Труднощі подолання гір лишилися позаду. Перед нами — труднощі руху рівниною.
Бертольт Брехт, німецький письменник, драматург, громадський діяч.

Атака на «ДНК»*

27 травня, 2011 - 00:00
ФОТО З САЙТА ljplast.RU
Початок на « 1 шпальті»

«СПЕЦОПЕРАЦІЯ З БАГАТЬМА ГРАВЦЯМИ»

Володимир ПАНЧЕНКО, літературознавець:

— Нічний «десант» будівельників, які начебто мають будувати Десятинну церкву, важко назвати цілковитою несподіванкою. Бо ж хіба не так само у тому ж місці, в історичному центрі Києва, без усяких передбачених законодавством дозволів «за Ющенка» з’явилася каплиця УПЦ МП? З’явилася — і стоїть. Тепер ось узялися за церкву. Ну й що ж робитиме наша доблесна влада з її міліцією та іншими т.зв. правоохоронними органами? Прийме те, що відбувається, як даність? Закриє очі на беззаконня? Цілком можливо. Адже нахабство, коли йому потурають, завжди виходить із берегів. А Віктор Янукович, благословлений на президентство громадянином іншої держави, тільки те й робив, що потурав улюбленому Московському патріархату. Навіть у святу Софію допустив для богослужіння, чого не робив жоден із попередніх президентів.

Маємо ще одну провокацію, яку я не розглядаю інакше, як частину великого сценарію поглинання України Росією. Поки що влада цій експансії не протидіє. Гуманітарна політика реально віддана Табачнику, Гуманітарна ж рада при Президентові України (де сидять Б. Олійник, І. Драч, Д. Стус) ніяких «стратегій» не озвучувала, мовчки підігруючи спробам оголосити Україну частиною «русского мира». Але у зв’язку з ситуацією довкола Десятинної церкви мав би висловити свою позицію і Олександр Попов — не Черновецький же зі свого «прекрасного дальока» коментуватиме малозрозумілі йому матерії...

У мене давно таке відчуття, що стосовно України здійснюється спецоперація з багатьма гравцями. УПЦ МП — один із них. Педалювати церковне питання вигідно тим, хто хоче розколювати країну. Та й символіка — річ архіважлива: будівництво Десятинної церкви УПЦ МП означатиме привласнення історії Київської Русі.

Може, ще є якісь державні голови, які розуміють, що це — згубний шлях для України? Якщо їх немає, потрібно, щоб своє слово сказала громадськість. Бо інакше дослідники новітньої історії з’ясовуватимуть питання, чому після 20-ти років існування зникла така держава, як Україна.

«ВОНИ ХОЧУТЬ ПРОКОВТНУТИ ВЕСЬ СВІТ»

Євген СВЕРСТЮК, правозахисник, президент Українського пен-клубу:

— Питання побудови Десятинної церкви стояло і 5, і 10 років тому. Завжди воно було штучним і надуманим. Узагалі можна говорити про площу, на якій зберігається фундамент, і цей фундамент більше говорить про сліди тієї зруйнованої церкви, ніж реконструкції, які планувалося зробити. Це не є нормальним, коли на такому п’ятачку старого Києва хочуть робити нову Десятинну церкву — нову, не відбудовувати. І це за 10 кроків від Андріївської церкви. За 20 років відбудували Михайлівський монастир. Це дуже добре. Тепер потрібно реставрувати Андріївську церкву. Але починати фактично політичного характеру прожекти на місці Десятинної церкви — недостойно. Я такої думки був і 10 років тому, і тепер. Уважаю, що то не є ідея архітекторів, митців, то ідея політичних прожектантів. Громадськість повинна заявити, що це місце святе, — і боротися за це місце. А те, що вони (Московський патріархат. — Авт.) заявили, що претендують на це місце... Вони хочуть проковтнути весь світ, побудувати на кожному п’ятачку храми, але вони не здатні заповнити ці храми навіть на десяту частину людьми і навіть на мільйонну частину — наповнити їх духом.

«ЗГОДИ НА ТЕ УКРАЇНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ НЕМАЄ»

Мирослав МАРИНОВИЧ, віце-ректор УКУ, колишній політв’язень:

— Щодо презентації на виставці в Москві українських реліктів доби Київської Русі без зазначення того, що вони належать нам, то мені складно коментувати це питання. Я не дуже добре орієнтуюся в міждержавних та європейських угодах про використання історичних цінностей. І в мистецькому музеї Лондона виставлені грецькі скульптури, які, по суті, належать Греції, але експонуються в різних країнах. Тут можна дискутувати, чому не згадано Україну, чому знову Росія привласнює собі чужу історію... Це вже тема російської історіографії.

Зате я обурений бездіяльністю української влади, яка не забезпечила бодай якоїсь мінімальної законності й публічності у розгляді питання будівництва фактично на руїнах Десятинної церкви нового храму... Переконаний, що згоди на те українського населення немає. І не може бути! Це — історичне місце й реліктові пам’ятки, котрі дуже дорогі для всієї України. Я висловлюю свій громадянський протест проти того, що Московський патріархат цілковито засліплений своєю ідеєю збудувати в Україні «рускій мір» і для цього йому потрібно «застолбить участок», тобто «застолбить» усі історичні майданчики, пов’язані з Київською Русcю та її спадщиною. Тепер розумію, що вже багато руйнацій буде зроблено на тому місці. Та все ж закликаю київську владу, українську владу та Президента негайно втрутитися в ситуацію!

«ЦЕ ІСПИТ НА ЦИВІЛІЗОВАНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ ВЛАДИ»

Арсеній ЯЦЕНЮК, лідер партії «Фронт Змін»:

— Питання Десятинної церкви — це іспит на зрілість українського суспільства й на цивілізованість української влади. Світ судить про нації далеко не в останню чергу по тому, як вона здатна берегти свої святині. Тому нівечити тисячолітню реліквію потворними новобудами — це виклик усьому світові, вандалізм і, між іншим, брутальне порушення українського законодавства. Негайними кроками має стати консервація та якісна, на сучасному світовому рівні, музеєфікація пам’ятки. Щоб і ми, й наші правнуки могли побачити те, що справді було Десятинною церквою. А для тих, хто хоче повправлятися у сакральній архітектурі, є величезні спальні райони столиці — хай спробують самовиразитися там.

«БУДІВНИЦТВО Є ПРЯМИМ ПОРУШЕННЯМ НОРМ ЗАКОНОДАВСТВА»

Валентин НАЛИВАЙЧЕНКО, голова політичної ради партії «Наша Україна»:

— Ми вважаємо неприпустимою забудову Десятинної церкви — унікальної національної пам’ятки.

Сьогодні від імені партії «Наша Україна» було направлено депутатське звернення до прокуратури м. Києва з вимогою провести перевірку законності будівельних робіт біля фундаменту Десятинної церкви в Києві на території Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ», які, як повідомляють ЗМІ, розпочато вчора вночі.

Вчені неодноразово наголошували, що будівництво на цьому місці є прямим порушенням норм світового пам’яткоохоронного законодавства, яке вимагає збереження автентичних пам’яток і заперечує їхнє відтворення або створення копій.

«Наша Україна» вимагає невідкладно зупинити ведення будь-яких будівельних робіт на місці Десятинної церкви, а також надати інформацію про підстави будівельних робіт, замовників та підрядників.

Ми закликаємо громадськість Києва, всіх небайдужих людей об’єднуватися і разом протестувати проти свавілля забудовників. «Наша Україна» вийде на акції протесту проти знищення пам’ятки і вимагатиме від влади не допустити беззаконня, дослухатися до думки професіоналів і діяти в рамках закону та в інтересах громади Києва та всієї України.

«КОЖНА НАЦІЯ МАЄ ПРАВО НА СВОЇ РУЇНИ»

Ігор ІСІЧЕНКО, архієпископ Харківський і Полтавський, УАПЦ:

— Архітектор Лариса Скорик якось сказала добру річ, мовляв, кожна нація має право на свої руїни. Думаю, що спроби знищити ці руїни — ще один епізод у варварському поводженні з нашою минувшиною, який властивий для частини високопосадовців у сучасній Україні. На жаль, даний епізод органічно вписується у спроби переписати історію, знищити в нашій пам’яті цілі розділи боротьби за національну незалежність — визвольні змагання 1917—1921 років, Українську повстанську армію... Одним словом, знищити ті, священні для українців, руїни, які знаменують наше минуле. Розчистити їх. Будувати на бетонному майданчику щось цілком нове, яке, очевидно, не простоїть довго і не прикрасить ані Києв, ані українську культуру загалом.

Дуже прикро, що в таку непрозору ситуацію втягується Церква. Це дискредитує Церкву в цілому, незалежно від того, до якої юрисдикції належатиме храмова споруда, що її планують звести.

«ВІДРОДЖЕНУ ПАМ’ЯТЬ НЕ ВДАСТЬСЯ ЖОДНИМИ ЗАХОДАМИ СПОТВОРИТИ»

Юрій ЩЕРБАК, Надзвичайний і Повноважний Посол України:

— Ми знаємо, що коли підмінюють ДНК, часто відбуваються хворобливі мутації, тобто, якщо ДНК замінюється якоюсь штучно вигаданою субстанцією, то те, що вона програмує, буде абсолютно іншим. Сьогодні продовжується надзвичайно агресивна, «свирепая» політика творення на силу «Русского мира». Історія з Десятинною церквою теж входить в цю парадигму. Вони хочуть створити свою Русь, змінивши пам’ять про Київську Русь. Хоча кожному зрозуміло, що такі пам’ятки, як Софія Київська, Десятинна церква, Михайлівський Собор — це пам’ятки, які ніякого відношення до так званої Святої Московської Русі не мають. Це — пам’ятки Київської Русі, тієї церкви, яка пришла на нашу землю від візантійського християнства. Хрещення Київської Русі відбувалося в рамках тієї єдиної церкви, яка юридично і фактично міняє парадигму Московської імперської церкви, що оголосила себе Третім Римом.

Відбувається все це (подібне до подій навколо Десятинної церкви) через інституції, уряд, людей в Україні, якими керують російські націоналісти і яким потурають оцим усім речам із захопленням наших святинь, не розуміючи, що прийде час, коли треба буде відповідати не тільки перед Богом, а й перед законом, історією, людьми. Але їм ніколи не вдасться зробити те, що вони намагалися зробити за часів кривавих комуністичних репресій, коли руйнувалися всі пам’ятки в Україні, знищувалася наша пам’ять. Ми відродили свою національну, історичну і релігійну пам’ять, тому вони мають розуміти, що відроджену пам’ять не вдасться ніякими заходами спотворити. Звичайно, таким спробам треба чинити серйозний опір, необхідно, щоб громадськість боролася за історичну правду, яку ми всі прекрасно знаємо, і треба, щоб керівництво держави розуміло, що це дуже небезпечна гра, що не можна все робити насилу і думати, що за один-два роки вдасться сформувати якесь утворення, яке вони не змогли створити в Україні за весь час панування царизму і комунізму.

Українська незалежна православна церква (Київського патріархату) була завжди, ніхто її не знищить і не змінить існуючої ситуації. Навіть якщо і вдасться щось тимчасово захопити, якісь пам’ятки, то перетворити нас на московських холопів ніколи не вдасться, тому що ми ніколи не були холопами. Тільки люди, які втрачають під собою ѓрунт (у Росії), які стоять перед дуже серйозною кризою, намагаються привнести ці методи в Україну, намагаються приєднати наш духовний простір, назвавши його «Русским миром». Але в Україні ніколи не буде «Русского мира» — буде українська земля, історія, церква.

Україна-Русь і український Світ.

ЯК ЗАХОПЛЮЮТЬ КОМАНДНІ ВИСОТИ МИНУЛОГО

1. Дуже характерною є сама назва «Святая Русь». Це — колосальної потужності міфологема (і культурно-історична, і політична — з відповідним великодержавним «присмаком», причому питомо християнських, зокрема, православних мотивів тут не так уже й багато, дуже м’яко кажучи!). Що таке «Святая Русь»? Це — концепція «переможної» історії «богообраного», православного народу Русі (за реальним змістом — винятково російського, колишнього народу Московії, в який, проте, можна «великодушно» включити й «малоросів», і білорусів, але винятково як «гілки» єдиного «русского», тобто «російського» народу — українці та білоруси права на власну історію фактично не мають!).

Цікаво, що концепція (вчення) «Святой Руси» виникла на теренах Московської держави в ХV—XVI ст., тобто саме тоді, коли ця держава, набираючи силу, приєднувала до себе чужі землі, «обѓрунтовуючи» це якраз тим, що саме вона є істинним носієм «єдино правильної» віри — православної. Активну участь у формуванні ідеологічної основи цього процесу брали як релігійні діячі тієї доби — Йосиф Волоцький, митрополит Макарій, чернець Філофей — автор концепції «Москва — третій Рим, а четвертому не бути!», та інші, так і московські монархи — Іван ІІІ, Іван ІV Грозний, Василій ІІІ. По суті, таким чином «доводилось» право Москви (її володарів) на приєднання інших (не своїх) слов’янських та взагалі православних земель. Чи усвідомлюють організатори виставки, які неминучі асоціації викликає словосполучення «Святая Русь» у людини, обізнаній у історії?

3. Особливо багато запитань викликає конкретне культурне «начиння» цього заходу. «К нам проникало христианство», — каже куратор виставки пані Наталія Шередега й тут же (в «общерусском» контексті безперервної православної історії) згадує князя Володимира Святого. Останній, як відомо, хрестив Київську Русь, а ніяк не Русь Володимиро-Суздальську (з якої й виникла через декілька століть Московська держава), бо останньої не могло бути в 988 році. То до чого все це?

Далі. На якій, власне, підставі в ряд московських (російських) пам’ятників культури (твори Андрія Рубльова, речі Андрія Боголюбського, «Золоті Ворота» Суздаля, ярославська фреска «Битва новгородців із суздальцями) включено такі святині, як Десятинна церква в Києві (збудована в 998 — 996 роках, коли Москви й Московської патріархії не існувало), Остромирове Євангеліє (суто українська пам’ятка середини ХІ століття; «самая первая у нас рукописная книга», — стверджує пані Шередега; у кого це, власне, «у нас»? У Москви?), і, тим більше, скіфські кам’яні баби?!

Тож маємо справу з продовженням масштабної та упертої «приватизації» Київської Русі й оголошенням усієї її культури «русской» (російською). Навіщо це робиться? На це питання добре відповів як Джордж Орвелл («Хто контролює минуле — той контролює сучасне; хто контролює сучасне, той володіє майбутнім»), так і Тарас Шевченко («Німець прийде нам нашу ж таки історію розкаже» — «німець» у нього можна розуміти і як «іноземець» взагалі). І московські «оповідачі» нашої історії та культури є зовсім не безневинними, бо вони крадуть її в українців, турботливо зрошують наш рідний комплекс меншовартості.

P. S.: Учора на запитання журналістів, чи є гарантії того, що залишки Десятинної церкви будуть збережені та стануть музеєм, головний архітектор Києва Сергій Целовальник відповів: «Я для того і є, щоб виконувати міжнародне законодавство та наші закони». Він додав, що на залишках старовинних будівель будівництво заборонене законодавством, тому про це не може бути й мови, повідомляє culture.unian.net.

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Чим є Десятинна церква для України

Для того, щоб уявити, чим є Десятинна церква для української історії, згадаємо, коли і для чого вона будувалася й коли була зруйнована. Споруджено цей храм було за наказом великого київського князя Володимира приблизно у 988—996 роках. То була перша кам’яна церква часів Київської Русі, котра символізувала її культурне та політичне піднесення, безпосередньо пов’язане з прийняттям — якраз в ті роки — християнства на давньоукраїнських землях, а також втілювала суверенітет та державну могутність Русі доби Володимира.

Десятинна церква аж до спорудження Софійського собору була осердям громадського, релігійного та культурного життя киян — так тривало близько півстоліття. І, нарешті, саме під стінами Десятинної прагнули знайти прихисток тисячі мирних людей під час Батиєвої навали у грудні 1240 року — і стіни ці не витримали, завалились, поховавши під собою безліч народу...

Звичайно, відновлювати храм сьогодні — ця ідея має право на існування, обговорення, можливо, на реалізацію (хоча не зовсім зрозумілі конкретні деталі: в якому вигляді, як саме відновлювати). Але неодмінно слід враховувати, що цей храм для українців був і залишається втіленням і найславетніших, і найтрагічніших сторінок нашої історії. Тому тут необхідна особлива обережність і, якщо завгодно, такт. І постає питання: чому саме церкві Московського патріархату надається перевага в цих роботах? Нагадаємо, що патріархат цей виник через 5 століть (!) після спорудження Десятинного храму...

* Дезоксирибонуклеїнова кислота (ДНК) — один із двох типів природних нуклеїнових кислот, який забезпечує зберігання, передачу з покоління в покоління і реалізацію генетичної програми розвитку й функціонування живих організмів. Основна роль ДНК в клітинах — довготривале зберігання інформації про структуру РНК та білків.

Підготували Марія ТОМАК, Іван КАПСАМУН, Ігор СЮНДЮКОВ, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ