Hasta siempre comandante
Диктатори та генії йдуть в останню путь, оточені хвилями людських морів. Так здається, коли дивишся хроніки проводів Льва Толстого і його щирого шанувальника Йосифа Сталіна. Пам’ятаю, нескінченні натовпи, що йдуть за труною Володимира Висоцького, і мимоволі порівнюю їх із нещодавнім похороном Кім Чен Іра. І ось тепер Уго Чавес, як Зевс, вийшов до свого народу дощем мільйонів сліз. Хто засумнівається в пронизливості почуттів любові і горя народу, який втратив вождя!
Але є й інші хроніки. Ті, хто ще вчора ридав від щастя, дивлячись на кумирів, сьогодні перетворюється на їхніх добровільних катів. Ось питання епохи!
Як і чому всенародна любов переплавляється на ненависть мас? Чи думав Муссоліні звідки взявся полковник Валеріо, який зачитав йому смертний вирок від імені народу? Про що були останні думки розстріляної пари Чаушеску, розтерзаного Муамара Каддафі, страченого Саддама Хусейна, отруєного Пол Пота? Продовження цього списку вже не ототожнює кончини володарів дум і правителів країн. Для одних вона підсумок інтелектуальних шукань, для інших — лише останній козир у грі за славу і безсмертя.
Політична доля Чавеса виявилася схожою з життєписом його кумира Симона Болівара, що став на шлях революційних реформ і зійшов із нього закостенілим диктатором. Недаремно 2010 року вже смертельно хворий Уго розпорядився ексгумувати останки Болівара і перенести їх до спеціально побудованого в центрі Каракаса мавзолею. Чи будуть вони разом покоїтися в трунах, обсипаних діамантами і перлами під покровом золотих зірок, вирішить історія. А наразі, уряд Венесуели ухвалив забальзамувати тіло Уго Чавеса. У табелі про ранги ідолів комунізму, венесуельських команданте помістили поряд із Мао і Леніним. Зрештою, і в католицькій країні, з’явилися мощі для поклоніння не віруючих у Христа, але тих, хто свято зневажає США. Першими до них припали люди, які рідко всміхаються зі слаборозвинених країн, де вже чуються звуки всенародного плачу любові і страждань. Але наразі лунає пісня Hasta Siempre Comandante! Назавжди, команданте!
ПАПИ СКРОМНІ ПОТРІБНІ
1268 року, коли спочив папа Климент IV, двадцять кардиналів три роки не могли обрати гідного наступника. Засідали, сперечалися, розходилися і сварилися... Словом, поводилися, як наш парламент. І ось одного дня, розлючені віруючі замкнули у соборі їх високопреосвященств, і подавали їм лише хліб, воду через отвір у даху. Було холодно, і храм опалювали мокрою соломою, через що через діру в куполі весь час валив чорний дим. Але, холод і голод прискорили виборний процес і кардинали за три дні дійшли згоди щодо кандидатури понтифіка. Перш ніж загасити камін, вони спалили пергаментні бюлетені, що й змінило колір диму на білий. Так і зародилася добра традиція конклаву — дослівно — зачиненої кімнати. Здогадуєтеся, чому її не переймають люди, які засідають за такими ж зачиненими дверима, але при постійно працюючих буфетах? Не те, щоб людина при владі не обійшлася пару днів без їжі. Страшить виконання обов’язків за волею розлюченого електорату.
До речі, в описаному випадкові, папою Георгієм X став простий архідиякон із Льєжа. Якщо народ не дозволяє жиріти пасторам, то вони його поважають. І ось, відучора у нас з’явився Папа, Франциск I, який до ухвали конклаву, їздив у громадському транспорті, омивав ноги хворим на СНІД, і відмовлявся від багатств і підношень. Ось такий папський тренд, шановні отці!
ТИ, Я, ВІН, ВОНА — РАЗОМ КОНКУРС КМДА
За законом пропаганди, де співають дифірамби? Правильно, де тонко і рветься і тріщить по швах. У краю розгнузданої злочинності віддаємо хвалу подвигам міліціонерів, а в зруйнованій школі — оспівуємо працю вчителя. А якщо країна вимирає з 1992 року?
Тоді, хто як. Влада Києва проводить конкурс «Сім’я року», в якому за правилами організаторів можуть брати участь «родини, де самотні батьки і матері самі виховують своїх дітей». Мабуть, у КМДА вже розглянули ймовірну модель майбутнього. Одностатеві батьки, тобто, він або вона з дитям, втілюватимуть ідеал київського осередку суспільства. Перевірені часом і критерії добору. Урядовці і волонтери підуть по парадних перевіряти (цитую) «дотримання високих норм моралі і трудової етики, збереження національних і духовних традицій». Що парткомам і профкомам було слабо в минулому, то це зробить армія спасіння КМДА зараз. Вони розглянуть батьків на предмет відповідальності за батьківство і материнство, а також успіхи ущербної родини в громадському житті. Ось такі добрі наміри за бюджетні гроші. Ні, щоб пристойну сваху найняти за 300 гривень на день. Вона б і мільйони заощадила і більше щастя самотнім мамам принесла. А то змагатимуться за успіхи в громадському житті, доки особистого не пропустять!
