Волі українського народу до самостійного життя не знищать ні ворожі тюрми, ні заслання, бо Україна є нездобутнім бастіоном героїв і борців
Євген Коновалець, український військово-політичний діяч, організатор ОУН

Про радикалізацію й «об’єктивізацію»

Валерій Хорошковський — про продаж одного з найбільших медіа-ресурсів країни
1 березня, 2013 - 13:04

Як відомо, в лютому 2013 року Хорошковський продав 100% акцій Inter Media Group своєму партнерові Дмитру Фірташу. В той же час як екс-власник він був присутній на засіданні громадської ради «Інтеру», яка відбулася 22 лютого у Варшаві. Там шеф-редактор «Телекритики» (www.telekritika.ua) Наталія Лігачова знайшла можливість поговорити з Валерієм Хорошковським про подробиці продажу одного з найбільших медіа-ресурсів країни. Пропонуємо вам уривки з цього матеріалу.

Валерію, оскільки наша зустріч відбувається відразу після засідання громадської ради, створеної «Інтером» і фондом «Відродження» в грудні минулого року, я почну з цього. Як ви оцінюєте результати роботи ради й обговорення, що відбулося потім, як їх, так і нових викликів, що стоять перед каналом у зв’язку зі зміною власників?

— Безумовно, не може не тішити безумовний прогрес у точності та збалансованості подачі новин, який останнім часом демонстрував «Інтер». Власне, це було однією з головних цілей створення громадської ради, і ми можемо вважати, що на даному етапі певний успіх досягнутий. Звичайно, на сьогоднішній день громадську раду хвилює, чи буде робота і надалі продовжуватися в такому ж форматі. Але, як я і сказав на самій раді, це залежить не від мене, це залежатиме від двох сторін, тобто і від громадської ради, і від нового менеджменту телеканалу «Інтер». Сподіваюся, саме позитив з точки зору якості сукупної праці послужить підставою для продовження такої роботи.

Давайте повернемося тоді трохи назад і поставимо запитання, яке хвилює всіх: що сталося з Валерієм Івановичем Хорошковським, умовно кажучи, півроку тому? Особливо це виявилося останніми місяцями минулого року, коли ви пішли з уряду. Що, у свою чергу, стало в той час стимулом і для зміни редакційної політики «Інтеру»— у бік більшої збалансованості новин, освітлення діяльності опозиції й навіть деякої критичності щодо уряду, чого раніше на каналі не спостерігалося?

— Ви пам’ятаєте, що однією з головних сфер моєї відповідальності як першого віце-прем’єр-міністра була робота по європейському вектору, по європейській інтеграції. І всі мої контакти із зарубіжними колегами говорили про те, що питання чесності та прозорості парламентської виборчої компанії-2012, яка була восени, було ключовим з точки зору сприйняття України світовою спільнотою. Залишалося багато й інших проблемних питань, на які ми відповідали у різні способи, у тому числі запрошенням на вибори спостерігачів тощо.

Але одне з питань, яке ставили, у тому числі, особисто мені (розуміючи, що я, окрім того, що чиновник, володію і телевізійним ресурсом) — це питання про свободу та рівність доступу до ефіру всіх політичних сил з точки зору забезпечення справедливого виборчого процесу. І я для себе вирішував, яку відповідь можу дати на це. Власне кажучи, і створення громадської ради, і зміни щодо якості подачі новин — це було спочатку мотивовано саме бажанням мати адекватну відповідь на це питання. Тобто, не просто заявляти свою європейську позицію, але і зробити особистий внесок у цьому напрямку.

Що сталося, коли в грудні 2012-го стався найбільш різкий поворот у редакційній політиці «Інтеру»? У прилюдній заяві ви давали зрозуміти, що не хотіли б продавати цей канал... Чи означає це, що рішення було прийняте під тиском? Якщо так — то кого саме?

— Не думаю, що я повинен зараз сказати більше, ніж сказав у своєму прес-релізі, тому я б цим і обмежився.

Але Вікторія Сюмар як член тієї ж громадської ради показала інформацію про податкові перевірки каналу, що нібито почалися саме в цей час... Також вас публічно критикував Азаров...

— Так, справді, ряд компаній нашої групи отримали повідомлення про перевірки. А що стосується критики прем’єр-міністра, то висловлювався він не проти мене, а проти достовірності певних сюжетів. Але тут відповідь лише одна: нічого на дзеркало нарікати.

А чому в угоді, знову-таки, виник Фірташ?

— Він давно хотів придбати групу. І той рівень довіри, який є між нами, дозволяв провести цю операцію швидко. Адже «Інтер» — це не просто одна юридична особа, це група компаній, там близько ста юридичних осіб. Якщо б ми проводили там усі аудити, звірки, перевірки, на таку операцію потрібно було б шість-вісім місяців. Виключно тому, що є взаємна довіра, вона завершилася досить швидко.

Але багато хто говорить, що насправді причиною ваших різких кроків у грудні минулого року став той факт, що ви не стали прем’єром. Чи були такі амбіції?

— Це найабсурдніше припущення, яке лише може бути. Причина зрозуміла. При тій системі влади, яка є, прем’єром могла стати лише та людина, якій абсолютно довіряє президент. На той момент, коли було перепризначення уряду, я такою людиною не був. І в цьому плані сподіватися на те, що є нездійсненним — просто себе обманювати. Тому коли я бачу, як щодо цього намагаються спекулювати, — нічого, окрім сумної посмішки, у мене це не викликає. Такого не було навіть у першому наближенні.

І все ж, чим тоді пояснити очевидну зміну в бік радикалізації редакційної політики телеканалу саме після того, коли ви вийшли з уряду?

— Я говорю виключно про професіоналізм і про завдання та підходи, що особливо важливо на таких посадах. Справді, мене не влаштовували ті підходи, які були на той момент у прем’єр-міністра України. Про це я сказав досить відкрито.

А щодо, як ви кажете, радикалізації — я все-таки б це слово не вживав і сказав «об’єктивізація». Тому що у нас не було завдання радикалізувати, ми хотіли давати абсолютно об’єктивну інформацію. Я хочу, щоб ви повірили, що я нікого не примушував робити більше, ніж прислухатися до рекомендацій громадської ради.

А поява Сергія Льовочкіна у складі акціонерів групи «Інтер» для вас стало несподіванкою?

— Так, несподіванкою.

Але чутки з дуже високопоставлених кабінетів доносять інформацію, нібито Сергій Льовочкін якимсь чином був присутній серед акціонерів групи «Інтер» і раніше.

— Це неправда.

Дуже багато питань викликає, звичайно, ціна угоди і те, що вона була такою відкритою. Незвично для нас.

— Взагалі, звичайно, історія з «Інтером» таки цікава. То мене дуже довгий період часу всі звинувачували, що я не власник. Тепер усі зрозуміли, що я власник, і мене звинувачують, що я щось не так зробив, тому що зробив це прилюдно, хоча раніше всі просили, щоб я це зробив саме публічно. Так, ситуація у нашій країні дуже цікава. Пам’ятаю, в одному з інтерв’ю, коли мене вже дістали цими питаннями, я сказав, мовляв, ви від мене першого дізнаєтеся, що я його продав. А в мене така історична пам’ять — намагаюся робити саме те, що кажу. Тому я наполіг на цьому прес-релізі і сказав, що це буде саме ось у такий спосіб. Відповідно, я перший повідомив про те, що це відбулося і запропонував параметри угоди...

Газета: 
Рубрика: