Коли людина не встане з колін, то вона не далеко зможе пройти.
Іван Драч, український поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч

Люди Х. Свобода понад усе...

У Львові відбувся Форум видавців
19 вересня, 2003 - 00:00

Нинішній Форум був десятим. Важко оминути слово ювілейний, хоча його організаторам це майстерно вдалося. Будь-які ювілеї вимагають підбиття певних підсумків, підведення результатів, поглядів назад і у майбутнє. Отже, загальний висновок — Форум відбувся! Саме повноцінно відбувся, а не «пройшов» чи шмигонув кудись повз когось. Він виробив власний стиль спілкування усіх учасників, потужне поле зацікавлень та фахових дискусій. Власне, тому його амбітно, але цілком справедливо, позиціонують як «найголовнішу подію в календарі українських книжників».

Форум став стабільним, і отут варто говорити про кінець романтики. Це прогнозована машина, яка щороку збирає видавців, книгорозповсюджувачів, письменників та читачів і каже їм: «Ви живете один для одного». Насправді усі знають, чого можна очікувати від сумлінного видавництва N чи держчиновника Т, який усе життя був професійним українцем і книжками цікавився лише з причини сентиментального світогляду. Тобто період великих книжкових відкриттів уже позаду. Попереду — стабільність та прогнозованість. І це дуже добре, якби не романтична схильність до сюрпризів та несподіванок. А які ж сюрпризи можуть бути, коли ми знаємо, що найкращу дитячу літературу робить «А-БА- БА-ГА-ЛА-МА-ГА», найкраща книгарня «Українська книгарня» у Львові, а best-журналіст Костянтин Родик?

«ГУКНИ КНИГУ!»

Форум відбувався із 11 по 14 вересня. Точніше, перші події датовані 10-м, але… Ну, не «форумний» це день був — авторський вечір Володимира Цибулька — і тому він залишився поза межами нашої обсервації. Втім, «найбільшого українського поета» можна було бачити щодня у колі однодумців, а то переважно й одного.

У четвер «звичайних» відвідувачів не пускали. Лише учасників, гостей та журналістів. Зважаючи на досвід минулорічних штовханин та неможливості до ладу роздивитися експозицію — крок виправданий. Для пишучої та знімаючої братії Форум розпочався прес-конференцією президента акції пані Олександри Коваль та К о . У якості К о були чільний представник асоціації видавців та книгорозповсюджувачів, самовідданий борець за книжкову справу пан Афонін та захисник української культури у ВР пан Танюк. Як і очікувалося, розмова переважно крутилася навколо російських видавців (хай їм грець!) плюс сльози, соплі та мазохізм щодо власного тіла. Цікаве було інше — статус Форуму. Виявилося, що подія №1 у книжковому житті країни не має визнання держави. Натомість, до прикладу, Сорочинський ярмарок — Національний. Воно, звісно, зрозуміло — країна аграрна, головне буряки з картоплею, але ж… Форум свого часу подав стандартну заявку на здобуття цього статусу. Дирекції відповіли, що усе гаразд. Згодом віце-прем’єр пан Табачник повідомив, що «не вважає за потрібне». От і не знають до ладу організатори у якому ж статусі вони перебувають. Ситуація нагадує присвоєння звання «народних» артистам: одним дають, але їх ніхто не знає — інші визнані, але без папірців.

Серед інших цікавих подій першого дня — презентація серії книжок «Інший формат» від Тараса Прохаська, творчий звіт історика (до речі, постійного автора «Дня») професора Юрія Шаповала «Про минуле — заради майбутнього», презентація книги Богуміла Грабала «Вар’яти» та цілої серії літератури від славної «Кальварії» під цікавою назвою «Жіночий кулак». А ще цього дня Львівський осередок АУП (Асоціації українських письменників) провів в Університеті ім. Франка дискусію «Львів — Київ: літературні столиці? Літературні провінції?» Попри страшенно інтригуючу назву балачка звелася до банального з’ясовування: чому львів’яни залюбки влаштовують вечори київських колег, а «столичні» не можуть (не хочуть) допомогти влаштувати презентації у Києві? І ніяк не добирали Неборак із Лучуками, що будь-яка провінція (це не приниження статусу, а констатація факту) може бути лише донором центру, і що екзотика (виїзд на природу) добра лише порційно, бо інакше вона втрачається. «Мать городов Русских» відстоювали Цибулько, Ульяненко та Доній, які до АУПу стосунку не мають…

Урочисте відкриття Форуму видалося напрочуд провальним. Такого місцева Опера не бачила давно. Сценарій писав самобутній львівський митець Назар Гончар. Він же був одним із ведучих. Коли мені сказали про це до відкриття, подумалося, — жарт. Коли ж почалося дійство — виявилося, що ні. Гончар відомий своїм «філологізмом» — це коли граються словами, складами, звуками, переставляючи їх місцями. От і почали: «Гукни! — гу-кни! — гук-ни! — кни-гу! — книгу!» Музичні номери були занадто затягнуті та концептуально не виправдані. Хіба що неперевершена Наталка Половинка скрасила дійство. Але люди виходили з залу, бігли, втікали…

Там же оголошували переможців конкурсу «Книга Форуму-2003». Їм вручали традиційні шкіряні грамоти та каменюки-сувеніри. Час збирати?! Подивитися повний список переможців можна на сайті Форуму www.snail.lviv.ua. Ми ж зупинимося на найцікавіших iз них. Великою несподіванкою став лідер у номінації «Художня література» — Олег Лишега з поетичною збіркою «Снігові і вогню» (Лілея-НВ, Ів.-Франківськ). Він обскакав таких визнаних мастодонтів, як Андрухович та Винничук. Обидва були представлені зовсім свіжими і вельми цікавими книжками… До речі, журі Форуму цьогоріч очолював лавреат Шевченківської премії поет Василь Герасим’юк. У «есеїстиці» перше місце посів В. Липинський («Листування», том 1, Смолоскип) залишивши В. Чорновола на третьому. «Подарункові видання» — «Феномен Швейка» (Наутілус, Львів). Дитяча література — фантастичні за красою «Казки Туманного Альбіону» від незмінної А…Ги. Переклади українською художньої та гуманітарної літератури — «Мислителі німецького романтизму» (Лілея- НВ). До речі, станіславська «Лілея» загалом отримала чотири нагороди. Натомість iз поля переможців начисто випала звитяжна «Кальварія». Це вже навіть не сигнал — тенденція однако…

Гран-прі отримала «Історична фонологія української мови» Юрія Шевельова (Акта, Харків). Книга ґрунтовна, вишукана і дорога — понад 1000 сторінок і понад 70 гривень. У 1979 роцi вона вийшла англійською. Унікальність її полягає у тому, що «автор послідовно описує доісторичний розвиток української фонологічної системи, її еволюцію від «протоукраїнського» до «давньоукраїнського» періоду…та «новітнього»… З тонким розумінням виписано культурно-історичне тло мовних процесів.» Перша нагорода ставить діагноз: нам і досі треба виписувати свою історію. Нація, що тільки формується, шукає своє коріння, опертя свідомості. Це сьогоденна необхідність.

«ДВI РУСI» ВIД «Дня»

Наступнй день був найнасиченішим у плані цікавих та корисних акцій. А розпочався вiн з презентації збірника історичних статей опублікованих нашою газетою під загальною назвою «Україна Incognita», про що «День» детально розповідав у номері за 16 вересня. До збірника, крім однойменної книги, увійшла і нова — «Дві Русі» (подробиці на стор. 9—10).

В цей же день вiдбулась презентація нового роману Юрка Андруховича «Дванадцять обручів». Головний постмодерніст країни мовчав щось років із сім — після «Перверзій» — заколисавшись на хвилях хиткої слави. Всі думали: заснув! Аж тут тобі на — новий роман. Андруховича у Львові люблять, тому зал Студентського клубу університету був переповнений (багато людей не ввійшло). Безліч записок з питаннями, веселощі, відвертості… Студенти люблять прогулювати «пари». Роман, за визначенням Автора, «про Україну, про гори». Потім схаменувся: «Це ініціація. У мас-медійних категоріях — про життя після смерті…» Отак-то. Вітання дідусеві Фройду.

Директорка мережі супермаркетів «Буква» оголосила про злиття двох найбільших в Україні книготорговельних мереж «Буква» та «Орфей». Це виявилося «злиття двох рівних партнерів». Механізм подальшої праці той же: ніякої купівлі книжок наперед, створювання брендів тощо. Попри здавалося б пересічність та непомітність цієї події, вона може надалі неабияк визначати обличчя української книготоргівлі. Час покаже, як саме.

Ще одна подія цьогорічного Форуму — книга «Нерви ланцюга. 25 есеїв про свободу». Проект здійснювався з ініціативи власне Форуму, а ідея належить журналістові Сергію Васильєву. Двадцять п’ять розумних людей писали про те, що вони розуміють під свободою. Треба читати.

Марії Матіос довелося пояснювати, чому її скандальний «Бульварний роман» видано кишеньковим форматом для читання у метро. Раніше письменниця була категорично проти цього. Хоч би як там було, роман безумовно заслуговує на увагу, а сама пані Марія на повагу, позаяк мало кому з вітчизняних письменників вдається тримати читача у постійній напрузі.

Cуб’єктивне враження: найцікавіша акція Форуму відбулася ввечері 12-го у театрі імені Курбаса. І називалася вона не «Ніч поезії і музики нон-стоп», що у алкогольному вихорі захопила багатьох учасників. Це була «Вечірня казка від Старого Лева» — презентація найновіших дитячих книжок від однойменного видавництва. Читання, діти, добрий настрій, посвята у казкарі. Чарівна Мар’яна Савка успішно випробовувала себе у ролі ведучої. Посвячуваним (ініціація?) надягали веселий капелюшок та читали вірші зовсім маленькі дітлахи. Вони збивалися, але ніхто не сварив — навпаки заохочували підказкою. Серед посвячених: Гончар, Калинці, Лариса Андрієвська, Ярослав Павлюк, якому подарували справжнє кошеня, бо він написав казку про котиків. У кінці всім роздавали цукерки…

СИДЯЧИЙ ІСУС

Форум перейнявся ідеями свободи. У найширшому розумінні. Вже кілька років у холі на першому поверсі проходить акція «Свобода щомиті!» (презентація он-лайнових видань), вечірку першого дня проголосили «Днем свободи!!!», акцію другого — презентацію «Нервів ланцюга» — охрестили точно так. Цьогорічне гасло «Розширюючи межі…» також пахне «вільнодумством». Не вистачає свободи книжникам, хоч ти трісни!

У славній «Дзизі» презентували «Енциклопедію нашого українознавства» Олександра Кривенка та Володимира Павліва. Видання друге, виправлене і доповнене. Презентували без Кривенка, бо його немає з нами. Як зазначила у своїх спогадах про Форум Леся Коваль, десятий відбувся «Без Кривенка і без Набоки». Ці люди понад усе цінували свободу. Понад усе, але після Батьківщини. Перепрошую за пафос — він існує якраз для таких моментів.

Одразу пообіді «Книжник-ревю» представив «Увагу №0» від Сергія Набоки. Навіть друзі «на ти» далеко не всі знали, що Сергій писав вірші. Писав переважно «на зоні», куди його кинули за організацію «Київського демократичного клубу». Як зазначив у передмові Вахтанґ Кіпіані: «Сергій Набока — жива історія незгоди… Його життя було вічним змаганням за гідність, якої нам так часто бракує». Інші кажуть, що він не був борцем — просто цілісною, вільною людиною. Здається, тут усі праві.

У неділю презентували «Молоду Україну» — нову затію Олеся Донія. Літературно-мистецький часопис уже має два числа, а днями буде третє. Там друкують те, що інші відмовляються. А ще «МУ» відрізняється від багатьох інших тим, що справно платить пристойні гонорари авторам. Ульяненко, наприклад, отримав більше, ніж за книжку…

Безпрецедентне видання здійснив «Факт»: «Палімпсест: вибране» Василя Стуса оприлюднено тиражем у 12 тисяч екземплярів. Українську поезію у новітні часи так масштабно досі не видавали. Вельми приваблива ціна, як наслідок окремої подяки за такий подарунок спонсорам проекту. Стуса вже давно перетворено на символ — тепер він стане ще й джерелом, власне, віршів… Після цього знов захотілося кави. На Катедральній площі з Каплиці Боїмів (17 ст.) раптом втомлено глянув сидячий Ісус. Чому він сидить? А може, так правильно? А може, це його вибір. Вільний від бажань грішників. Свобода.

Форум закінчився у культовій «Ляльці». Свої вірші там читали Петро Мідянка та Ірванець. Їм допомагали Андрухович, Жадан, Бондар, Прохасько… Яблуку ніде було впасти, а авторові цих рядків сісти. Ось вона — сила мистецтва.

Ігор ОСТРОВСЬКИЙ, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ