Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

Мінус шість відсотків

Західні біржі дають свою оцінку якості української політики
15 листопада, 2002 - 00:00

Це означає не що інше, як падіння довіри до зобов’язань нашої держави. До цього «кольчужний скандал», антипрезидентські демонстрації та інша «політінформація» для інвесторів не могли не погіршити прогнози провідних інвестиційних банків — JP Morgan і Merrill Lynch — стосовно України. І делегації на чолі з міністром фінансів Ігорем Юшком (цього тижня проводить road-show за маршрутом Відень — Мілан — Лондон — Гаага — Франкфурт — Копенгаген) явно доводиться заспокоювати потенційних кредиторів темпами зростання ВВП, низькою інфляцією, стабільністю гривні й офіційними параметрами ринку зайнятості.

Падіння котирування цінних паперів України під гарантії держави на зовнішніх ринках свідчить про відсутність бажаного нашим урядом попиту на ці облігації. А ще точніше — про негативну оцінку європейським фондовим ринком якості роботи української держави і політиків. Колізія полягає ще й у тому, що напередодні road-show заступник держсекретаря Мінфіну Сергій Маноха заявив, що до кінця поточного року Кабмін буде вимушений дорозмістити на ринку єврооблігації 2000 року через недоотримання запланованих у держбюджеті на 2002 рік $250 млн. від Світового банку та EUR92 млн. від Євросоюзу. Не будемо аналізувати, чим загрожує додаткова емісія облігацій від імені України на зовнішні ринки. Хоч із високою ймовірнiстю, за умови недостатнього попиту, несприятливих прогнозів зарубіжних рейтингових агентств, викид на ринок додаткової пропозиції нічого хорошого котируванню облігацій не обіцяє.

Є, щоправда, надія, що перманентно оголошуване Міністерством фінансів пунктуальне виконання зобов’язань перед іноземними кредиторами відповідає дійсності. За офіційними даними, прямий державний і гарантований борг України в січні-вересні 2002 року поменшав на $301,88 млн. (2,14%) — до $13,78 млрд., у тому числі зовнішній — на $229,59 млн. (2,27%) — до $9,89 млрд. Але навряд чи цього вистачить, щоб переконати кредиторів, що завтра не буде гірше, ніж учора. Експерти небезпідставно вважають, що жорстка монетарна політика Нацбанку, що стримує темпи інфляції, не повинна мати довгостроковий характер. На практиці в цьому вже могли пересвідчитися десятки тисяч «прихованих» безробітних. І лише розмовами про зростання ВВП (який наші чиновники, ймовірно, через фіскальні причини не хочуть трансформувати в національний дохiд, особистий дохiд і дохiд кінцевого використання) та нескінченно грядущу ефективну податкову реформу тут справі не допоможеш. Рано чи пізно іноземні кредитори поставлять перед Україною питання про її реальну платоспроможність. Точніше, вже ставлять. Адже збільшення податкової недоплати (на сьогодні становить 13 млрд. грн.) і проблема з поверненням ПДВ (заборгованість держави перевищує 6 млрд. грн.) в очах західних кредиторів — не тільки свідчення про неполадки у нашій системі оподаткування. Їх більше цікавить, як розплачуватиметься держава.

Схоже, учасників нинішньої «роздачі» крісел це хвилює менше. Вони настільки захопилися процесом, що, очевидно, забули: хто б не зайняв пости і в Кабміні, і в Нацбанку, і в інших місцях, проблеми довіри кредиторів і інвесторів до держави (а не до персон і партій) це не вирішить.

Газета: 
Рубрика: