Найрідкісніша мужність - це мужність думки
Анатоль Франс - французький прозаїк, літературний критик

Фінансова піраміда нового типу: ПДВ в Україні

22 серпня, 2003 - 00:00


Президент минулого тижня наклав вето на закон про зниження ставки податку на додану вартість (ПДВ). Деякі економісти у стінах парламенту поспішили із заявами про те, що таке рішення негативно позначиться на розвитку економіки. Можливо. Критики, щоправда, не кажуть і про ціну проблем, що виникли б після набуття цим законом чинності. Так чи інакше, ПДВ залишається головним болем української економіки, оскільки з одного боку спрямований, по суті, на запобігання перевиробництву (до чого нам, як відомо, далеко), а з іншого боку, створює проблеми для держави з його відшкодуванням експортерам. Ціна цих проблем сьогодні щонайменше приблизно 2,7 млрд. гривень. Не кажучи вже про те, що, на загальну думку експертів, сфера стягування і відшкодування ПДВ вельми хабаромістка.

Разом із тим уряд України, як і раніше, наполягає на реструктуризації боргу із відшкодування ПДВ в ОВДП і має намір внести відповідний законопроект на початок наступної сесії парламенту (2 вересня). Усе це, як випливає із нижченаведеного аналізу проблеми, не більше ніж напівзаходи.

Зазвичай фінансову піраміду з оподаткування називають «мультиплікацією» (множенням), яка виникає у випадках, коли сума податку, сплаченого виробником на попередньому етапі переробки продукції, знову сплачується наступними виробниками на кожному новому етапі продажу. Така схема накручування подвійного, потрійного і т.д. справляння податку — мультиплікація — може виникнути за умов використання моделі «податку з обороту». Саме таким він був серед основних податків у СРСР. Мабуть тому багато хто з політекономів пропонує повернутися сьогодні до цієї моделі.

Взагалі, податкова піраміда спотворює ринок. Зменшує доходи економічних агентів (суб’єктів господарювання, домашніх господарств, а згодом і держави), стискаючи таким чином споживання в національній економіці, гальмуючи розвиток.

З цієї причини уряди розвинутих країн перейшли на модель ПДВ, що виник у Європі в другій половині XX століття і дає можливість виробнику справляти податок не з усієї суми реалізованої продукції, а лише з суми доданої вартості, що дозволяє уникати мультиплікації.

ДАЛЕКО ВІД ЗДОРОВОГО ГЛУЗДУ

За такою схемою, у принципі, працює сучасний механізм ПДВ і в Україні. За такою ж, але не зовсім... В Україні, на відміну від інших промислово розвинутих країн і навіть РФ, приватизовані виробничі об’єкти значною мірою розпорошені серед власників, їхня вертикальна інтеграція складається лише стихійно. Можливо пройде ще деякий час, коли в процесі злиття та поглинання у нас сформуються власні сталі вертикальні структури: можливо, що під впливом інноваційних процесів сформуються нові економічні структури, фінансово-промислові групи зі сталою вертикальною інтеграцією, що дозволятиме уникати негативних чинників ПДВ на різних технологічних стадіях виготовлення кінцевого продукту. Але поки що, через велику розпорошеність серед різноманітних власників, фірми несуть вкрай великі трансакційні втрати, що змушує їх ховатися у «тінь», частка якої перевищує половину української економіки.

Це лише одна з рис, що складають реалії сучасного національного економічного середовища, але вона з числа важливих для розуміння механізму формування піраміди ПДВ в Україні. Ця піраміда має скритий характер і може з’являтися або зникати — залежно від зміни економічних умов. Ілюзія її відсутності виникає через те, що, на перший погляд, схема не викликає негативного впливу на доходи фірм, що є, по суті, хибною гіпотезою.

Піраміда, що формується податком на додану вартість, залишає свій «слід» в ціні ще нереалізованої продукції, через що ціну на наступних етапах вже важко змінити. Це робить усю вертикальну цінову вісь виробленої продукції від первинної сировини до товарів кінцевої категорії споживання дуже жорсткою, нечутливою до коливання цін на ринку кінцевої продукції, особливо коли ринкові ціни знижуються.

У тому випадку, коли фірма купила товар, що є для неї сировиною або напівфабрикатом, вона не може потім знизити ціну власної продукції, яку підняв ПДВ попередніх етапів, без ризику для власного прибутку — ось у чому полягає вплив піраміди. З іншого боку, продаючи свою продукцію другій фірмі, яка не є продавцем продукції кінцевого споживання, фірма отримує доход із продукту, який ще не досяг кінцевого пункту реалізації. А на кінцевому етапі, як ми знаємо, ринок має властивість до коливань кон’юнктури. Тому, як водиться, кінцева фірма має оплатити всі збитки, що виникли через піраміду.

Дія піраміди проявляється в умовах негативного коливання економічної кон’юнктури, завдяки чому в українській моделі вона неодноразово мала можливість завдавати шкоди національним економічним інтересам. Чим глибший рівень технологічної переробки продукції, тим більше вона виказує свій негативний вплив, оскільки робить виробництво високотехнологічної продукції більш ризикованим, і звідси — тяжіння до сировинної орієнтації економіки, а не до високотехнологічної, та до коротких схем обороту капіталу.

І навпаки: в умовах зростання кон’юнктури цін її негативна дія зникає, ПДВ виконує свою звичайну фіскальну функцію. Ось чому піраміду важко виявити.

Але навіть в умовах зростання кон’юнктури не все виглядає добре. Економічне зростання окремих галузей промисловості за рахунок, скажімо, виходу на ринок інновацій-товарів, неодмінно має викликати еволюційне відмирання старих товарів, а, відповідно, й виробництв та навіть галузей. За умов взаємної пов’язаності всіх частин складної системи, якою є національна економіка, еволюційні процеси відмирання ортодоксальних економічних структур неодмінно впливатимуть і на інноваційні через кризові процеси в економіці, які у даному випадку слід розуміти як пристосування економічної системи до змін, викликаних інновацією. Ось тут піраміда й починає гальмувати економічний розвиток інноваційних галузей.

Слід зауважити, що пропозиції відмовитися від ПДВ в Україні наштовхуються на аргументи, загальна суть яких полягає у необхідності інтегруватися в європейський економічний простір. А саме для цього простору є характерною модель оподаткування з використанням ПДВ.

Але ж не треба забувати, що європейська економіка багато років є сталою майже в усіх найважливіших і навіть менш важливих макроекономічних пропорціях. А це зовсім інші умови, тому що в сталій системі майже все одно, на якому етапі буде перераховано всю суму ПДВ — на проміжних, як додану вартість, чи на кінцевому — й сума майже одна й та сама, і негативних наслідків майже не виникає: піраміда в сталій системі не виявляє своїх ознак.

Якщо ж проблему з пірамідою не вирішити, в економіці будуть залишатися й виникати безліч інших проблем — як у держави і в суб’єктів господарювання — від тінізації, корупції та дебіторської/кредиторської заборгованості до гальмування процесів економічного зростання та розвитку експорту.

ТІНІЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Саме через втечу від схеми податкової піраміди закладено механізм самостійного відтворення тіньового сектора української економіки.

Формування його проходило в два етапи. Перший крок був пов’язаний із впровадженням ПДВ Декретом Кабінету Міністрів «Про податок на додану вартість» N914/92 від 1992 року, коли він працював за інерцією радянської системи як податок з продажу на рівні 28%.

Одразу після цього відбувся процес самозростання цін. Інфляція у 1993 році становила 10255%, що стало результатом дії комплексного чинника: даного податку, фінансування дефіциту Державного бюджету за рахунок прямої емісії НБУ, розриву зв’язків вертикально інтегрованих структур СРСР, політики дешевих грошей, дорогого експорту енергоносіїв тощо — повний «букет». Дивні були часи... Замість паніки відчувалася ейфорія романтиків, Делегації іноземних аналітиків дивувалися нашим посмішкам.

Другий етап розпочався в 1997 році. Дія цінової піраміди з ПДВ максимально проявляється під час зниження цін. Якраз той рік, коли вони були мінімальними (темпи інфляції становили 10,1%), був найгіршим серед усіх для впровадження ПДВ. Закон України «Про податок на додану вартість» №168/97 було прийнято Верховною Радою у квітні 1997 року. Тим самим втратив чинність Декрет 1992 року.

На фоні ейфорії зі зниженням цін у Верховній Раді дисонансом прозвучав виступ лише однієї людини — Суслова, який був на той час міністром економіки України. Він запропонував пом’якшити монетарну політику, якій би відповідали 12% темпів інфляції на рік. Його не почули, а даремно. В наступному 1998 році інфляцію вже були вимушені відпустити, її темпи становили 20%, але цього було замало.

Для вітчизняних товаровиробників це був удар великої сили — почала діяти цінова піраміда ПДВ. На цей період припала дія аж трьох негативних чинників: завищений валютний курс, обвал фінансової піраміди ОВДП та цінова піраміда ПДВ, про яку йдеться.

Завищений валютний курс став наслідком впертої політики НБУ, в якій він вбачав «укріплення» курсу національної валюти. Результатом дії цього чинника став навал імпорту та 1,2 млрд. від’ємного сальдо торговельного балансу. Обвал фінансової піраміди на початку та протягом 1998 року спричинив втечу від гривні й втрату валютних резервів.

Почався процес осмислення стихії ризиків, спричинених ціновою пірамідою ПДВ, та управління ними. Спочатку потроху, а дедалі — більшою мірою фірми знаходили той чи інший спосіб ухилення від податкової піраміди. Почався відхід економічних відносин у «тінь». Хто це не встиг зробити завчасно, збанкрутували і згорнули виробництво.

У цих умовах наступив критичний момент виживання: посилилася платіжна криза. Обсяги дебіторської та кредиторської заборгованостей перевищили ВВП, зросла заборгованість із заробітної платні, зросли обсяги взаємозаліків та бартеризації економіки. Як наслідок — стали мізерними надходження до Державного бюджету, не витримав навантаження Пенсійний фонд.

Одна з головних причин такої поведінки фірм полягає в тому, що піраміда через свою жорсткість не дає можливості для маневрування цінами. У разі зниження ринкових цін фірма просто стає перед проблемою виживання. Для запобігання цьому ризикові вона вимушена створювати або тіньовий фонд, або тіньовий потік, який у тяжкій фінансовій ситуації дає можливість управляти цим ризиком, платити зарплатню людям тощо.

Платіжна криза, посилена надмірним монетарним обмеженням, сприяла надто швидкому падінню цін, тож і дія піраміди зросла. В цих умовах фірма, що знаходиться під «захистом» держави чи її преференцій, стає генератором зростання заборгованостей.

Як один із легальних прийомів виживання та відсторонення від податкової піраміди в Україні слід розцінювати лобіювання різноманітних пільг, які за обсягом на той період стали співставними з доходною частиною Державного бюджету.

Адміністрування ПДВ перетворилося на суцільний хаос. Увесь 1993 рік законодавча та виконавча влада «працювали на надання різноманітних пільг», що спричинило формування великої кількості похідних про6лем, вирішення яких і сьогодні ще вимагає комплексних заходів.

І ось тепер ми маємо результат: наступив баланс — половина економіки затиснута пірамідою, друга половина знаходиться у «тіні», під «дахами» та з оффшорами (псевдоекспорт), уникаючи дії піраміди. А іншого виходу (за умов такого впровадження ПДВ) тут і не проглядалося.

Економічне зростання, що почалося з 2000 року, полегшення не принесло. Економічне зростання — це перш за все зростання споживання, на макрорівні воно завжди потребує адекватного збільшення пропозиції грошей. Якщо цього не відбувається, особливо якщо перед цим була затяжна криза, неодмінною реакцією економічної системи буде дефляція. Так було у повоєнний Японії, Німеччині, так воно сталося й у нас.

2002 рік — рік дефляції — дія піраміди загострилася. Але до цього моменту наші фірми, економіка були готові. Наступ піраміди ПДВ вони прийняли спокійно, не було такої агонії, як це сталося в 1998 р. Але піраміда утиснула економіку до карликових розмірів. Зменшення доходів населення та пригнічення внутрішнього споживання прагнуть компенсувати зовнішнім споживанням — експортом.

Але й тут ПДВ з його ціновою пірамідою, яка помітно зменшує доходи всіх агентів (в т.ч. й держави), завдає великого клопоту: державі нічим відшкодовувати ПДВ експортерам. Тому поки не ліквідовано піраміду, реструктуризація заборгованості держави з відшкодування ПДВ не дасть нічого — це якби в ящірки відрізати хвоста.

РЕЦЕПТИ ЗМЕНШЕННЯ ВИТРАТ

Витрати, що викликає піраміда ПДВ, відносяться до різновиду трансакційних витрат, тобто витрат, пов’язаних із купівлею-продажем — як організацією цього процесу, так і з проблемами, що виникли внаслідок цієї організації.

Уникнути трансакційних витрат та ще й не нанести економічної шкоди державі — непросто. Розглянемо приклад США, майже єдиної держави, в податковій системі якої немає жодних ознак пірамід. Головним чином, США вдалося досягти цього завдяки повазі до фундаментальної науки, зокрема, визначення ролі трансакційних витрат та механізмів їхнього зменшення шляхом злиття та поглинання фірм (Р. Коуз «Природа фірми»).

Якщо з’являється серйозна проблема в економіці, вчений може дати не просто незвичні рекомендації подолання цієї проблеми. Його бачення проблеми може бути таким незвичним для чиновництва, що його можуть не зрозуміти зовсім. Так було і з Рональдом Коузом, і тільки велика повага в цій країні (США) до вчених, до іншого мислення, подарувало їй можливість скористатися новими винаходами та інструментами в управлінні економікою, особливо в частині боротьби з трансакційними витратами, які побачив Коуз.

Приклад вдалого використання в Сполучених Штатах Америки вертикально інтегрованих структур — це новий погляд на «монополію», що дозволяє виключити з господарського обороту цінову піраміду з оподаткування.

Якщо коротко і по предмету, що стосується проблеми, то в США підтримуються усі суспільно корисні об’єднання, що зменшують трансакційні витрати. І, навпаки, всі об’єднання, що збільшують трансакційні витрати, хоча й не переслідуються, але й не знаходять широкої підтримки навіть у судових спорах. У загальному підсумку, наближено до реальностей, можна констатувати, що у США мають підтримку вертикальні об’єднання, і, навпаки, найбільший тиск з боку держави відчувають горизонтально інтегровані структури.

Перший приклад . Декілька цукрових заводів об’єднані з метою проведення узгодженої цінової політики для зменшення трансакційних витрат. Це — приклад горизонтально інтегрованої структури, монополії, яка фактично не зменшує трансакційні витрати в економіці, а перекладає їх за рахунок монопольної ціни на споживачів власної продукції. Це — негативний приклад монополії — те, що переслідується в США.

Другий приклад . Нафтова компанія об’єдналася у вертикальну структуру, до якої входять усі проміжні виробництва товарів та послуг від нафтової свердловини до бензоколонки. Це — не є монополія, так як до її структури увійшли різнопрофільні фірми: нафтопереробні, транспортні тощо. Таких спеціалізованих об’єднань на ринку може бути декілька, і вони реально скорочують трансакційні витрати не лише власні, але — що особливо важливо — суспільні. Такі вертикальні структури підтримуються в США.

Уникнення податкової піраміди в такому корпоративному об’єднанні досягається за рахунок того, що їхні фінанси організовано як у великій фабриці. Таким чином, продукція від однієї фірми до другої передається не через продаж (самому собі продати не можна нічого), а як від цеху до цеху Так як немає продажу, немає й ніяких податків, із ним пов’язаних.

Це зовсім не означає, що корпорація — вертикально інтегрована структура обманює державу. Навпаки, на кінцевому етапі корпорація продає продукцію кінцевого споживання й сплачує податок у повному обсязі. Держава не просто не втрачає від такого продажу, але й виграє, бо обсяги продаж цієї корпорації значно більші, ніж у інших фірм, без високого ступеню вертикальної інтеграції та спеціалізації.

Така фірма-корпорація позбавлена не тільки ризиків піраміди, але й інших ризиків та трансакційних витрат: їй не треба чекати примх ринку (продукцію вона отримує від власного «цеху») — все залежить лише від кваліфікації (навичок роботи в команді) адміністративного персоналу. Так як вона позбавлена податкової піраміди, вона має широкий діапазон для маневру цінами. С такою фірмою важко утримувати конкуренцію: високий фінансовий потенціал разом із ціновою маневреністю — це як легковий авто з багатолітровим двигуном. Виграють всі економічні агенти, у тому числі й населення: воно також не приймає участі в сплаті витрат, що викликає податкова піраміда, а тому реальні доходи населення зростають, що викликає загальноекономічний позитивний ефект — зростання споживання та заощаджень, що є чинниками економічного зростання.

У разі входження до структури такої корпорації комерційного банку та створення ФПГ потужність та динамізм її різко зростає. Якщо ж така фірма-корпорація ще й інноваційна, «випуск» її за кордон (утворення транснаціональної корпорації) зробить країну дуже динамічною в розширенні власної ніші в світовій економіці. Якщо ж вдатися до порівнянь, то така інноваційна фірма-корпорація-ФПГ буде нагадувати швидкого, точного та сильного сокола.

МОЖЛИВІ ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ

Вихід із ситуації, в якій Україна опинилася з пірамідою, повинен бути дуже обережний. Масштабна реструктуризація економіки викличе лише негативні наслідки, криза посилить дію піраміди. Реакцію фірм у такому випадку передбачити не важко: заглиблення в «тінь», лобіювання пільг, зростання заборгованостей. Вони вже знають, як це робити.

Починати треба не з масштабних реформ, а з конкретних випадків. Їхні позитивні результати будуть яскравим прикладом для бізнесменів. Це — не новий підхід. Уперше його дуже вдало застосувала Японія.

Реформування економіки з метою ліквідації цінової піраміди ПДВ може бути можливим, як гадається, за трьома сценаріями: 1) відмова від діючої моделі ПДВ; 2) формування вертикально інтегрованих структур та на їхній основі фінансово-промислових груп; 3) сприяння розвиткові базисних інновацій, нової економічної структури на її основі, в тому числі й з включенням до її структури фінансових корпорацій.

1. Відмова від діючої системи ПДВ, мабуть, для України мало реальна — занадто вперте у нас чиновництво. Готове вмерти разом із економікою, але не здатися — такий ПДВ є в Європі, а ми до Європи прямуємо.

2. Формування вертикально інтегрованих структур та на їхній основі фінансово-промислових груп — найбільш реальний і перспективний шлях. Але починати тут треба з окремих прикладів, експерименту, який би виконував роль зразку для інших галузей. Під пильним наглядом Уряду (щоб не зірвати економіку в кризу) і підтримкою Центральним банком того АКБ, що має увійти до складу ФПГ.

Цей крок відчутно посилив би динамізм національної економіки, але до виходу в світове лідерство цього замало. Надто застаріла економічна структура, технологічна база.

3. Сприяння розвиткові базисних інновацій, новій економічній структурі на її основі, в тому числі й з включенням до її структури фінансових корпорацій — це шлях розбудови сучасної інноваційної системи. Такий вектор сприяв би досягненню бажаного результату — потужному підйому національної економіки, оновленню її структури й технологічної бази, виходу на лідируючі позиції в світовій економіці.

Це — найсприятливіший сценарій формування сучасних вертикально інтегрованих структур, ФПГ та транснаціональних корпорацій на їхній основі. А головне — бажаний результат: і виключення цінової піраміди з системи оподаткування, і ПДВ залишається, як у Європі.

Ігор МАКАРЕНКО, Валерій КУЗЬМЕНКО, Інститут еволюційної економіки
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

comments powered by HyperComments