В’ЯЗНИЦЮ ПОЗБАВЛЯЮТЬ ПРАВА ГОЛОСУ (62 у.о.)
Щоб обмежити можливості партії влади і держструктур у примусовому
«зборі голосів», О. Мороз запропонував заборонити голосування в місцях
позбавлення волі: «Не можна повторювати прецедент парламентських виборів
і дозволити голосування у в’язницях».
Швидше за все, у цьому питанні він має рацію. А то, дійсно,
прийде начальник і скаже: «Ну що, будемо в карцері сидіти чи виявимо громадянську
свідомість і проголосуємо за того-то й того-то?..» Звідси така повна одностайність
у лавах ув’язнених. Ми не в Італії, де в’язницям і казармам було реально
надано можливість вибору. І вони вибрали. Порнозірку Чіччоліну.
ДО Й ПІСЛЯ (59 у.о.)
До приїзду відомих своїми звірствами англійських уболівальників
команди «Арсенал» у Києві готувалися напружено. Ну думали понаїде хуліганюг
— тримайся!
Однак висловлювання декого з них напередодні матчу (за
різними даними всього їх близько 800 чоловік) носили доброзичливий характер
на кшталт: «Ми приїхали подивитися матч, отримати задоволення, подивитися
Київ, поспілкуватися з українцями і поїхати».
Треба віддати їм належне — вони довго трималися. Весь матч
«Динамо» (Київ) — «Арсенал» (для власного задоволення нагадаємо рахунок
3:1) і навіть якийсь час потім. Аж до відльоту, де й стався ще один епізод,
який не попав ні на телебачення, ні в пресу, ні в протокол.
В аеропорту «Бориспіль» зазначені фанати в барі набралися,
як жаба мулу, а потім прослідували через кордон міліції до трапа літака.
І ось у одного з них не витримали нерви. Піднявшись по трапа на самий верх,
він театрально зупинився і... хвацько скинув штани.
Кому конкретно він показував свої англійські сідниці —
не відомо. Може, «Динамо» (Київ), може, їхнім шанувальникам чи нашій країні
загалом. Чи він хотів показати, що англійська п’ята частина набагато більша
за українську. (Тут його легко переконати в зворотному, вийшовши на будь-який
селянський ринок). А може, арсенальським уболівальникам, оскільки їх була
більшість біля літака?
Воно й зрозуміло — витратити кожному з них 400 фунтів стерлінгів
для того, щоб побачити тотальний розгром улюбленої команди, — накладно.
Того й дивись, будеш скоро постійно ходити з голою великою британською
...гордістю.
P.S. Не зрозуміло тільки, де ж їхнє знамените докторо-ватсонівське
й шерлоко-холмсівське джентльменство? Невже вдома залишилося?
ПРО СЕЛЯН І ПУТАН (50 у.о.)
Нещодавно на запису телешоу «Ток-ринг» відбулася дуель
між заступником головного редактора «Зеркало недели» Юлією Мостовою та
головним редактором «Голосу України» Сергієм Правденком. Тема була животрепетна:
чи потрібна нашій країні об’єктивна незалежна преса? Виступаючи на захист
друкованого органу Верховної Ради, президент КДРТРК Віктор Пасак заявив:
«Коли на селі з’являється путана — всі про неї говорять. Не те щоб про
спокійних, працьовитих людей».
Не ясно, де Віктор у селі зустрічав путан?
Якби колгоспник з’явився в казино — про нього також заговорили
б. Але щось ані путан у селі, ані селян за рулеткою не бачити. Так що,
пан Пасак даремно гарячкував.
ДЕВ’ЯТИЙ ВАЛ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ПІНИ (15 у.о.)
Незважаючи на відносну гласність, розібратися й отримати
чітку інформацію — досить важко. 12 видань і кілька телеканалів одну й
ту ж подію висвітлюють настільки по-різному, що спадає на думку аналогія
з променем світла. Попадаючи на призму ЗМІ, він розщеплюється на червоний,
жовтий, синій і навіть останнім часом зелений колір. Не гріх заплутатися.
Від імені середньостатистичного громадянина непогано висловився
режисер Юрій Іллєнко: «Інформаційні програми дивлюся як дешифрувальник
— вивуджую жалюгідну інформацію з океану інформаційної піни, ловлю її в
підтексті пустопорожніх заклинань ведучого про процвітання незалежної України,
про непохитного гаранта Конституції, про рідкісний стан гривні і про нескінченні
катастрофи в основному за межами незалежної України».
Ніби підтверджуючи це становище, нещодавно, упавши у відчай
через деякі телевізійні пертурбації, ведучий «7 днів» пан Долганов оголосив
прес-конференцію під грізною назвою: «Цензура в засобах масової інформації».
Вона тривала рівно 40 секунд. Вийшов блідий В. Долганов
і повідомив напружиненій кореспондентській братії: «Конференція відміняється.
Ситуація змінилася».
Чи змінилася? Відчуваю, що пан Іллєнко може й далі сміливо
розвивати біля телевізійного екрана свої кросвордно-пророчі здібності.
Дивись, і Глобу переплюне!
Результати попередніх торгів:
Лот № 1 (98 у.о.) — про те, як УТ-1 після найсуворішого
розпорядження ретельно висвітити відвідання Л. Кучми свого стартового передвиборного
майданчика — Львова перестаралося й видало в ефір 4 хвилини настільки до
смішного чесних новин, що викликали невеликий землетрус на президентському
Олімпі, — куплено прискіпливим персонажем письменника Володимира Войновича.
Вся країна виспівувала рядок iз пісні «...как увижу, как услышу...», і
тільки він помітив у ній компромат, про що повідомив відповідне начальство.
У його інтерпретації цей рядок звучав так: «...каку вижу, каку слышу...»
Ось воно службове завзяття!
Лот № 2 (75 у.о.) — про те, як після спроби індексувати
віце-прем’єром з економіки С. Тигипком газ, який закупила київська міськадміністрація,
її глава О. Омельченко погрозив Кабміну, що вдасться в цьому випадку до
крайніх заходів: відключить чиновникам електроенергію, воду і телефони,
— куплено загарбниками Бастілії. Вони свого часу цю твердиню (названу в
енциклопедії «похмурим символом королівського деспотизму», тим же, чим
приблизно зараз є Кабмін) взагалі знесли. Олександр Олександрович як хороший
господарник на це звісно не піде, але якщо візьме гору, то на знак своєї
перемоги традиційно обкладе урядову будівлю улюбленою рожевою плиткою.
Лот № 3 (14 у.о.) — про те, як програма «Мелорама» до свого
дворіччя випустила алкогольний напій «Мелорамівка», а інші програми поки
не спромоглися на подібний рекламний крок, — куплено письменником Довлатовим.
Він запропонував для однієї з передач каналу «ТЕТ» такий ролик. Приходять
два забулдиги до свого товариша з пляшкою портвейну, але не застають його
вдома. Тоді вони розпивають вино біля смітника, і один із них, ставлячи
порожню пляшку на підлогу, сумно вимовив: «Цей скромний пам’ятник...» Великий
план пляшки. За кадром звучить текст: «Цей пам’ятник може бути поставлено
будь-кому. Та все ж таки кращий пам’ятник кожному з вас — це ви! Отже,
в ефірі програма «Я пам’ятник собі...»
№218 13.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»
