За п’ять хвилин спікером був лідер комуністів. Якби
ще п’ять голосів. Догралися. Ця проста і дохідлива, як червоний транспарант,
думка читалася після оголошення результатів у багатьох очах, не затьмарених
лівизною поглядів.
221 голос на користь Петра Симоненка, до речі, було передбачено з точністю
плюс-мінус 1 прес-секретарем Руху Дмитром Панамарчуком у бесіді з кореспондентом
«Дня». Після прогнозу і голосування він же зробив аналіз: 20—30 голосів
фракції НДП, швидше за все мажоритарників, пішли у червону скарбничку.
І, звичайно ж, по повній програмі причастилася «Громада». Чи слід вважати,
що Павло Лазаренко добував таким чином місце віце-спікера? Припущення ці
мають право на життя.
Однак, схоже, що за нинішньої ситуації у лідерів «Громади», яка зазвичай
сиділа між стільцями, задовольняючи однією частиною «можливого переможця»,
а іншою — всіх, хто «проти», здали нерви. Ходили чутки, що вночі (!) Петро
Симоненко зустрічався з Президентом... Газета «День» пише про «золоту акцію»
«Громади», яку можна скрутити трубочкою і якось цікаво використати, якщо
НДП домовилася з комуністами... Радбез «рекомендує» Президентові діяти
у тій сфері, до якої дуже не байдужі, зокрема, і Павло Лазаренко сотоварищі...
«Громада» боялася «пролетіти». І пролетіла — як фанера над Парижем. Пан
Турчинов, ідеолог «Громади», замість відповіді, розказав кореспондентові
«Дня» про «широкі погляди» всередині організації, але не заперечував, що
частина фракції могла проголосувати за лідера комуністів: «Є позиція, з
якою всі погодяться — треба обрати хоч горбатого, хоч кривого, щоб зберегти
парламентаризм у цій країні». Тепер пан Турчинов вважає, що «опозиція повинна
мати свого представника на посту Голови Верховної Ради, і, з нашої точки
зору, інтересам комуністів і некомуністів відповідатиме саме наш представник».
Сміливо. Ще сміливіше було б додати «та інтересам Бжезинського»...
Пан Єльяшкевич, «біла ворона» «у величезній зграї», котрий незалежно
від рішення фракції забирає всі свої бюлетені на згадку, переконаний: «Такий
результат був би неможливий у Петра Симоненка без допомоги адміністрації
Президента. Вочевидь, пройшла зустріч лідера комуністів з Леонідом Кучмою».
Зустріч, дійсно, відбулася у середу вдень. Але, за логікою представника
Президента у парламенті Романа Безсмертного — якщо на 15.00 у четвер готувалося
радіозвернення Президента, отже, не було й гадки про те, що Симоненка буде
обрано. Пан Безсмертний, окрім того, стверджує, що у фракції НДП могло
«пролівачити» лише вісім членів, а інші «зрадники», на його думку, зовсім
з інших фракцій четвірки...
Однак Наталя Вітренко (названа комуністами з трибуни «зрадницею» — на
імідж пані Наталі вони працюють безперебійно) висловила співчуття Володимиру
Філенку, одному з лідерів «двічі народних». «Порядна фракція, заявивши
свою позицію, повинна її тримати», — сказала лідер ПСПУ колезі-депутату.
За підрахунками пані Наталі, «більше половини фракції НДП проголосувало
за Симоненка».
Запитання — навіщо і чому? На думку Вітренко, один з чинників — засідання
РНБО, котрі налякали багатьох людей бізнесу і розв’язали Президентові руки,
зокрема, у податковій сфері. Але цей аргумент уявляється все ж таки недостатньо
переконливим... Лягти під червоних, рятуючись від «реформатора» — дуже
оригінально, але задоволення сумнівне.
Швидше, НДП, не розраховуючи на такий небезпечний результат, просто
готувала грунт під Івана Плюща: «ми вам — ви нам». Бартер. Гроші не беруть
участі? Ну, трохи переборщили. «Громада», як заведено, підвела: коли на
неї чекають — вона «кидає», коли ні — висовується...
У новому турі — нова гра: висунуто селянина Олександра Ткаченка і народного
демократа Івана Плюща...
Оскільки була домовленість, що після соло Симоненка ніхто не заважає
соло Плюща, кандидат разом з усією НДП, вочевидь, образився і зняв свою
кандидатуру.
О 18.30 розпочалося голосування. У бюлетень внесено одного кандидата
— Олександра Ткаченка.
Вибори відбулися. За Олександра Ткаченка проголосувало 148 депутатів.
ДО РЕЧI
Один з лідерів фракції «Лівий центр» Іван Чиж висловив думку, що такий
результат голосування за Петра Симоненка став можливим завдяки ослабленню
контролю фракцій за волевиявленням депутатів. У інтерв’ю агенції Інтерфакс-Україна
він сказав, що другим чинником вважає «втому від тривалого марафону» (9-та
спроба обрання спікера). Відповідаючи на запитання, які з фракцій, окрім
лівих, могли підтримати кандидатуру П.Симоненка, депутат назвав фракції
«Громади», Народно-демократичної партії, а також ряд позафракційних депутатів.
Народний рух навряд чи висловився б на підтримку П.Симоненка, вважає І.Чиж.
Можливу підтримку фракції Народно-демократичної партії представник лівих
пояснив тим, що, на його думку, в цій фракції «партійний тільки скелет,
а м’язова маса має інший інтерес», у тому числі й регіональний.
