два з половиною тижні після вилуплення пташенята вилітають на пташиний «дитячий майданчик», а через певний час розпочинають самостійне життя, — розповідає біолог Марія САВЧУК.

Золотомушки — справжні санітари лісу. Вони поїдають павуків, комах, їхні яйця, личинки та лялечки. А за рік це може становити від восьми до десяти мільйонів шкідливих комах, зазначають дослідники. Птахи, здається, постійно шукають поживу, навіть тоді, коли співають чи будують гнізда, зависаючи в повітрі серед гілок. Це життєво важливо для таких крихітних організмів. Адже за 12 хвилин голодування пташка може втратити треть своєї ваги, вважають учені, а через годину — навіть загинути.

ЗОЛОТОМУШКА ЖОВТОЧУБА

З початком зими маленьких пташок особливо непокоїть, як пережити холодні ночі, а це легше, якщо триматися зграйками. Тому золотомушки часто кочують разом зі зграйками синиць. Крім голоду і холоду, їм варто остерігатися хижих птахів і гризунів, які можуть вполювати навіть на деревах. Малесенькі пташки, які втратили пильність, — легка здобич.

Доросла самка жовточубої золотомушки схожа на самця, але не має жовтогарячого пасма на тім’ї. У молодого птаха на голові жовтого, жовтогарячого та чорного кольорів теж ще немає. Золотомушка червоночуба від жовточубої золотомушки на перший погляд відрізняється насамперед білими «бровами» і чорними смужками, які проходять через очі, а дорослий птах — також поперечною чорною смужкою на лобі. Але ті, хто добре знайомий з пташками, одразу помічають, наскільки вони різні — голівками, крильцями, животиками.

Статус найменших пташок в Україні орнітологи визначають у різних частинах ареалу по-різному, як осілий, кочовий чи перелітний. Золотомушки гніздяться на Поліссі, в Карпатах і Кримських горах, мігрують і зимують на різних територіях країни. На заході країни — це здебільшого гніздовий перелітний птах, у Криму трапляється і взимку. Якщо у Криму він обирає гірські хвойні ліси, а також лісопарки і парки, у Карпатах — мішані ялицево-букові та смереково-букові ліси, то на Західному Поліссі — хвойні. У періоди міграцій птахів можна побачити й у степовій та лісостеповій зонах.

У РІВНЕНСЬКОМУ ЗАПОВІДНИКУ ГНІЗДЯТЬСЯ ОБИДВА ВИДИ ЗОЛОТОМУШОК

У Рівненському природному заповіднику водяться обидва види золотомушок — і жовточубі, і червоночубі, — розповів Ростислав ЖУРАВЧАК, заступник директора з наукової роботи Рівненського природного заповідника. — Обидва види тут і гніздяться. Жовточубі залишаються й на зиму, а червононочубі, вочевидь, відкочовують, хоча достеменно це важко стверджувати, потрібні детальніші дослідження. Несподівано, але в гніздовий період останніх двох років рідкісніших червоночубих пар у заповіднику траплялося більше, аніж жовточубих.

Кілька сімейок червоночубих золотомушок уже три роки гніздяться навіть неподалік офісу заповідника, — зауважив дослідник. — Отож ми маємо нагоду поспостерігати і покільцювати «наших» золотомушок. Виглядає так, що на Поліссі вони трапляються практично повсюди, де є ялини і сосни. — До слова, жовточубі й червоночубі золотомушки відрізняється не лише бровами та вусами. Якщо придивитися уважно, то жовточуба здається «здивовано-печальною» — особливо, якщо дивитися на неї зі дзьоба. А червоночуба, через чорні смужки-«вуса», зі дзьоба виглядає дещо «суворою». Це добре видно навіть на світлинах.

ЗОЛОТОМУШКА ЧЕРВОНОЧУБА

Але в природі у гніздовий період їх найлегше відрізнити за тим, як вони співають: видивитися у верхівках густих крон дерев дрібнесеньких золотомушок не просто, а ось їхній спів чути добре. Почувши ж запис співу, самець негайно прилітає подивитися на «непроханого гостя» і намагається його не лише переспівати, а й прогнати: це ж моя територія!

Золотомушка червоночуба включена до Червоної книги України (1994, 2009, статус — неоцінений). Вона перебуває під охороною Бернської конвенції (Додаток ІІ. Види фауни, які підлягають суворій охороні). Крім поліських заповідників, охороняється в Карпатському біосферному заповіднику, Кримському природному заповіднику, Ялтинському гірсько-лісовому природному заповіднику, природних заповідниках «Мис Мартьян», «Ґорґани», низці національних парків. «В Україні вид не досить вивчений, для збереження виду необхідна спеціальна програма», — зазначено у Червоній книзі України.

МАЛЕНЬКА ПТАШКА — НАЦІОНАЛЬНИЙ СИМВОЛ ЛЮКСЕМБУРГУ

Золотомушка червоночуба поширена на більшій частині Європи, а також на Канарських та Азорських островах. А ще ця дрібненька пташка є національним птахом маленької європейської країни — Люксембургу, майже треть площі якого становлять дубово-букові та хвойні ліси. Ця країна відома людям найвищим рівнем життя в Західній Європі, а пташкам — тим, що є однією з найбільш вкритих лісами на одиницю території. Птахів тут люблять, цінують і оберігають. А золотомушок — особливо, тож і обрали один із видів своїм національним птахом.

А ще ім’я маленької пташки носять турецький роман та фільм. «Корольок — пташка співоча» — відомий турецький серіал за мотивами роману з однойменною назвою письменника Р. Н. Гюнтекіна. Книжка й фільм, події яких розгортаються в Туреччині за часів Першої світової війни та розпаду Османської імперії, — відомі в багатьох країнах, а разом з ними — і корольок.

Маленькі золотомушки, яких навіть не всі знають, заслуговують на нашу увагу і любов. Вони прикрашають довкілля, допомагають лісам, роблять різноманітнішим наш світ.

Ті, хто їх бачив, уже знають це. Погляньте на них і ви!