В "Україні" названо героїв України

Євген Патон, президент Національної академії наук України:

"Мені подобається ця газета. Об'єктивна, гарна, що на сьогодні велика рідкість. Уже так набридли газетки, де тільки смажене. "День" справді розумна, кваліфікована газета і я до неї ставлюся з повагою".

Шлях "Дня" до високої нагороди не був устелений трояндами. Чесно кажучи, склалося враження, що, навіть взявши до рук приз, головний редактор "Дня" Лариса Івшина не могла в це повірити. Хоч на всіх етапах програми газета лідирувала в рейтингу, були серйозні сумніви, чи дадуть нам можливість перемогти.

Протягом року редакція була під перевіряльним пресом. Мабуть, не залишилося жодної контрольної організації, котра б не спробувала знайти кримінал у діях "Дня".

Найбільшим сюрпризом виявилася поява серед номінантів газети "Факти", що з'явилася на світ у кінці серпня 1997 року. Адже в списку лауреатів акції "Людина року-97", обнародуваному в січні цього року, "Фактів" не було.

Номінація "Журналіст року"

Володарем статуетки, яку позаочі називають "нога" став Микола Канішевський (Телевізійне інформаційне агентство "Вікна").

"Журнал року"

Ним став один із найпопулярніших жіночих журналів "Наталі" (головний редактор Наталія Ульянкіна).

"Телевізійна програма року"

Нею визнано Телевізійну службу новин та її ведучу Аллу Мазур.

"Телерадіокомпанія року" - "Студія "1 + 1"

За визнанням голови Вищої академічної ради акції "Людина року" Володимира Семиноженка, міністра у справах науки та технологій України, саме в цій номінації йому найскладніше було зробити свій вибір серед телевізійних компаній, "що йдуть пліч-о-пліч".

"Місія доброї волі року"

Виборювали її доброчинні програми "Дружина президента України - дітям України", "Інвестиції в культуру" (група "Інтерпайп"), Фонд Андрія Первозванного та Другий конгрес українців.

Навіть побіжний погляд на лауреатів не залишав сумніву щодо переможця. Очевидно, упевненість у підсумку голосування спонукала Людмилу Миколаївну ще в лютому відмовитися від нагороди. Тому "Прометей-престиж" у цій номінації вручений не був. Президент Фонду Андрія Первозванного Анатолій Коваленко на запитання: "Як ви оцінюєте ситуацію, що склалася?" відповів коротко: "Нормально".

"Гордість країни року"

Леонід Каденюк, перший космонавт незалежної України.

"Місто року"

Уперше за вечір набрало чинності одне з положень програми: "Два роки поспіль стати переможцем в одній номінації неможливо". Хоч найвищий рейтинговий бал і спеціальний приз отримав Київ, містом року названо Львів (мер Василь Куйбіда).

Зате Київ відігрався в наступній номінації.

"Мер року"

Олександр Омельченко. За свою перемогу він подякував усім киянам, які "добре працюють і скромно живуть".

"Меценат року"

Григорій Суркіс, голова концерну "Славутич" і президент київського футбольного клубу "Динамо".

Найцікавішими миттєвостями всього вечора стало нагородження переможців в останніх чотирьох номінаціях першого відділення.

"Діяч культури й мистецтва року"

У ній перевагу над народними артистами України Вадимом Писаревим та Анатолієм Солов'яненком, а також "юним орлом", ректором Університету культури Михайлом Поплавським, було віддано раднику Президента з культури поетові Юрію Рибчинському. Його "тронна" промова виявилася найдокладнішою на церемонії нагородження, бо Юрій зачитав величезний фрагмент своєї п'єси "Біла ворона", присвяченій Жанні д'Арк, що закінчувалася словами: "йшла дівчина, як музика, серед сміття натовпу". Цікаво, "і хто його знає, на що натякає?"

"Актор театру й кіно року"

Головний режисер театру російської драми ім. Лесі Українки Михайло Резникович, представляючи лауреатів, гордо зазначив, що "всі четверо передусім артисти театру. А як чудово сказав у розпал "коричневої чуми" великий німецький письменник Томас Манн: "Справжній духовний театр перетворює натовп у народ".

Імена учасників цієї номінації відомі далеко за межами України й немає особливої потреби представляти кожного порізно. Ада Роговцева, Ольга Сумська, Богдан Ступка, Анатолій Хостікоєв.

Актор року Богдан Ступка про те, що допомогло йому стати переможцем:

"Кажуть, для перемоги треба мати силу волі. У нас в Україні, якось так склалося, що коли є сила - немає волі, воля є - сили немає. У мене сьогодні є і сила, і воля".

Експрес-інтерв'ю з Ольгою Сумською:

- Чи не розчаровані ви результатами в своїй номінації?

- У жодному разі. Я щаслива, що виявилася серед таких чудових акторів. Уже це - висока оцінка моєї праці. І Богдан Ступка, і Анатолій Хостікоєв були моїми чоловіками... в кінематографічному житті. Ну як же можна заздрити чоловікам. А чоловік завжди повинен бути главою сім'ї, номером першим. Але шкода, що номінація загальна і немає окремих для актора та акторки".

"Зірка естради року"

Повторно найвищий рейтинг виявився у народної артистки України Таїсії Повалій. Тому зіркою визнаний Олександр Пономарьов, який отримав до того ж спеціальний приз акціонерного банку "Еталон" як наймолодший переможець програми "Людина року". Шкода лише, що лауреатські дипломи не були в цей вечір вручені їх володарям Ані Лорак і L-Кравчуку, котрих не було в залі.

"Спортсмен року"

Цей приз своєму землякові Сергієві Бубці вручила володарка "Прометей-престиж-96" олімпійська чемпіонка Лілія Подкопаєва.

Справді, здобуття Сергієм звання чемпіона світу в минулому році можна оцінити як спортивний подвиг, навіть на фоні блискучих виступів чемпіонок світу Олени Вітриченко, Жанни Пінтусевич та "футболіста року" Андрія Шевченка.

"Отримувати приз у своїй рідній державі дуже престижно, а для мене це вперше, - признався зі сцени Сергій Бубка. - Він дорогий тим, що завойований у важкий рік, коли лише одиниці вірили в мене. Це моє друге народження як спортсмена".

Друге відділення церемонії

"Найвидатніша подія року"

Нею визнане підписання договору "Україна - Росія", хоча за реакцією залу можна було зрозуміло, що виступ київського "Динамо" в Лізі чемпіонів розцінюється значно вище.

"Дипломат року"

Повторно кращим виявився міністр закордонних справ Геннадій Зленко. А почесний приз із його рук прийняв Борис Тарасюк, посол України в Бельгії і Нідерландах а також представник України в Раді НАТО.

"Юрист року"

Лідер рейтингу, президент Союзу адвокатів України Віктор Медведчук також отримав лише спеціальний приз. А "Прометей-престиж" у вічного в.о. генерального прокурора Олега Литвака.

"Іноземний дипломат року" - посол Італії Джан-Лука Бертінетто.

Про те, що наш імідж усе-таки визначає питво, підтвердила номінація "Вітчизняний товаровиробник року", що ним став концерн "Оболонь".

Приз за "Інвестиції року" в компанії "Кока-кола".

"Фінансист року" - Вадим Гетьман, а

"Банкір року" -

Віктор Ющенко.

"Бізнесмен року"

Знову спрацювало правило "двічі зась". І Григорій Суркіс "поступився" призом Євгенові Уткіну, президентові корпорації "Квазар-мікро".

"Парламентарієм року"

став "герой конституційної ночі" Михайло Сирота

"Політичний діяч року"

Ним визнано першого Президента України Леоніда Кравчука, який, до того ж, отримав спеціальний приз від голови дому Хеннессі пана Моріса - пляшку відбірного коньяку, рецептура якого відпрацьовувалася понад двісті років. На що Леонід Макарович, відійшовши від суворої стриманості своєї промови відреагував із відомим кравчуківським гумором: "Тепер, у наш складний час, коли судини постійно звужуються, я їх буду розширювати".

Після цієї номінації визначилася остаточна "перемога" СДПУ(о), лідери якої стали, по суті, переможцями й лауреатами в чотирьох номінаціях.

Останнього "Прометея" вручили Президентові України Леоніду Кучмі - "Державному діячеві року".

Багато хто дивувався, чому Леонід Данилович, який торік отримав одразу три нагороди, і в цьому не залишився без неї.

Пояснюємо. Все завдяки розумному ходові організаторів акції, що створили нову номінацію, а, значить, дотрималися букви регламенту.

Призи роздані. Прозвучали завершальні акорди церемонії нагородження другої загальнонаціональної програми "Людина року". Залишилися сумніви в доцільності деяких номінацій, запитання до процедури визначення переможців і віра в необхідність такої акції.